Справа № 755/8930/16-ц
"03" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н. О.
при секретарі Бабченко Ю. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення,
Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселенняпосилаючись на те, що 01.03.2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди квартири в АДРЕСА_2. Квартира належить орендодавцю (ОСОБА_7.) на праві власності на житло. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. 30.04.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено договір суборенди, відповідно вказаного договору квартира передається суборендарю ОСОБА_9 для проживання останнього разом з ОСОБА_2 В кінці травня 2015 року ОСОБА_9 поміняв замки та перестав пускати ОСОБА_2 до квартири. 30.04.2015 року дія договору припинена у зв'язку з порушенням ОСОБА_9 умов договору суборенди. 01.07.2015 року з ОСОБА_2 укладено договір суборенди квартири в новій редакції.
Тому позивачі просять зобов'язати відповідачів виконати умови договорів оренди від 01.03.2006 року та 01.07.2015 року, шляхом усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_2 вселити ОСОБА_10 та ОСОБА_1 в спірну квартиру.
Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3, який являється представником відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засідання заперечує проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Суд, вислухавши пояснення представника позивачів, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з пояснень та матеріалів справиАДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_11 (а.с.14).
01 березня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди частки квартири (а.с.11-12). Відповідно вказаного договору, квартира надається орендарю для проживання останнього, або працівників ПП «ЮС-ЦЕНТР» на підставі договору суборенди право на підписання якого виникає у орендаря з часу підписання зазначеного договору. Термін оренди складає з 01.03.2006 року по 01.03.2021 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією довідки про причину смерті (а.с.17).
30 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено договір суборенди, відповідно до якого квартира надається суборендарю ОСОБА_9 для проживання останнього разом з співмешканкою ОСОБА_2 та їх дітьми (а.с.20-21).
01 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір суборенди, відповідно до якого квартира надається для проживання працівників приватного підприємства «ЮС-ЦЕНТР», що не мають житла в м. Києві, а саме суборендаря ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.18-19).
Представник позивачів зазначає, що ОСОБА_9 замінив замки в спірній квартирі та перестав пускати ОСОБА_2 до квартири. Зазначає, що в квартирі нині проживає відповідач ОСОБА_3.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина АДРЕСА_2, спадкоємцями є відповідачі-2,3, які прийняли спадщину та отримали відповідне свідоцтво.
Відповідач ОСОБА_3, який являється представником відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повністю заперечує вказані факти та зазначає, що він не знає ніякого ОСОБА_9, в зазначеній квартирі ніколи не проживав. Вважає, що договір оренди є недійсним та зазначає, що відповідачі в даній справі є неналежними.
Як зазначається в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Представником позивачів в судовому засіданні не було надано жодних доказів на підтвердження позовних вимог (докази того, що в спірній квартирі взагалі хтось проживає, що чиняться перешкоди, що власниками квартир являються ОСОБА_4, ОСОБА_5). Зокрема, жодним чином не доведено зв'язок між ОСОБА_3 та будь-ким з позивачів та яке він має відношення до спірної квартири.
У відповідності до положень ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.
Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що представник позивачів не скористався своїми процесуальними правами та не заявляв клопотання про витребування від відповідачів необхідних доказів для підтвердження своїх вимог, або від третіх осіб, клопотання про допит свідків не заявлялись.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норм, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».
Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильного витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні квартирою є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.11 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 64, 88, 208, 209, 212-215Цивільного процесуального кодексу України, суд
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення відмовити.
До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його оголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Н. О. Яровенко