Справа № 2-3538/11
"08" грудня 2015 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Бірси О.В.
при секретарі Куса Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_4, про поновлення строку отримання та пред'явлення до виконання виправлених виконавчих листів, видачу виправлених «солідарних» виконавчих листів у рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої залиттям, -
Заявники звернулися до суду з вказаною заявою посилаючись на те, що на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.03.2013 року стягнуто зі ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4 28216 гривень 80 копійок матеріальної шкоди, 1000 гривень моральної шкоди, 290 гривень 66 копійок сплаченого судового збору, а всього 29507 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сім) гривень 46 копійки; стягнуто зі ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 10.07.2013 року стягувачами було отримано виконавчі листи. У період часу з 10.08.2013 року по 06.07.2015 року тривав судовий процес по розгляду питань пов'язаних з виправлення описок у рішенні та помилок у виконавчих листах, ухвалення додаткового рішення у справі через, що стягувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було пропущено з поважних причин строк пред'явлення виконавчих листів до виконання, а тому заявники, враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», ст. 543 ЦК України, ст.ст. 368, 371 ЦПК України, просять суд поновити строк отримання та пред'явлення до виконання виправлених виконавчих листів, видачу двох виправлених «солідарних» виконавчих листів з вказівкою двох боржників та двох стягувачів, солідарних сум стягнення.
Учасники процесу, будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з»явилися, від представника ОСОБА_3 надійшла заява від 07.12.2015 року про неможливість прибуття у судове засідання, з поважних причин - а саме у зв'язку із народженням дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво № НОМЕР_1 від 19.11.2015 року), а ОСОБА_4 через неможливість підміни начальника зміни у виробничому процесі (відповідно до посадових обов'язків)а тому, заявляє про можливість розгляду справи за їх відсутністю, повністю підтримує заяву про отримання виправлених виконавчих листів і одночасно заявляє про те, що заяву можна розглядати без участі інших сторін, тож суд, виходячи з норм ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 371 ЦПК України, вважає за можливе розглянути заяву заявників у їх відсутність та дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Дніпровським районним судом міста Києва 19.03.2013 року ухвалено рішення, яким стягнуто зі ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_5 19722 гривні матеріальної шкоди, 1000 гривень моральної шкоди, 205 гривень 72 копійки сплаченого судового збору, а всього 20927 (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 72 копійки; стягнуто зі ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4 28216 гривень 80 копійок матеріальної шкоди, 1000 гривень моральної шкоди, 290 гривень 66 копійок сплаченого судового збору, а всього 29507 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сім) гривень 46 копійки; стягнуто зі ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
10.07.2013 року стягувачами було отримано виконавчі листі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.09.2013 року виправлено у тексті рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2013 року технічну помилку щодо написання суми, яка підлягає стягненню, а саме у резолютивній частині тексту " 29507 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сім ) гривень 46 копійок" замінено на " 29507 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сім ) гривень 46 копійок".
Поряд з цим, у період часу з 10.08.2013 року по 06.07.2015 року в суді першої інстанції та апеляційної інстанції почергового розглядалася заява заявників про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі, однак у задоволенні такої заяви ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.07.2015 року, відмовлено, оскільки позивачами не доведено наявність підстав для ухвалення додаткового рішення, перелік яких визначено у ст. 220 Цивільного процесуального кодексу України, в той же час посилання заявників щодо неможливості виконання рішення суду у спосіб визначений судом ґрунтується на припущеннях, оскільки відсутні докази, які мали підтвердити пред'явлення стягувачами виконавчих листів до примусового виконання та відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження, що зумовлювало б захист порушених прав та інтересів позивачів, як стягувачів в процедурі виконавчого провадження, у спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Тож, заявники 16.10.2015 року звернулися до суду з даною заявою та просять, враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», ст. 543 ЦК України, ст.ст. 368, 371 ЦПК України, поновити строк отримання та пред'явлення до виконання виправлених виконавчих листів, видачу двох виправлених «солідарних» виконавчих листів з вказівкою двох боржників та двох стягувачів, солідарних сум стягнення.
В той же час, Розділом VI - процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб ) ЦПК України, зокрема ст. 368 цього Кодексу, передбачено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.
Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом (ч. 2 ст. 369 ЦПК України).
Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 371 ЦПК України).
Також, зокрема ст. 370 ЦПК України регламентований вичерпний перелік підстав видачі дубліката виконавчого листа, а саме лише замість втраченого оригіналу виконавчого листа.
Аналогічні підстави та порядок розгляду зазначених питань регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".
За таких умов, суд вважає за необхідне враховуючи те, що згідно ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України N 5-рп/2013 від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "ОСОБА_9 проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43) заяву заявників в частині поновлення строку пред'явлення виконавчих листів про стягнення зі ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4 28216 гривень 80 копійок матеріальної шкоди, 1000 гривень моральної шкоди, 290 гривень 66 копійок сплаченого судового збору, а всього 29507 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сім) гривень 46 копійки; стягнуто зі ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи задовольнити та поновити строк пред'явлення до виконання цих виконавчих документів, оскільки у судовому засіданні встановлено, що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання з поважних причин, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Однак, суд не убачає підстав для задоволення заяви заявників в частині поновлення строку отримання виконавчих листів, оскільки по-перше вони і так отримані стягувачами 10.07.2013 року, по-друге ст. 371 ЦПК України передбачає лише можливість поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а не його отримання.
Щодо викладених у заяві доводів заявників про видачу виправлених «солідарних» виконавчих листів, то суд вважає їх надуманими, враховуючи таке.
У судовому засіданні встановлено, що ухвалою суду від 13.09.2013 року було виправлено описки у вищевказаних виконавчих листах.
При цьому, ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають перенесення виправлених у виконавчому листі помилок у виконавчий лист, підтвердженням їх виправлення якраз і являється ухвала суду про виправлення таких помилок, адже згідно статті 14 цього Кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Більше того, згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Вимоги до виконавчого листа чітко регламентовані ст. 18 даного Закону.
З положень Закону також убачається, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
З положень ст. 60 ЦПК України слідує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З заяви заявників слідує та і встановлено ухвалою суду від 18.03.2015 року, що невідповідність виконавчих документів вимогам ст. 18 Закону була встановлена ними самостійно, оскільки, начеб-то судом оформлено виконавчі листи невірно, тобто особами, які не є державним виконавцем, без наявності постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження.
При цьому, у супереч вимогам Закону заявники після отримання виконавчого листа з Дніпровського районного суду м. Києва перебравши на себе функції державного виконавця прийшли до висновку, що виконавчі документи суперечать вимогам ст. 18 Закону, що, враховуючи, наявність ухвали суду від 13.09.2013 року про виправлення у них помилок, є безпідставним.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 369, 371 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_4, про поновлення строку отримання та пред'явлення до виконання виправлених виконавчих листів, видачу виправлених «солідарних» виконавчих листів у рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої залиттям, - задовольнити частково.
Поновити строк пред'явлення до виконання виконавчих листів № 2-3538/11 про стягнення зі ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4 28216 гривень 80 копійок матеріальної шкоди, 1000 гривень моральної шкоди, 290 гривень 66 копійок сплаченого судового збору, а всього 29507 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сім) гривень 46 копійки; стягнення зі ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині у задоволенні заяви - відмовити.
До суду може бути подана апеляційна скарга на ухвалу протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні при її оголошенні протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.В. Бірса