Номер провадження 2/754/5223/16
Справа №754/10770/16-ц
Іменем України
15 листопада 2016 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді - Панченко О.М.
при секретарі - Демчук Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, відібрання дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір'ю, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.06.2009 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу вони мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя не склалося, через протилежні погляди на шлюб та сім'ю, планування побуту, відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, такими, як повага до дружини, піклування про створення в сім'ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери, в зв'язку з чим між ними почалися суперечки, що призвели до напруженості у відносинах та припинення шлюбних стосунків, тому просила суд про розірвання шлюбу між нею та відповідачем. Крім того, зазначила, що в березні 2016 року він без її відома забрав у її матері їх сина, після чого вона звернулася до органів поліції. Перед цим, в лютому 2016 року чоловік вигнав її з квартири в якій вони проживали разом і вона разом з дитиною були вимушені переїхати до її матері в АДРЕСА_1 . З того часу, коли відповідач забрав дитину, він не надає їй можливості бачити сина, декілька разів дозволив їй побачити дитину у його присутності на 10-15 хвилин, також забороняє дитині приймати від неї гостинці. Розпорядженням Деснянської РДА в м. Києві від 29.07.2016 року було визначено порядок її спілкування з сином на період розгляду справи в суді, а саме першої, третьої, п'ятої п'ятниці кожного місяця з 16.00 до 18.00 години неділі без присутності батька дитини та з 01.08. по 31.08. кожного року без присутності батька дитини. Проте,відповідач постійно чинить їй перешкоди в побаченні з дитиною, не виконуючи при цьому розпорядження Деснянської РДА в м. Києві. Під час вирішення питання про можливість її зустрічей з дитиною в органах опіки та піклування відповідач вів себе грубо та доволі нечемно, тому вона побоюється, що він так може поводити себе і з їх сином, адже як з'ясувалося під час розмови дитини з психологом син боїться будь-що вирішувати без батька. До того ж, обмеження у спілкуванні матері і дитини, створене її чоловіком порушує її права, як матері, щодо рівності прав та обов'язків батьків у вихованні та розвитку, захисту дитини. Зважаючи на це, просила негайно відібрати дитину ОСОБА_4 від батька - відповідача по справі ОСОБА_2 зважаючи на небезпечність аморального виховання її дитини та визначити його місце проживання разом з нею, вважає, що в інтересах сина проживати саме разом з нею, оскільки вона може створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку своєї дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені її довірителькою позовні вимоги в повному обсязі за вищевикладеними обставинами та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, направивши до суду свої письмові заперечення, в яких проти вимог позову про розірвання шлюбу не заперечував, щодо вимог позову про визначення місця проживання дитини з матір'ю заперечив, вважає, що дитині буде краще проживати з ним. В своїй письмовій заяві просив проводити судовий розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні підтримала висновок Органу опіки та піклування від 25.07.2016 року щодо визначення місця проживання дитини разом з матір'ю - позивачем по справі. Пояснила, що відповідачем не виконуються вимоги розпорядження Деснянської РДА про участь матері у вихованні малолітнього сина, він не допускає матір дитини до побачень з сином. ОСОБА_5 разом з батьками було направлено до психолога Міського центру дитини, згідно висновків психологічного обстеження дитини хлопчик знаходиться в емоційному стані, у нього спостерігається висока тривожність через конфлікт дорослих, що є причиною емоційного дискомфорту в його житті. В процесі роботи у дитини визначена невпевненість та стурбованість щодо взаємин з матір'ю, прослідковується залежність від позиції батька. Тому беручи до уваги висновки психолога Міського центру дитини, Служба у справах дітей вважає, що дитині доцільно проживати разом з матір'ю.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного .
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, що сторони по справі перебувають в зареєстрованому шлюбі з 26.06.2009 року (а.с. 5).
Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 6).
Шлюбні відносини між подружжям не склались, через несумісність характерів, різні погляди на шлюб та сім'ю, відношенням до сімейних цінностей, таких як повага один до одного, піклування про створення в сім'ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери, на момент розгляду справи в суді спільного господарства не ведуть, не підтримують сімейно-шлюбні відносини.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що сім'я фактично розпалась та зберегти її неможливо, оскільки збереження сім'ї призведе до порушення інтересів кожного з подружжя, тому є всі наявні підстави для задоволення позову щодо розірвання шлюбу.
Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Зважаючи на те, що відповідач в своїй письмовій заяві поданій до суду визнав вимоги позову про розірвання шлюбу, з урахуванням всього вище викладеного, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в цій частині.
Щодо вимог про визначення місця проживання дитини, її вилучення від батька, то судом було встановлено наступне.
В судовому засіданні було встановлено, що малолітній ОСОБА_7 з кінця березня 2016 року і на даний час проживає разом з батьком, відповідачем по справі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . До цього дитина проживала разом із матір'ю в АДРЕСА_1 .
Матір дитини - позивач по справі на даний час проживає в АДРЕСА_1 .
У батьків членами комісії Деснянської РДА в м. Києві проведено обстеження житлово-побутових умов та складено відповідні акти, згідно яких, умови для виховання, розвитку та проживання дитини відповідають вимогам.
Запит на проведення психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_6 надійшов від ССД Деснянської РДА в м. Києві з метою вивчення психоемоційного стану дитини у зв'язку з визначенням його місця проживання.
Відповідно до даного висновку №44 від 30.06.2016 року психологічного обстеження дитини в емоційному фоні хлопчика спостерігається висока тривожність через конфлікт дорослих, що є причиною емоційного дискомфорту в його житті. Під час діагностики у хлопчика чітко простежувалась штучно створена батьком обмеженість соціального оточення близьких та друзів: Ігнат сидить вдома, з батьком, не спілкується з дітьми та родичами, в методиці «Чоловічки на дереві» вибрав лише себе та батька, коментує: «Все….больше никого нет…». Під час спільної взаємодії з мамою Ігнат був у постійній тривозі та напруженні, спочатку розповідав про себе, потім пробував вийти з кімнати, щоб пересвідчитись, чи знає батько про їх зустріч. Хлопчик повідомив йому про маму, батько кивнув йому головою, що знає про її присутність, після чого дитина частково заспокоїлася. Ігнат прийняв її гостинці, але був невпевнений, що йому треба робити далі: чи залишатися з батьком, чи йти за мамою, тому пробував пояснити мамі: «У меня есть еще одно дело с папой, а потом я пойду…». Перед прощанням Ігнат зайшов у кімнату, притулився до матері та виліз до неї на руки і швидко вийшов. В процесі роботи у Ігната визначена невпевненість та стурбованість щодо взаємин з матір'ю, прослідковується залежність від позиції батька. У Ігната існує бажання мати підтримку та розуміння з боку батька його дитячих потреб у спілкуванні з однолітками, вільного спілкування з мамою, яке батько обмежує. (а.с. 21-22).
Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Із Декларації ООН прав дитини (1959 р.) вбачається, що, «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».
Згідно із ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Як було встановлено судом, мати дитини - позивач по справі є інвалідом 2 групи (розсіяний склероз), може працювати в створених умовах, про що свідчить висновок МСЕК від 13.06.2016 року. Згідно довідки Управління ПФУ в Яготинському районі Київської області отримує пенсію по інвалідності. На даний час перебуває на обліку в Державній службі зайнятості, отримує кошти по безробіттю.
Згідно довідки ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року підприємницьку діяльність здійснював за спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до характеристики ТОВ ЕК «Комфорт-Майстер» за період проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , скарг від сусідів та сигналів поліції в ТОВ не надходило.
Згідно характеристики з останнього місця роботи позивача - військової частини НОМЕР_1 , характеристики сусідів матері дитини за місцем реєстрації проживання, а також довідки Сотниківської сільської ради Яготинського району Київської області ОСОБА_1 характеризується позитивно, заяв, скарг в адресу ОСОБА_1 до виконкому сільської ради не надходило.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що між батьками дитини - сторонами по справі, склалися напружені стосунки між собою з приводу виховання та місця проживання спільного сина.
В даний час вони проживають окремо один від одного. Батько дитини - відповідач по справі забрав проживати сина за місцем свого проживання, стверджуючи, що в нього кращі умови для проживання та за місцем проживання матері відсутній дошкільний навчальний заклад.
Відповідно до довідки, наданої позивачем до Служби у справах дітей, за місцем її реєстрації - АДРЕСА_1 є дошкільний навчальний заклад та малолітній ОСОБА_3 відвідував його, коли проживав разом з нею. У довідці зазначено, що дитина вихована, доглянута, завжди чисто вдягнена.
В судовому засіданні також встановлено, що відповідачем чиняться перешкоди позивачу у побаченнях з дитиною, він заперечує проти зустрічей сина з матір'ю без його присутності. Розпорядженням Деснянської РДА в м. Києві від 29.07.2016 року було визначено порядок спілкування матері з сином на період розгляду справи в суді, а саме: першої, третьої, п'ятої п'ятниці кожного місяця з 16.00 до 18.00 години неділі без присутності батька дитини та з 01.08. по 31.08. кожного року без присутності батька дитини.(а.с. 26). Проте, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачем не виконується дане розпорядження, позивач не може спілкуватися з сином у вказані часи та дні.
Відповідно до висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини № 102/04/31-6690 від 25.07.2016 року, враховуючи інтереси дитини та зважаючи на висновок психолога Міського центру дитини Служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації, Служба у справах дітей вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього разом з матір'ю на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини. (а.с. 23-25).
Також членами комісії, які є представниками Управління охорони здоров'я Деснянського району м. Києва було зазначено, що даний діагноз матері не є медичним протипоказанням щодо визначення місця проживання дитини з нею.
Відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ст. 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї,посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року N 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Як вбачається з положень ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Статтями 150-157 цього Кодексу передбачені обов'язки та права батьків щодо виховання, спілкування та розвитку дитини, які є рівними.
Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли ….. батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч.1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або Органу опіки та піклування.
При винесенні вказаного рішення суд враховує положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
Суд дослідивши всі обставини справи, оцінивши надані сторонами по справі докази, вважає, що доведено наявність підстав для відібрання малолітнього сина ОСОБА_6 від батька без позбавлення відповідача батьківських прав та передачу його матері.
Виходячи із інтересів малолітнього та намагаючись забезпечити в подальшому можливість його всебічного морального, духовного, культурного, фізичного та психічного розвитку, суд визнав виключними обставинами ті, про які йшлося вище.
Враховуючи наведене вище, зважаючи на те, що відповідачем постійно чиняться перешкоди позивачу в спілкуванні з сином та побаченнях з ним, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення рішення про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір'ю, оскільки таке рішення максимально відповідає інтересам неповнолітнього. При цьому суд також враховує те, що відповідач притягувався судом до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме за нанесення тілесних ушкоджень позивачу та погрози фізичною розправою (а.с. 18).
За наведеного вище, враховуючи інтереси дитини, її вподобання, вік, стан її здоров'я, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині щодо визначення місця проживання дитини спільно з нею, як з матір'ю та відібрання дитини від батька є обґрунтованими та підлягають також задоволенню, оскільки не суперечать інтересам дитини.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 160,161 Сімейного Кодексу України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 червня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 714 - розірвати.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Відібрати дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від батька ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп..
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя