ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18129/16-ц
провадження № 2/753/7731/16
"21" листопада 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва:
в складі головуючого судді - Комаревцевої Л.В.
за участю секретаря - Палій Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
У жовтні 2016 року до суду надійшла позовна заява Служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позивач обґрунтує свої вимоги тим, що в Службі у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з 18.09.2015 на первинному обліку дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей, які залишились без батьківського піклування, перебуває ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилаючись на те, що мати дитини, ОСОБА_2 не має постійного місця проживання, ночує по підвалам, зловживає спиртними напоями та не займається належним вихованням сина, позивач просить позов задовольнити.
Представник Позивача надав до суду заяву про заочний розгляд справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, будь-яких заяв щодо участі у розгляді справи не надавав. Про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку.
Суд, вивчивши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав зазначених у частині 1 цієї статті у випадках їх винної поведінки. Зокрема, однією з підстав зазначено ухилення батьків від виконання обов'язків по вихованню дітей, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя(п.2 ч. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, в службі у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з 18.09.2015 на первинному обліку дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей, які залишились без батьківського піклування, перебуває ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У квітні 2015 року до служби у справах дітей надійшло повідомлення з Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві (лист від 16.04.2015 № 47/8215) щодо ОСОБА_2 та її малолітнього сипа, ОСОБА_3, які не мають постійного місця проживання, ночують по підвалам, мати зловживає спиртними напоями, дитина знаходиться в неохайному стані. Мати та дитина за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1, не проживали.
У зв'язку з загрозою життю та здоров'ю дитини, відповідно до розпоряджень Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 20.04.2015 № 217 «Про негайне відібрання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1» та від 27.04.2015 № 241 «Про внесення змін до розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 20.04.2015 № 217 «Про негайне відібрання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від матері» ОСОБА_3 було відібрано від матері, ОСОБА_2, 1984 р.н.
З 22.04.2015 ОСОБА_3 взято на облік в службі у справах дітей як дитину, яка перебуває в складних життєвих обставинах (наказ від 22.04.2015 № 61).
Реєстрація народження дитини проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька внесені на підставі заяви матері, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 22.09.2015 № 00015827605.
Дитину 28.04.2015 тимчасово було влаштовано до відділення для дітей з невизначеним правовим статусом Київського міського будинку дитини ім. М.М.Городецького.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.07.2015 № 753/8311/15-ц, яке набрало законної сили 18.08.2015, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відібрано без позбавлення батьківських прав у матері, ОСОБА_2.
Відповідно до розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 08.10.2015 № 612 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування га влаштування до державного закладу» ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та влаштовано до державного закладу - Київського міського будинку дитини ім. М.М.Городецького.
Відповідно до висновку про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 21.09.2015 ОСОБА_3 має відкрите овальне вікно та гіеринатальний контакт по гепатиту С.
Мати дитини, ОСОБА_4, зверталась до служби у справах дітей з заявою від 25.05.201 5 про бажання відвідувати сина. Службою у справах дітей підготовлено дозвіл на відвідування від № 101/46-1540, який заявниця отримала 28.05.2015.
Відповідно до листа КМБД ім. М.М.Городецького від 21.10.2015 № 730 мати дитини, ОСОБА_4, свого сина в будинку дитини не відвідувала, в телефонному режимі не звергалась і не цікавилась сином.
За направленням служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 23.10.2015 з ОСОБА_3 познайомилися та встановили контакт кандидати в опікуни, а 05.11.2015 вони звернулись до служби у справах дітей із заявою щодо призначення їх опікунами над ОСОБА_3.
Проте, ОСОБА_4 також повторно звернулася до служби у справах дітей з заявою від 02.1 1.2015 щодо бажання бачитися з сипом, пояснюючи, що дозвіл від 26.05.2015 втратила.
Позивач вказує, діючи виключно в інтересах дитини, питання відвідування ОСОБА_3 матір'ю та можливість влаштування під опіку в родину кандидатів в опікуни розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 12.11.2015 № 20) служба у справах дітей не заперечувала щодо відвідування ОСОБА_4 сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (лист служби від 16.11.2015 № 101/46-3293) та щодо відвідування дитини кандидатами в опікуни. Розгляд питання встановлення опіки над дитиною було перенесено на січень 2016 року.
Згідно з листом КМБД ім. М.М.Городецького від 12.01.2016 ОСОБА_3 ніхто з рідних не відвідував. Між дитиною та кандидатами в опікуни склалися теплі стосунки.
Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 02.02.2016 № 56 «Про встановлення опіки над дитиною» ОСОБА_3 призначено опікунів. Дитина та опікуни проживають в Дарницькому районі м. Києва. ОСОБА_3 має рідного брата ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30.05.2007 одиноку мати ОСОБА_2, 1984 р.н., було позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_5, 2001 р.н., та стягнуто аліменти на користь дитячого закладу.
Відповідно до розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 29.01.2007 № 52 «Про направлення ОСОБА_5 на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного гину ОСОБА_7» ОСОБА_5 був влаштований до ДБСТ ОСОБА_7.
Згідно з розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 24.1 1.2010 № 757 «Про припинення перебування малолітньої дитини ОСОБА_5 у дитячому будинку сімейного типу» ОСОБА_5 був виведений з дитячого будинку сімейного гину у зв'язку зі станом здоров'я дитини.
Згідно з розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 25.11.2010 № 758 «Про влаштування малолітньої дитини ОСОБА_5 до державного закладу» ОСОБА_5 з 28.01.2011 був влаштований до Київської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату №21.
ОСОБА_5 з 21.10.2007 поставлений па облік дітей, які можуть бути усиновлені.
З метою захисту прав дітей на сімейне виховання службою у справах дітей надавалась інформація про ОСОБА_5 батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним сім'ям, усиновлювачам, опікунам. Кандидати в сімейні форми виховання відмовилися встановлювати контакт з ОСОБА_5 у зв'язку з його віком та станом здоров'я.
Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, діючи виключно в інтересах дітей та беручи до уваги рішення і матеріали комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 1 від 14.01.2016), керуючись пунктом 74 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 дала згоду на роз'єднання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, який перебував у Київській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті № 21 з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував у Київському міському будинку дитини імені М.М. Городецького.
Вищезазначені обставини свідчать про невиконання ОСОБА_4 своїх материнських обов'язків, закріплених: частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»: «Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Па кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці»; статтею 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; статтею 155 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Жодного з покладених законами на батьків обов'язків гр. ОСОБА_4 не виконує, протягом тривалого часу не проявляє до сина батьківської турботи, не цікавиться га не відвідує його, не турбується про його фізичний і духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги.
Відповідно до Висновку від 10.10.2016 року встановлено, що мати з дитиною не проживає, не бере участі у її вихованні, розвитку та утриманні. Дитина проживає разом з опікунами.
Відповідач до Органу опіки та піклування Дарницького району міста Києва щодо визначення способу участі у вихованні дитини не звертався.
Відповідача було запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини про вирішення питання про доцільність (недоцільність) позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак вона не з'явилася.
За таких обставин, за результатами Висновку від 10.10.2016 встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень сину, не турбується про стан його здоров'я. Враховуючи викладене, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 11 Закону № 2402 -111 сім'я є природним середовищем для фізичного , духовного , інтелектуального , культурного , соціального розвитку дитини , її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього . Кожна дитина має право на проживання сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків . Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження.
Відповідно до вимог ст.180 Сімейного Кодексу батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття .
У відповідності до ст. 164 СК України , батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав , якщо буде встановлено , що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей чи зловживають батьківськими правами , жорстоко поводяться з дітьми , шкідливо впливають на дітей своєю аморальною , антигромадською поведінкою , а також якщо батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами .
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб. Які не виконують батьківських обов'язків , і способом захисту прав та інтересів дитини.
Відповідно до Закону України ,,Про охорону дитинства,, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в п. 16 роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не створюють умов отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінюватись, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідач здійснює не належне виховання свого сина, матеріально не допомагає, життям не цікавиться.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини - ухиляється , нехтує батьківськими правами, не піклується про дочку, не приймає мір для вирішення питання виконання батьківських обов'язків по її вихованню.
Згідно ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Виходячи з положень ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення відбите і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Відповідно до ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбаченихстаттею 184 цього Кодексу.
Згідно ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Частиною 1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде справедливим та достатнім на користь законного представника дитини.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.192 СК України).
Частиною 1 статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Крім того з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті збору за позовні вимоги про позбавлення батьківських прав в сумі 551,21 грн. та в дохід держави в сумі 551,21 грн. за позовними вимогами про стягнення аліментів на підставі ст.ст. 79, 88 ЦПК України.
На підставі викладеного ст.ст. 164 , 165 ,166 СК України, Закону України ,,Про охорону дитинства,,, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та керуючись ст.ст.79,88, 212-215 ЦПК України , суд -
Позовну заяву Служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05.10.2016 до досягнення дитиною повноліття на користь законного представника дитини.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави витрати по сплаті збору за позовними вимогами про позбавлення батьківських прав в сумі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 копійка) та судовий збір в сумі в сумі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 копійка) за позовними вимогами про стягнення аліментів.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Комаревцева Л.В.