02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14
справа № 753/10860/16-ц
провадження № 2/753/5510/16
(ЗАОЧНЕ)
"01" листопада 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі СЕМЕНЧЕНКО Я.А.
за участю
позивача не з'явився;
відповідача не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2) про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами в усній формі договору позики, відповідач отримав від позивача суму позики у розмірі 178 000 грн. до 30 листопада 2013 року. На підтвердження укладення договору позики та його умов, позичальником, відповідачем у справі, видано позивачу розпису, у якій зафіксовано умови позики та посвідчено факт отримання ним визначеної грошової суми. Однак, у встановлені договором строки, відповідач лише частково повернув суму позики, зокрема у розмірі 28 000 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 150 000 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, у заяві позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 4 ст. 169 та стст. 224-226 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), оскільки позивач не заперечував проти заочного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено в усній формі договір позики, згідно умов якого позивачем було надано відповідачу позику в сумі 178 000 грн., які відповідач зобов'язався повернути до 30 листопада 2013 року. На підтвердження укладення договору позики та його умов позичальник видав позикодавцю розписку від 10 червня 2013 року.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. А частиною 2 ст. 1047 цього Кодексу передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначено грошової суми або визначеної кількості речей.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач умов договору позики у визначені у ньому строки виконав частково, повернувши лише 28 000 грн., внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 150 000 грн. (178 000 - 28 000).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
А згідно зі стст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних щодо стягнення заборгованості за невиконання умов договору позики у розмірі 150 000 грн.
Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України покладаються на відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1 500 грн.
На підставі викладеного та керуючись стст. 526, 610, 612, 1046-1047, 1049 Цивільного кодексу України, стст. 57, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики у розмірі 150 000 грн., а також судовий збір у розмірі 1 500 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.