Справа № 752/12213/16-ц
Провадження № 2/752/4798/16
Іменем України
19.10.2016 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.
за участю секретаря - Безверхої Н.В.
за участю позивача - ОСОБА_1
за участю представника відповідача - Субота О.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Київського державного нотаріального архіву про визнання права власності на квартиру у зв'язку з втратою правовстановлюючого документа, суд -
Встановив
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, підтримавши який в судовому засіданні, просив суд визнати за:
-ним, право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2.;
-ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2.;
-ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2.
В обґрунтування позову позивач вказував, що йому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 по 1/3 частині кожному на підставі договору дарування від 16.01.2002 року. Оригінал вказаного договору власниками втрачено. Позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у місті Києві для видачі дублікату вказаного правовстановлюючого документу, однак отримав відповідь, що видати дублікат неможливо, оскільки нотаріус, який посвідчував вказаний договір не передав нотаріальну справу до архіву. Тому позивач посилаючись на правові підстави ст. 392 ЦК України просить суд визнати право власності на вказану квартиру за ним та за іншими співвласниками.
В судовому засіданні представник Головного територіального управління юстиції у місті Києві позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову.
Представник Київського державного нотаріального архіву в судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Судом встановлено, що 16 січня 2002 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з однієї сторони як Дарувателі і ОСОБА_1, ОСОБА_4, що діє від свого імені та на підставі розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.12.2001 року за № 206, від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_8, як Обдаровані уклали договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж.О. та зареєстрований в реєстрі під № 455.
Відповідно до п. 1 вказаного договору дарувателі подарували, а обдаровані прийняли у дар в рівних частках кожний квартиру АДРЕСА_2.
З інформаційної довідки Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2016 №19469 від 01.06.2016 року вбачається, що згідно даних бюро, квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж.О. від 16.01.2002 року за № 455.
У подальшому позивачем втрачено оригінал вказаного договору дарування.
Листом від 19.05.2016 року за № Ш-31/5 Головне територіальне управління юстиції у м. Києві повідомило ОСОБА_1, що відповідно до наказу Головного управління юстиції у м. Києві від 03 квітня 2006 року № 63/02 діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бардичевої Жанни Олександрівни припинена з 03 квітня 2006 року. Документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса вона на зберігання до Київського державного нотаріального архіву не передала.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатись своєю власністю.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ст. 392 ЦК України, Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину вказаної квартири.
В задоволенні позову в частині визнання права власності на квартиру за ОСОБА_10 та ОСОБА_4 слід відмовити, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання права за особами, якими навіть не було пред'явлено позову про відновлення свого порушеного права.
Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, якими обґрунтовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.
Задовольняючи позов суд також керувався принципами справедливості, добросовісності та розумності відповідно до вимог ст. 3 ЦК України з урахуванням балансу інтересів сторін.
Керуючись ст.ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -
Вирішив
Позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Київського державного нотаріального архіву про визнання права власності на квартиру у зв'язку з втратою правовстановлюючого документа - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя