Справа № 713/1668/16-а
Провадження №2-а/713/42/16
15.11.2016 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області, в складі:
головуючого судді Кибич І.А.,
з участю секретаря Мірчева О.І.
за участю представника позивачки ОСОБА_1
за участю представників відповідача Козлана В.М., Нестирюк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області про визнання протиправним рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії та призначенні грошової допомоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії та призначенні грошової допомоги, зобов'язання вчинити певні дії.
В позові вказувала, що народилась 26 грудня 1958 року в с.Чорногузи, Вижницького району Чернівецької області. В 1977 році вона закінчила Вашківецьке медичне училище та поступила на роботу у Вижницьку ЦРЛ, назву якої відповідно до рішення сесії Вижницької районної ради №11-16/13 від 21.02.2013 року змінено на комунальну установу «Вижницька центральна районна лікарня», на посаду медичної сестри і відразу була направлена на курси спеціалізації лаборантів біохімії терміном на два місяці та після їх закінчення працює лаборантом в лікарні до сьогоднішнього дня.
26 червня 2016 року їй виповнилось 57 років шість місяців, тобто вона досягла пенсійного віку передбаченого ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 30 червня 2016 року вона звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі із заявою про призначення їй пенсії за віком зазначивши, що при розрахунку пенсії застосувати середню заробітну плату за 2015 рік та призначити їй грошову допомогу. Однак Управління пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області своїм рішенням відмовив їй в призначенні грошової допомоги та при розрахунку розміру пенсії застосувати середню заробітну плату за 2015 рік, а застосував середню заробітну плату за 2007 рік, направивши лист №3278/02 від 07.07.2016 року. Своє рішення мотивував тим, що 05.12.2003 року їй було призначено пенсію за вислугу років, а відповідно до постанови КМУ від 23.04.2012 року №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» пенсії призначені до 2008 року перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік.
Стосовно призначення грошової допомоги вказує, що відповідно до постанови КМУ від 23.11.2011 року №1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати» грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст..26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е», «ж» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для жінок - 30 років, для чоловіків - 35 років). Вважає дії відповідачів неправомірними, оскільки дійсно 04.12.2003 року вона була звільнена з роботи за ст.38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, однак 12.12.2003 року повернулась на роботу, на ту ж саму посаду, де працює по даний час. Станом на день звернення за призначенням пенсії вона працювала в закладі охорони здоров'я, тобто закладі комунальної форми власності, мала страховий стаж 56 років, один місяць і 18 днів та не отримувала будь-якої пенсії, а тому Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі мало всі підстави для задоволення її заяви щодо розрахунку пенсії із застосуванням середньомісячної заробітної плати за 2015 рік та призначення їй грошової допомоги. Призначення їй в 2003 році пенсії за вислугу років не може бути підставою для відмови, адже вона фактично її не отримувала, а перебувала на пенсії всього 7 днів і повернулась на роботу продовжувала працювати до дня звернення. Вважає, що Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області, не врахував фактичних обставин, а прийняв до уваги формальні обставини, для відмови.
Просить визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі від 07 липня 2016 року про відмову в проведенні розрахунку пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати за 2015 рік та визнати неправомірною відмову в призначенні їй грошової допомоги та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області при призначенні їй пенсії за віком провести її розрахунок із застосуванням середньої заробітної плати за 2015 рік, призначити та виплатити їй грошову допомогу.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 підтримала адміністративний позов, посилалась на обставини викладені в адміністративному позові, просила їх задовольнити.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримав адміністративний позов, посилався на обставини викладені в позові, просив вимоги задовольнити.
В судовому засіданні представники Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області Козлан В.М., Нестирюк Ю.В. заявлені вимоги не визнали, підтримали подане заперечення, відповідно до якого вбачається, що на підставі заяви від 04.12.2003 року ОСОБА_4 з 05.12.2003 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», оскільки відповідно до ч.2 ст.7 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» остання була звільнена з роботи. ОСОБА_4 з 12.12.2003 року прийнята на посаду лаборанта реанімаційного відділення. В зв'язку з тим, що ОСОБА_4 була прийнята на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років останній був проведений перерахунок пенсії з 12.12.2003 року, як працюючій, та припинена виплата пенсії за вислугу років, таким чином було здійснено нарахування пенсійних виплат за період з 05.12.2003 року по 11.12.2003 року. 30.06.2016 року ОСОБА_4 звернулась із заявою про перехід на пенсію за віком, в якій просила призначити одноразову грошову допомогу, а при призначенні пенсії просила застосувати нову середню заробітну плату за 2015 рік. ОСОБА_4 переведено на пенсію за віком з 30.06.2016 року, розрахунок пенсії був проведений із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік (1197,91 грн.). При розрахунку розміру пенсії ОСОБА_4 було прийнято рішення про застосування розміру середньої заробітної плати за 2007 рік, виходячи з положень ч.2 ст.45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Вважають, що до всіх пенсій, призначених до 2008 року застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік, саме тому при розрахунку розміру пенсії за віком, при переході ОСОБА_4 із пенсії за вислугу років, взято показник за 2007 рік, та відмовлено в застосуванні показника за 2015 рік. Що стосується вимоги щодо визнання неправомірним рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, право особи на отримання даного виду грошової допомоги закріплено п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е»-«ж» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Аналогічна правова норма закріплена в п.5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який затверджений постановою КМУ №1191 від 23.11.2011 року. ОСОБА_4 було проведено нарахування пенсійних виплат за період з 05.12.2003 року по 11.12.2003 року, тому посилання ОСОБА_4, що вона не отримувала пенсію є такими, що не відповідають дійсності, а вимога щодо призначення грошової допомоги безпідставною. Просять відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, представників відповідача, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 07.07.1974 року прийнята на посаду медсестри Вижницької районної лікарні; 05.09.1977 року - переведена на посаду лаборанта по біохімії; в період з 20.08.1984 року по 12.06.1985 року надана частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною; 01.08.1989 року переведена лаборантом реанімаційного відділення Вижницької ЦРЛ; 04.12.2003 року - звільнена з роботи за ст.38 КЗпП України, в зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років; 12.12.2003 року - прийнята на роботу у Вижницьку центральну районну лікарню на посаду лаборанта реанімаційного відділення; 01.06.2012 року переведена на посаду лаборанта КДК Вижницької ЦРЛ; відповідно до рішення сесії Вижницької районної ради №11-16/13 від 21.02.2013 року змінено назву Вижницька центральна районна лікарня на комунальну установу «Вижницька центральна районна лікарня», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_4 та довідкою КУ «Вижницька ЦРЛ» №81 від 30.06.2016 року.
Стаття 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-12 (надалі Закон України 1788) визначає окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, серед яких підпунктом «е» визначені працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Таким чином, позивачці ОСОБА_4 05.12.2002 року була призначена пенсія за вислугою років як особі, яка відповідно до п.«е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мала на це право. Після призначення пенсії за вислугою років позивачка 12.12.2003 року прийнята на роботу і сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_4, 30.06.2016 року, звернулась із заявою до Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі про призначення-перерахунку пенсії за віком, з виплатою одноразової грошової допомоги та із врахуванням при розрахунку пенсії середню заробітну плату за 2015 рік, що підтверджується копією заяви та розписки-повідомлення від 30.06.2016 року.
З відповіді Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області №3278/02 від 07.07.2016 року вбачається, що ОСОБА_4 відмовлено в призначенні грошової допомоги та застосуванні середньої заробітної плати за 2015 рік при переході за вислугу років на пенсію за віком, при розрахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_4 застосовано середню заробітну плату за 2007 рік (1197,91 грн.).
З довідки Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області №2558 від 17.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області і одержує пенсію за віком. Загальний стаж становить 56 років 1 місяць 18 днів.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області, провівши переведення на інший вид пенсії та перерахунок розміру пенсії, застосував показник заробітної плати за 2007 рік, який було враховано при призначенні попереднього виду пенсії - пенсії за вислугу років.
Відповідно до статті 46 Конституції України, пенсія є видом соціального забезпечення, на яке громадяни мають право.
Відповідно до ч.3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст. 46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положеннями ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, в ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені ст. 9 цього Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону України ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому положення ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин взагалі не підлягають застосуванню.
В даному випадку пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 по справі № 21-612а14, від 22.12.2015 по справі № 21-4071а15.
Відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 17 Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що фізична чи юридична особа може оскаржити до адміністративного суду будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, шляхом подання адміністративного позову з вимогами, перелік яких міститься у частині четвертій статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки такий перелік не є вичерпним, особа може обрати й інші вимоги на захист своїх прав, свобод чи інтересів у сфері публічно - правових відносин, але, виходячи із закону, яким визначається порядок реалізації прав та свобод у сфері публічно-правових відносин, враховуючи компетенцію адміністративних судів (ст. 17 Кодексу), а також повноваження суду при вирішенні справи (ст. 162 Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до чинного закону, а саме чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду та вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбачених Конституцією України.
Таким чином, з досліджених в судовому засіданні наданих стонами доказів встановлено, що позивачу ОСОБА_4 неправомірно було відмовлено щодо проведення перерахунку пенсії за віком згідно її заяви від 30.06.2016 року, а тому, відповідач Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області, зобов'язаний провести нарахування позивачу пенсії за віком з 30.06.2016 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2013-2015 роки.
Що стосується вимоги позивачки ОСОБА_4 щодо виплати їй одноразової грошової допомоги, судом встановлено наступне.
Позивачка ОСОБА_4 одночасно із заявою про призначення пенсії за віком, звернулась до УПФ у Вижницькому районі Чернівецької області, із заявою щодо виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У виплаті грошової допомоги їй було відмовлено.
Відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Враховуючи те, що позивачці ОСОБА_4 з 05.12.2003 року було призначено пенсію за вислугою років, згідно довідки УПФ у Вижницькому районі Чернівецької області №2720 від 07.11.2016 року, здійснено нарахування пенсійних виплат за грудень 2003 року, суд вважає, що позивачка ОСОБА_4 є такою, що позбавлена права на отримання даного виду допомоги, а тому, позовні вимоги щодо призначення та виплати грошової допомоги ОСОБА_4 відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», задоволенню не підлягають. Інших доказів, які б спростували встановлені факти, позивачкою ОСОБА_4 не надано.
Відповідно до ст.94 КАС України, з відповідача Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень , що виступав стороною у справі, судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 551,20 грн. в дохід держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.158-160 КАС України, ст.1,5, 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. керуючись ст.ст.2-4, 8, 9, 11, 14, 17, 18, 69-72, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, Суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області від 07 липня 2016 року щодо проведення перерахунку пенсії за віком ОСОБА_4 із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення, а саме, за 2013-2015 роки.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області провести перерахунок призначеної ОСОБА_4 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме, за 2013-2015 роки, здійснивши виплату недонарахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 30.06.2016 року.
В решті позовних вимог - відмовити
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області (59200, м.Вижниця, вул.Українська, 100-А, Чернівецька область), за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН-НОМЕР_1), зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1, судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 (Двадцять) копійок.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом ст. 160 КАС України, апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Вінницького адміністративного Апеляційного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області.
Суддя: І. А. Кибич