Справа № 563/1225/16-а
10.11.2016 року Корецький районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Степанюк Л.В.
за участю: позивача ОСОБА_1
його представника - адвоката ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Корець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вказуючи, що у зв'язку із досягненням 55 років та маючи трудовий стаж більше 26 років, з них більше 19 років стаж роботи з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пільгової пенсії за віком відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач відмовив йому у призначенні пільгової пенсії, посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи в шкідливих умовах праці.
А тому просить суд, визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у призначені пенсії за віком та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з моменту права виникнення з 25 березня 2016 року.
В судовому засіданні позивач підтримав позов, просить його задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки він не надав достатніх доказів, які б підтверджували його право на пенсію. Так, згідно із п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Роботи газозварювальників та їх підручних, електрозварювальників та їх підручних внесені до розділу XXXII «Загальні професії» «Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, праця в яких дає право на державну пенсію на пільгових умов та в пільгових розмірах» (що був чинний на період робота позивача), затвердженого ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173. Натомість посада «газоелектрозварювальник», яку обіймав позивач, відсутня в даному списку. За таких обставин не можуть призначити позивачу пенсію.
Свідок ОСОБА_5 суду показав, що приблизно з 1990 року працював разом з позивачем в КСП «Прогрес», а потім СФГ «ОСОБА_6В.», останній обіймав посаду газоелектрозварювальника.
Аналогічні показання дав і свідок ОСОБА_7
Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із трудової крижки №БТ-І №3199293, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який за професією є електрогазозварником, працював з 24 серпня 1978 року до 07 травня 1979 року та з 26 серпня 1981 року до 10 листопада 1981 електрозварником в ССМУ «СПЕЦБУД» комбінату «РІВНЕПРОМБУД», з 14 січня 1982 року до 13 серпня 1982 року працював електрозварником в Рівненському виробничому об'єднанні «АЗОТ» імені 50-річчя СРСР, 30 листопада 1983 року до 02 березня 1990 року газоелектрозварювальником в ПЛШ 179 треста «Поліссяводобуд», з 09 березня 1990 року до 29 квітня 1995 року та з 22 липня 1996 року до 27 березня 1999 року працював газоелектрозварювальником в КСП «Прогрес», з 01 березня 2001 року до 27 листопада 2008 року газоелектрозварювальником в СФГ «ОСОБА_6В.» (з 01 квітня 2004 року перейменовано в ФГ «ОСОБА_6В.»).
У зв'язку із досягнення 55 років і при стажі роботи більше 25 років, з них більше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці звернувся до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення йому пільгової пенсії за списком №2 згідно п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону).
Листом від 20 жовтня 2016 року №1653/04 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи позивача в шкідливих умовах праці.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до ст.26 Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до п. «б» ст.13 Закону, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 100 Закону передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що дало право на пенсію на пільгових умовах в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим Законодавством - чоловіки після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються із ст.62 Закону, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п.п. 1, 2 вказаного Порядку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із п.20 вказаного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Окрім того, п.18 Порядку встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Трудова книжка позивача не містить жодних протиріч. Крім того, в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції були надані показання свідків, які підтвердили, що позивач, дійсно, працював на посаді газоелектрозварювальника.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів невідповідності записів відображених у трудовій книжці, записам у довідці та показанням свідків.
Таким чином, трудова книжка та показання свідків є доказами у розумінні статті 69 КАС України, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2014 року по справі № К/800/22501/13 та від 30 січня 2014 року по справі № К/800/54078/13.
Поряд із цим, у трудовій книжці, записи відносно того, що позивач працював неповний робочий день або залучався до якоїсь іншої роботи у названі періоди, відсутні.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим ОСОБА_4 правління Пенсійного фонду України від 10 листопада №18-1 (далі - Порядок №18-1).
Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (пункт 2 Порядку №18-1).
Згідно із пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).
Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політник України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків, тобто: якщо пільгова робота до 31.12.1991 р. застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 р. (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994 року, застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1991 р. (або тільки почалась після цієї дати) але не більше як до 16.01.2003 p., застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162; якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 р. (або тільки почалась після цієї дати) застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №36.
Роботи газозварювальників та їх підручних, електрозварювальників та їх підручних внесені до розділу XXXII «Загальні професії» «Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, праця в яких дає право на державну пенсію на пільгових умов та в пільгових розмірах» (що був чинний на період робота позивача), затвердженого постановою ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.
Відповідно до розділу XXXIII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою КМУ від 11 березня 1994 року №162, до професій, робота на якій дає право на отримання пенсії на пільгових умовах, відносяться професії: електрозварника та газозварника.
Згідно з пунктами 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (набрала чинності з 21 серпня 1992 року) на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому проводиться атестація; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Отже, твердження відповідача про те, що посада газоелектрозварника не передбачена постановою КМУ від 11 березня 1994 року №162 є помилковим.
Згідно із пунктами 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (набрала чинності з 21 серпня 1992 року) на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому проводиться атестація; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно із уточнюючих довідок, атестації робочих місць за умовами праці в КСП «Прогрес» та СВК «Прогрес» протягом спірного періоду не проводилась.
Проведення атестації робочого місця законом покладено на роботодавця, а тому право працівника на призначення пільгової пенсії не може залежати від невиконання роботодавцем обов'язку щодо проведення атестації.
Відповідно до принципу верховенства права, що встановлено статтею 8 Конституції України, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У відповідності до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини та п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності дозволяють дійти до висновку, що позивач має необхідний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, і ця посада включена до переліку професій з шкідливими умовами праці за Списком № 2.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог.
За таких обставин позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -
Позов задоволити повністю.
Визнати протиправною відмову Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка викладене у формі листа №1653 від 20 жовтня 2016 року.
Зобов'язати Корецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_8 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з моменту права виникнення з 25 березня 2016 року.
ОСОБА_4 може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корецький районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.