Cправа № 563/927/16-ц
15.11.2016
Корецький районний суд Рівненської області
в особі:
головуючого судді Кулика Є.В.
при секретарі Федичканич В.Ю.
за участю:
представника відповідача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, -
Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.
Позовні вимоги мотивує тим, що в лютому 2014 року чоловіка - ОСОБА_4 забрали ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_5 та повезли десь в місто Рівне. Як виявилось згодом до нотаріуса на підписання договору дарування будинку. Не читаючи тексту, позивач підписав документ, вважаючи, що підписує спадковий договір. В 2016 році виявилось, що він підписав договір дарування, зазначає, що копію договору ОСОБА_4 не отримував і укладати даний договір не бажав. Крім того, вказала, що хоча житловий будинок і записаний власністю ОСОБА_4, проте вона перебуває з ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі з 1950 року і житловий будинок, який був подарований ОСОБА_2 є спільною сумісною власністю подружжя, так як побудований ними спільно. Жодної згоди на укладання договору позивач не надавала. В зв'язку з цим позивач просить визнати договір дарування недійсним.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги і наполягала на тому, що житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_7 не надавала згоди на вказаний договір. ОСОБА_4 ввели в оману, підписуючи договір він не знав який саме то був договір. Тому просила задоволити позов повністю і визнати договір дарування недійсним.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні просив задоволити позов та визнати договір дарування недійсним, оскільки він був укладений ввівши його в оману, вказує, що наміру дарувати житловий будинок ОСОБА_2 не мав. Додатково пояснив, що дочка ОСОБА_2 10 лютого 2014 року забрала його на машині в м.Рівне до якогось нотаріуса, де він нічого не чув і не розумів про що йде мова, так як людина похилого віку і має проблеми зі слухом. Його попросили щось підписати, вінпідписав вважаючи, що підписує спадковий договір. Зазначає, що його дружина, позивач по справі ОСОБА_3 не ходяча і весь час лежить, вона не їздила до нотаріуса і жодної згоди не надавала. Крім того, вказав, що неодноразово чоловік ОСОБА_2 бив його у вказаному житловому будинку, а ОСОБА_2 ніяк не реагувала на вказані дії. Останнього разу чоловік ОСОБА_2- ОСОБА_5 напав і на іншу його дочку ОСОБА_8, за фактом вчиненого правопорушення вже відкрито кримінальне провадження. Просить повернути в його власність вказаний житловий будинок, тому позов задоволити і визнати недійсним підроблений договір дарування.
Відповідач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнали. ОСОБА_2 додатково пояснила, що в 2013 році хотіли купити житловий будинок в с.Щекичин і підшукували варіанти. Коли ж батько почув про це, то запропонував купити ту хату, в якій живуть вони. Але перед тим сказав, що потрібно все погодити з ОСОБА_3 Порадившись, батьки вирішили, що подарують хату ОСОБА_2, але вона повинна була сплатити сестрам частку, оскільки хата батьківська. 10 лютого 2014 року поїхали в м.Рівне, до нотаріуса оформляти договір дарування. ОСОБА_2 наголошує, що мати була присутня при укладанні вказаного договру і вважає його оформленим правильно, тому просить відмовити в задоволенні позову.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та сестрою відповідача ОСОБА_2 З приводу того, що їй відомо зазначила, що мати вже давно не ходяча, а батько інвалід ІІ групи, зі слів батька знає, що договір дарування ним був підписаний, хоч він і не знав що саме підписує, мати до нотаріуса не брали і згоди ОСОБА_3 не надавала. ОСОБА_4 поїхав в БТІ і дізнався про те, що хата не належить вже йому, а до того навіть про це і не здогадувався. Крім того, перебуваючи в будинку чоловік сестри ОСОБА_5 побив її та батька. в житловому будинку в с.Щекичин, вул.Садова, 7, за фактом вчиненого правопорушення вже відкрито кримінальне провадження. Зазначила, що отримувала від ОСОБА_2 виплату за свою частину будинку в розмірі 20 тисяч гривень.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що проводив ремонтні роботи в житловому будинку за адресою: с.Щекичин, вул.Садова, 7. Скзав, що відомо йому не багато, лише те, що чув від людей. У вказаному будинку постійно проживали ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, бабця пересувалась за допомогою палиці. За ремонтні роботи платив зять ОСОБА_2 Стосовно договору дарування нічого не знає.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та сестрою відповідача ОСОБА_2 Вказала, що батьківська хата мала поділитись між трьома сестрами, проте батьки дізнавшись, що ОСОБА_2 має бажання жити в селі вирішили подарувати свою хату їй, з умовою, що вона їй та сестрі ОСОБА_8 сплатить їх частку. Оцінили будинок в 60 тисяч гривень, свої 20 тисяч гривень ОСОБА_11 отримала, про що написала розписку. Додала, що 10 лютого 2014 року батьки їздили в м.Рівне для того, що оформити договір дарування на ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що є чоловіком ОСОБА_11 Вказав, що ОСОБА_2 хотіла купити житловий будинок в с.Щекичин і підшукувала варіанти. Коли ж батько почув про це, то запропонував купити ту хату, в якій живуть вони. Але перед тим сказав, що потрібно все погодити з ОСОБА_3 Порадившись, батьки вирішили, що подарують хату ОСОБА_2, але вона повинна була сплатити сестрам частку, оскільки хата батьківська. Додав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їздили до нотаріуса разом, бо баба була ходяча.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні вказала, що є дочкою ОСОБА_2 та внукою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ОСОБА_11 роки назад дід та баба вирішили подарувати ОСОБА_2 будинок, в якому вони проживають з умовою, що вона сплатить належні частки своїм сестрам - ОСОБА_8 та ОСОБА_11 Гроші були виплачені, в сумі 20 тисяч гривень, про що свідчить розписка ОСОБА_11, ОСОБА_8 отримала також гроші в сумі 20 тисяч гривень, однак розписку не писала.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що є зятем ОСОБА_2 ОСОБА_11 роки назад теща хотіла купити хату в в с.Щекичин і підшукувала варіанти. Коли ж батько почув про це, то запропонував купити ту хату, в якій живуть вони. Але перед тим сказав, що потрібно все погодити з ОСОБА_3 Порадившись, батьки вирішили, що подарують хату ОСОБА_2, але вона повинна була сплатити сестрам частку, оскільки хата батьківська. До нотаріуса вони возили і діда, і бабу. Оформивши все, ОСОБА_2 почала проводити ремонтні роботи в житловому будинку.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Встановлено, що згідно до договору дарування від 10.02.2014 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 житловий будинок, який розташований по вул. Садова, 7 в с.Щекичин Корецького району Рівненської області.
Згідно свідоцтва про одруження ІІ-АГ № 785595, виданого Щекичинською сільською радою Корецького району Рівненської області від 08 грудня 1978 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають зареєстрованому шлюбі з 06 листопада 1950 року.
Відповідно до довідки № 584 від 29.07.2016 року, виданої Щекичинською сільською радою Корецького району Рівненської області, подружжя ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 рівненської області, вул.Садова, 7 у житловому будинку побудованому власноручно.
Житловий будинок за адресою: Рівненська область, Корецький район, с.Щекичин, вул.Садова, 7 рахується за ОСОБА_4, згідно погосподарської книги № 3 та довідки № 508 від 07 липня 2016 року, виданої Щекичинською сільською радою Корецького району Рівненської області.
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
За змістом вищевказаних норм закону у разі дарування спільного сумісного майна подружжя, право власності на яке зареєстроване лише за одним із подружжя, таке майно підлягає відчуженню лише у разі наявності письмової згоди іншого з подружжя.
Отже, відповідно до вимог ст. 369 ЦК України позивач як співвласник майна повинен був бути повідомлений про відчуження майна ОСОБА_4 Посвідчена згода-згода приватним нотаріусом ОСОБА_15 від 10 лютого 2014 року судом досліджена і спростовується наявними доказами у справі, а саме: свідченнями ОСОБА_3, яка наполягає, що не давала такої згоди і 10 лютого 2014 року не перебувала у нотаріуса ОСОБА_15, заявою від 02 вересня 2016 року, листом-відповіддю Щекичинської сільської ради Корецького району Рівненської області № 118/02-15 від 08 вересня 2016 року, в якому вказано, що в період січня-лютого 2014 року жодних нотаріальних дій ОСОБА_3 не вчинялося.
Спірна власність є спільною сумісною власністю, а тому , згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації має бути встановлена письмово і нотаріально посвідчена, згідно ч. 2 ст. 369 ЦК України. ОСОБА_3 такої згоди не давала.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Отже, враховуючи те, що даний житловий будинок будувався подружжям ОСОБА_3 в період перебування у шлюбі, а тому вказане майно на підставі ч.2 ст. 60 Сімейного кодексу України належить їм на праві спільної сумісної власності.
Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_16 вчинив неправомірні дії, не переконавшись в наявності такої згоди та посвідчивши згоду ОСОБА_3 без її присутності.
Самостійно, без згоди інших співвласників, співвласник може розпорядитися лише своєю часткою (ст. 361 ЦК України).
Враховуючи те, що ОСОБА_4 відчужив житловий будинок, належній йому на праві спільної сумісної власності без згоди на те іншого співвласника, чим порушив вимоги ст. 369 ЦК України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання договору дарування житлового будинку за адресою: Рівненська область, Корецький район, с.Щекичин, вул.Садова, 7 - недійсним.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 369, 203 ЦК України, ст.ст. 60, 65 СК України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку № 7 по вул.Садова в с. Щекичин Корецького району Рівненської області, укладений 10 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_15, зареєстрований в реєстрі за № 41.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Корецький районний суд Рівненської області до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які були відсутні під час проголошення рішення - з дня отримання його копії.
Повний текст рішення виготовлений 18 листопада 2016 року.
Суддя Є.В. Кулик