Справа № 530/461/16-к Номер провадження 11-кп/786/805/16Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.115 КК - О.Т.
14 листопада 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурораОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченогоОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 14 липня 2016 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Шилівка Зіньківського району Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, розлучений, непрацюючий, несудимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст.115 КК України на 9 років позбавлення волі.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно вироку, обвинувачений визнаний винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
31 січня 2016 року близько 12 години обвинувачений, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в спальній кімнаті будинку АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_9 , у ході сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, після спільного вживання алкогольних напоїв, умисно вбив останнього, завдавши йому не менше 7 ударів ножем в область грудної клітини.
В апеляційній скарзі обвинувачений не погоджується з вироком суду і просить виправдати його. При цьому вказує, що він злочину не вчиняв, під час досудового розслідування і судового розгляду себе оговорив, оскільки був в стані алкогольного сп'яніння і нічого не пам'ятає.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження в зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості підзахисного. Наполягає на відсутності прямих доказів його вини та стверджує, що обвинувачений хоча і визнавав вину в судовому засіданні, проте не зумів впевнено розповісти про механізм та кількість нанесених потерпілому ударів. Водночас вважає, що у висновках судових експертиз не вказано про причетність саме ОСОБА_8 до вбивства. Також вказує про наявність суперечностей в доказах вини підзахисного, зазначає про відсутність крові на його руках.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника потерпіла ОСОБА_10 наголошує, що ОСОБА_8 протягом всього досудового розслідування і в судовому засіданні визнавав вину, розповідав про те, скільки наніс ударів потерпілому, куди заховав ніж, а також пояснював чому втік з місця вчинення злочину. Вважає, що відсутність слідів крові на руках обвинуваченого пояснюється тим, що він був затриманий більше ніж через добу після подій і міг вимити руки. Просить вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційних скарг, думку прокурора, який вважав доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, а вирок суду законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
Факт настання смерті потерпілого від ножових поранень грудної клітини та перебування в цей час на місці вчинення злочину обвинуваченого встановлений на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, оціненими відповідно до ст.94 КПК України та ніким із учасників провадження не оспорюється.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про те, що вина ОСОБА_8 не доведена спростовуються такими доказами.
Як правильно встановив суд, конфлікт між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник після спільного вживання алкогольних напоїв в будинку потерпілого і результаті цього конфлікту обвинувачений наніс ОСОБА_9 декілька ударів ножем в область грудної клітини.
Такі обставини підтверджував і сам обвинувачений протягом всього досудового розслідування та в суді першої інстанції.
Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_8 уточнив, що 31 січня 2016 року близько 12 години вони залишилися в будинку вдвох з потерпілим і, під час розмови про службу в армії, виникла сварка. При цьому потерпілий схвати ніж, але він ( ОСОБА_8 ) вибив його з рук ОСОБА_9 , порізавши собі палець та сам взяв цей ніж. В цей час, як стверджує обвинувачений, потерпілий потягнув його за руки з ножем, наносячи таким чином собі удари в груди. Про подальші події ОСОБА_8 не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_11 в залі суду першої інстанції пояснив, що 31 січня 2016 року вранці він заходив до ОСОБА_9 додому, і там в цей час, окрім потерпілого, перебував ОСОБА_8 . Після вживання алкогольних напоїв, близько 12 год., свідок пішов до своєї співмешканки ОСОБА_12 , а потерпілий та обвинувачений залишилися вдвох.
Такі показання ОСОБА_11 підтвердила свідок ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_13 показав, що 31 січня 2016 року, перебуваючи в домоволодінні ОСОБА_14 , близько 12 год. телефонував до потерпілого, але йому відповів ОСОБА_8 , який, судячи по голосу, був в стані алкогольного сп'яніння, а також було чути крики ОСОБА_9 .
Показання ОСОБА_13 підтвердив свідок ОСОБА_14 та пояснив, що 31 січня 2016 року зранку він з ОСОБА_15 та ОСОБА_13 були у нього дома. Біля 12 години відбулася телефонна розмова останнього, який розповів вищенаведені подробиці. Цього дня під вечір до нього додому прийшов ОСОБА_8 , його одяг був весь мокрий, забруднений, а також у нього була пошкоджена рука. Обвинувачений залишився ночувати. На запитання про ОСОБА_9 , ОСОБА_8 нічого не відповів.
В засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 також пояснили, що обвинувачений 31 січня 2016 року додому не повернувся.
Наведені показання свідків, які є послідовними та взаємодоповнюючими, узгоджуються між собою та з показаннями ОСОБА_8 про те, що він перебував у помешканні потерпілого під час вчинення злочину та про відсутність там інших осіб.
Доводи обвинуваченого, що ОСОБА_9 сам убив себе, нанісши удари ножем, який тримав в своїх руках ОСОБА_8 , спростовуються висновком судово-медичного експерта №20 від 2 лютого 2016 року (т.1 а.с.109-113), відповідно до якого смерть потерпілого настала через короткий проміжок часу після отримання тілесних ушкоджень на місці виявлення трупу від плевропульмонального шоку, який ускладнив перебіг множинних колото-різаних поранень грудної клітини, які проникають в плевральну порожнину з колото-різаним пошкодженням лівої легені та масивною внутрішньою кровотечею в плевральні порожнини.
При цьому експерт, враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, виключає їх утворення при самопошкодженні. Крім того, експерт вказує про наявність в крові трупа ОСОБА_9 5,1 проміле етилового спирту.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що у висновках судових експертиз не вказано про вчинення злочину саме ОСОБА_8 суперечать приписам закону, за змістом якого (ст.101 КПК України) експерт викладає відомості про ті чи інші факти об'єктивної реальності, які він установив у процесі свого дослідження, а не повинен називати конкретне прізвище особи, яка вчинила злочин.
Спростовують доводи обвинуваченого про невинуватість і дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту та відеозапису слідчої дії, відповідно до яких ОСОБА_8 в деталях, які можуть бути відомі лише учаснику події, розповідав як саме розгортався конфлікт в будинку потерпілого, пояснював, що саме в грудну клітину наносив удари ножем, підтверджував, що крім нього з потерпілим більше нікого в будинку не було (т.1 а.с.80-86).
Крім того, обвинувачений добровільно показав місце, куди викинув ніж (і саме там він був виявлений), яким, відповідно до висновків судової експертизи, могли бути спричинені тілесні ушкодження потерпілому (т.1 а.с.211-216).
Також ОСОБА_8 розповів, що під час події забруднився у кров, сліди якої були виявлені на його одягу та яка, згідно з висновками судових експертиз, може походити від ОСОБА_9 (т.1 а.с. 129-131; 134-135; 138-139; 143-145; 149-150; 163-165; 168-170; 183-185; 203-204; 207-209).
Відсутність слідів крові на руках обвинуваченого не спростовує висновків суду, оскільки ОСОБА_8 було затримано більше ніж через добу після вчинення злочину і лише тоді проводилися відповідні слідчі дії, а до цього часу його ніхто не контролював. Тому доводи захисника є непереконливими.
Таким чином, суд першої інстанції об'єктивно з'ясував обставини вчинення злочину, які підтверджені належними і допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст.94 КПК України.
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.115 КК України та належним чином мотивував своє рішення.
Обрана судом міра покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують покарання, відсутність обставин, які його пом'якшують. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Отже, апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.404, 405, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 14 липня 2016 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги його та захисника ОСОБА_7 , - без задоволення.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 2 лютого по 14 листопада 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4