Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" квітня 2007 р. Справа № 37/84-07
вх. № 2600/4-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Коваль О.В. за довіреністю № б/н від 10.04.2006р., відповідача - Боледзюк В.М. за довіреністю № 647 від 03.04.2007 р.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Магік", м. Харків
до Харківського державного фармацевтичного підприємства "Здоров'я народу", м. Харків
про зобов'язання повернути майно
Товариство з обмеженою відповідальністю "Магік" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Харківського державного фармацевтичного підприємства "Здоров'я народу" (відповідач) в якій просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу майно передано у оренду, виселив з приміщень (корпус 2 та корпус 1 по вул. Мельнікова, 41 в м. Харкові) наданих в оренду та повернути майно, яке передано в оренду згідно з переліком до договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що орендні відносини між сторонами регулюються двома договорами оренди, а саме - Договором оренди № 1314 від 25.12.2005р. щодо терміну дії, та Договором оренди № 3 від 22.09.2003р. з доповненнями щодо визначення предмета оренди і вартості орендних платежів. Відповідач неналежним чином виконує свої обов'язки по сплаті орендних платежів, а тому, керуючись ст. 782 ЦК України, позивач надав відмову від договору оренди. Однак відповідач проігнорував повідомлення позивача про відмову від договору оренди та продовжує користування майном, чим чинить перешкоди позивачу використовувати майно як його власнику на свій розсуд.
Позивач, через канцелярію господарського суду 06.04.2007 р. за вх. № 7073, надав позовну заяву (про зміну позовних вимог відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України), відповідно до якої позивач вимагає розірвати Договір оренди № 3 від 22.09.2003р. та Договір оренди № 1314 від 25.12.2002р. Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити предмет або підставу позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд відмовляє позивачу у прийнятті до розгляду поданої позовної заяви (про зміну позовних вимог відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України), оскільки зазначеною позовною заявою позивач одночасно змінює як предмет, так і підставу заявленого позову.
Позивач, через канцелярію господарського суду 18.04.2007 р. за вх. № 9628, надав заяву про залучення до матеріалів справи довіреності на представника, яка господарським судом задовольняється та надана довіреність залучається до матеріалів справи.
У судовому засіданні призначеному на 18.04.2007 року було оголошено перерву до 20.04.2007 року о 09:30.
Сторони до початку судового засідання надали узгоджене клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, виклав свої заперечення в письмовому відзиві. Відповідач стверджує, що орендні відносини стосовно одного й того самого майна не можуть регулюватись одночасно двома договорами оренди, стверджує, що сторони знаходяться в орендних правовідносинах на підставі Договору оренди № 1314 від 05.12.2002р., який містить всі необхідні умови для договорів даного виду.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено наступне.
05.12.2005р. між позивачем та відповідачем було укладеного Договір оренди № 1314, відповідно до якого позивач передав відповідачу у тимчасове користування цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, 41, строком до 31.12.2007р.
22.09.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди № 3, відповідно до якого позивач передав відповідачу у тимчасове платне володіння і користування цілісний майновий комплекс (нежитлові будівлі Літ.«Л-2» і Літ.«Н-3») строком до 30.09.2004р. Додатковою угодою № 1 до зазначеного договору оренди сторонами був визначений термін дії договору до 31.12.2004р.
Законодавством термін «оренда майна» визначений як передача однією особою іншій певного майна в строкове платне користування. Така передача оформлюється відповідним документом - договором оренди, який в повному обсязі регулює права та обов'язки сторін по договору.
Суд зазначає, що права та обов'язки сторін стосовно оренди одного й того ж самого майна не можуть регулюватись одночасно двома або більше договорами оренди, оскільки такі договори є взаємовиключаючими.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2005р. по справі № 44/86-05, залишеним без мін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2005р. було встановлено, що сторони знаходяться в договірних правовідносинах щодо оренди нежитлових будівель Літ.«Л-2» і Літ.«Н-3», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, 41, згідно Договору оренди № 1314 від 05.12.2002р., який містить всі істотні умови.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2005р. по справі № 52/308-05, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2005р., було встановлено, що Договір оренди № 1314 від 05.12.2002р. є діючим і підстави для його припинення відсутні.
Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Згідно ст. 45 ГПК України рішення господарського суду є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач і відповідач знаходяться в орендних правовідносинах щодо нежитлових будівель Літ.«Л-2» і Літ.«Н-3» згідно Договору оренди № 1314 від 05.12.2002р., який є діючим і містить всі істотні умови.
Згідно п.1.2 Договору оренди № 1314 від 05.12.2002р. орендна плата за користування майном встановлена у розмірі 6% від оціночної вартості цілісного майнового комплексу в рік. Вартість об'єкта оренди визначається на підставі акта експертної оцінки, який є невід'ємною частиною договору.
Виходячи з того, що така умова договору як розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди, то для її визначення експертна оцінка орендованого за Договором оренди № 1314 від 05.12.2002р. майна повинна була бути здійснена до дати укладення договору або на день його укладення.
Виходячи з положень законодавства про оцінку майна, експертну оцінку майна проводять суб'єкти оціночної діяльності на підставі договору на проведення оцінки, укладеному із замовниками такої оцінки. Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Власником орендованого відповідачем майна є позивач, однак позивачем не було проведено експертної оцінки вказаного майна для визначення розміру орендної плати.
Судом також встановлено, що позивач не надавав відповідачу будь-якого доручення на замовлення такої експертної оцінки.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не виконано дій, встановлених законодавством та які випливають із суті зобов'язання, до вчинення яких відповідач не міг та має можливості сплачувати орендні платежі за Договором оренди № 1314 від 05.12.2002р. (прострочення кредитора). Тобто, невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором оренди № 1314 від 05.12.2002р. щодо сплати орендних платежів є наслідком невиконання позивачем свого обов'язку за даним договором щодо проведення експертної оцінки майна, переданого в оренду.
Виходячи з аналізу ст.ст. 614, 782 ЦК України орендар має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення речі лише в тому випадку, якщо орендар умисно не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У випадку, коли орендар не виконував або не мав змогу виконувати зобов'язання щодо сплати орендної плати з вини орендодавця, то у орендодавця не виникає права на відмову від договору оренди згідно ст. 782 ЦК України.
Отже, в даному випадку у позивача немає права на відмову від договору оренди, і така відмова не створює для позивача і відповідача будь-яких прав та обов'язків.
Крім того, суд зазначає, що відповідно приписів ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом.
Згідно ч.1 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача немає правових підстав вимагати від відповідача виселення та повернення нежитлових будівель Літ.«Л-2» і Літ.«Н-3», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, 41, що орендуються відповідачем в позивача згідно Договору оренди № 1314 від 05.12.2002р..
Розглянувши надані сторонами докази, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 614, 782 ЦК України, ст. ст. 4, 291 ГК України, ст. ст. 1, 12, 22, 33, 35, 43, 44, 45, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити позивачу у прийнятті до розгляду поданої позовної заяви (про зміну позовних вимог відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України).
В задоволені позову відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 25.04.2007р.