Справа № 344/8869/16-ц
Провадження № 2/344/4100/16
11 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.
при секретарі c/з: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом та виселення,
ОСОБА_2 (надалі - «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом та виселення, а саме усунути перешкоди у користуванні будинком №130 б по вул. Грушевського в с. Микуличин м. Яремче Івано-Франківської області, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, такими, які втратили право на користування житлом за адресою:Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Микуличин, вул. Грушевського, буд. №130 б, а також виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з будинку №130 б по вул. Грушевського в с. Микуличин м. Яремче Івано-Франківської області.
Позов мотивовано тим, що в будинку №130б в м. Яремче, с. Микуличин по вул. Грушевського зареєстровані Відповідачі, які в даному будинку не проживають, оскільки проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1. Участі по утриманні житлового будинку не беруть Позивач змушений самостійно оплачувати комунальні послуги за житло.
Позивач в судове засідання не з»явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Відповідчі ОСОБА_3, ОСОБА_4 до суду повторно не з'явилися, явку уповноваженого представника до суду не забезпечили, про причини неявки суду не сповістили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, шляхом поміщення повідомлення в засобах масової інформації.
Письмового відношення Відповідачів до заявлених позовних вимог до суду не надходило.
Частиною 4 статті 169 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до частини 1 статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відтак, виходячи зі змісту частини 4 статті 169 та частини1 статті 224 ЦПК України, а також того, що Відповідачі про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не подано, зважаючи на заяву Позивача, в якій вона не заперечувала проти винесення заочного рішення, з огляду на подання Позивачем достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, Суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна ОСОБА_2 є власником квартири 1 загальною площею 324,8 кв.м., яка знаходиться в м. Яремче, с. Микуличин, вул. Грушевського, буд. 130б. ( а.с.7).
Як випливає з матеріалів позовної заяви реєстрація Відповідачів у вказаній квартирі, яка являється власністю ОСОБА_2, порушує її права як власника квартири, оскільки Відповідачі будучи зареєстрованими в даній квартирі зберігають в ній свої речі та відмовляються виселетись в добровільному порядку.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним цивільним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом та виселення, а саме усунути перешкоди у користуванні будинком №130 б по вул. Грушевського в с. Микуличин м. Яремче Івано-Франківської області, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, такими, які втратили право на користування житлом за адресою:Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Микуличин, вул. Грушевського, буд. №130 б, а також виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з будинку №130 б по вул. Грушевського в с. Микуличин м. Яремче Івано-Франківської області.
Підставою заявлених позовних вимог Позивачем зазначено те, що Відповідачі більше року не проживають у вказаній квартирі, а проживають у ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивач змушена оплачувати комунальні послуги за Відповідачів, не може реалізувати права власника об»єкта нерухомості.
Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Так, право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. Передача власником майна в тимчасове володіння інших осіб, наприклад, на зберігання, не призводить до втрати ним права власності. При цьому майно має вважатися таким, що перебуває у володінні власника, і тоді, коли він фізично ним не панує, наприклад, майно власника в житловому будинку в момент перебування його на роботі, товар належний громадянину підприємцю, розташований в його складському приміщенні, в період перебування його у відрядженні.
Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами.
Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно). Відповідно до частин 1,2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (частина 1 статті 383 ЦК України).
Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Підставою для подання негаторного позову на підставі статті 391 ЦК України є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Як зазначено Позивачем в позовній заяві, квартира АДРЕСА_1 належить їй на праві власності. Відповідачі не проживають у вказаній квартирі протягом тривалого часу, не несуть витрати по утриманню житла, а тому їх слід визнати такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
Докази, які спростовували вказану обставину, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК УРСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 316, 317, 383, 391 ЦК України , ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60,88 ЦПК України, ст.. 150 ЖК України , керуючись ст.ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Зобов»язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні квартирою 1 будинку №130 б по вул. Грушевського в с. Микуличин м. Яремче Івано-Франківської області, що належить на праві власності ОСОБА_2.
Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, такими, які втратили право на користування квартирою 1 за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Микуличин, вул. Грушевського, буд. №130 б.
Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири №1 будинку №130 б по вул. Грушевського в с. Микуличин м. Яремче Івано-Франківської області.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою Відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Домбровська Г.В.