Провадження № 33/774/749/16 Головуючий у першій інстанції: Митрохін А.А.
Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у другій інстанції: Піскун О.П.
Іменем України
17 листопада 2016 року суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області Піскун О.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, за участю: ОСОБА_3, розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року в справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який працює в ТОВ «Тріо» заступником директора, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік,
Постановою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Судом першої інстанції було встановлено, що 22 липня 2016 року о 09 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 керуючи автомобілем ВАЗ 320994-20 д/н НОМЕР_3 по вул. Комунарівська, 108 в м. Дніпропетровську був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою і відповідно не зреагував на її зміну, внаслідок чого перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 1.3, 1,5, 12,1, 13,1 ПДР України.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, ОСОБА_3, 28 жовтня 2016 року подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить змінити вказане рішення суду в частині накладення стягнення, змінивши його на менш суворе, а саме штраф.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що за родом своєї діяльності він має потребу постійно керувати транспортним засобом, однак у разі позбавлення його права керування транспортними засобами є ймовірність втрати роботи.
Крім того, апелянт вказує, що на його утриманні перебувають дружина та батьки похилого віку, однак судом вказане не було досліджено, як і не було взято до уваги, що саме ним було викликано поліцію.
Просить врахувати, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, щиросердно розкаявся, сприяв встановленню істини, однак не відшкодував потерпілому шкоду тому, що йому невідоме місце знаходження та контакті данні потерпілої сторони. Звертає увагу, що його відповідальність застрахована і страхова компанія не відмовляла нікому у відшкодуванні збитків, завданих внаслідок вчиненого правопорушення, а тому вважає, що твердження суду про не вчинення ним жодних дій щодо встановлення та відшкодування збитків, є такими, що не відповідають дійсності, а докази звернення до страхової компанії в день вчинення ДТП додаються до скарги.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтримав подану ним апеляційну скаргу, підтвердив викладенні в ній доводи, та просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, змінивши постанову суду в частині адміністративного стягнення.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Викладений в постанові районного суду висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами та особою, яка подала апеляційну скаргу не оспорюється.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Однак, як встановлено апеляційним судом, при накладенні на ОСОБА_3 адміністративного стягнення судом першої інстанції вказані вимоги закону не були дотримані в повному обсязі, що призвело до необґрунтованого накладення на апелянта найсуворішого адміністративного стягнення, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк, передбачений ст. 124 КУпАП.
В ході апеляційного розгляду було встановлено, що ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП провину визнає в повному обсязі. В матеріалах адміністративної справи відсутня інформація про притягнення ОСОБА_3 до будь-якого адміністративного правопорушення. Дані обставини суд апеляційної інстанції відносить у відповідності до ст. 34 КУпАП до пом'якшуючих обставин.
Суд першої інстанції, своє рішення про накладення на правопорушника саме такого виду стягнення, як позбавлення права керування транспортним засобом, в постанові суду належним чином не мотивував, в свою чергу коли санкція вказаної частини ст.124 КУпАП передбачає й інший, менш суворіший вид адміністративного стягнення.
Крім того в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що думка суду першої інстанції відносно сумнівів його щирого каяття у зв'язку з тим, що він не відшкодував потерпілому шкоду є безпідставною. Так зазначив, що саме він після ДТП викликав працівників поліції. Водієві автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_4 не відшкодував шкоду, бо він не є потерпілим і автомобіль зареєстрований не на нього, будь-якої іншої шкоди водієві спричинено не було. Також пояснив, що встановити місце проживання особи, яка є власником автомобіля, тобто є потерпілою особу не можливо. Крім того вказав, що його автомобіль застрахований і страхова компанія відшкодує потерпілій особі всі завдані збитки.
З огляду на викладене, конкретні обставини справи, ставлення винного до скоєного правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість пом'якшення ОСОБА_3 адміністративного стягнення до штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ст. 124КУпАП, а саме двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки, на переконання апеляційного суду, таке адміністративне стягнення в повній мірі буде сприяти вихованню ОСОБА_3 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення ним нових правопорушень.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні в частині накладеного адміністративного стягнення.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу суду, що ним у другому абзаці допущено технічну описку, а саме судом було зазначено, що своїми діями водій ОСОБА_3 порушив п. 1.3, 1.5, 12.1, 13.1 ПДР України, в свою чергу з протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1) вбачається, що ОСОБА_3 порушив п.п. 2.3 (б) та 10.1 ПДР України. Тому суд першої інстанції повинен усунути дану описку, шляхом винесенням відповідної постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_3 змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Дніпропетровської області О.П. Піскун