Справа № 212/7648/13-ц 22-ц/774/65/к/16
Справа № 212/7648/13-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/65/К/16 Водоп'янов С.М.
Категорія № 44 (4) Суддя-доповідач - Барильська А.П.
16 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Зубакової В.П., Михайлів Л.В.,
секретар: Гладиш К.І.,
за участю: представника позивача за основним позовом ТОВ «Ключове рішення» - Бродька Анатолія Івановича,
представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
представника виконкому Жовтневої районної у місті ради - Грабарчук Олени Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення» до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення», ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, треті особи без самостійних вимог - Служба у справах дітей Виконкому Жовтневої районної у місті ради, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Пахомова М.І., прокуратура Жовтневого району м. Кривого Рогу про визнання договорів купівлі-продажу квартири, договору оренди квартири недійсними та застосування наслідків реституції, -
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення» (далі - ТОВ «Ключове рішення») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 червня 2009 року між ТОВ «Ключове рішення» і ОСОБА_7 було укладено договір оренди № 12811, відповідно до умов якого ТОВ «Ключове рішення» передало в оренду відповідачу ОСОБА_7 трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за оплату відповідно до умов договору.
Однак, відповідач постійно порушував терміни оплати орендної плати, а з 2011 року взагалі перестав здійснювати платежі. Згідно п.4 вищезазначеного договору оренди, у разі повної або часткової несплати платежів у розмірі менше 50% від заборгованості, передбаченої п.п.2.2.1-2.2.2 договору, і якщо такі порушення тривають більше 60 днів, орендар зобов'язаний протягом 5 днів звільнити орендований об'єкт нерухомості в добровільному порядку. Спільно з відповідачем в орендованій квартирі проживає його дружина - ОСОБА_4 та сини: ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Станом на 03.07.2013 року заборгованість відповідача по платежам за договором оренди склала - 34 453,54 грн.
Враховуючи, що відповідачі в добровільному порядку звільняти орендовану нерухомість категорично відмовляються, ТОВ «Ключове рішення», уточнивши позовні вимоги в останній редакції від 03 червня 2014 року, просили суд: розірвати договір оренди, укладений 25 червня 2009 року між ТОВ «Ключове рішення» та ОСОБА_7, виселити відповідачів з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, без надання їм іншого житла, із зняття з реєстраційного обліку, а також покласти на відповідачів судові витрати.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2014 року задоволено позов ТОВ «Ключове рішення» ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення, однак ухвалою того ж суду від 13 березня 2014 року за заявою ОСОБА_4 вказане заочне рішення від 14 січня 2014 року було скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.
У листопаді 2014 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_8 звернулись до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Ключове рішення», ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, третя особа без самостійних вимог - Служба у справах дітей Виконкому Жовтневої районної у місті ради, про визнання договорів купівлі-продажу квартири, договору оренди квартири недійсними та застосування наслідків реституції.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилались на те, що в спірній квартирі ОСОБА_4 разом ОСОБА_7 проживала з 1993 року, а їх спільні дітьми проживали у ній з моменту їх народження.
21 травня 2005 року спірна квартира була приватизована на чотирьох осіб: ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_4, ОСОБА_27, що підтверджується довідкою Управління благоустрою та житлової політики Виконкому Криворізької міської ради №6495/8 від 18.09.2014 року.
Згідно з договором купівлі-продажу вказаної квартири від 09.06.2003 року, спірна квартира АДРЕСА_2 була придбана ОСОБА_11 Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07.11.2003 року, спірна квартира була продана ОСОБА_11 - ОСОБА_7.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 07.02.2007 року, спірна квартира була продана ОСОБА_7 - ОСОБА_12, а відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26.06.2007 року, спірна квартира була продана ОСОБА_12 - ОСОБА_10
За договором купівлі-продажу квартири від 25.06.2009 року спірна квартира була продана ОСОБА_10 - позивачу за первісним позовом ТОВ «Ключове рішення».
Ні вона ОСОБА_15, а ні її діти, як співвласники квартири, ніякої участі в укладенні вказаних договорів купівлі-продажу цієї квартири не приймали, цих договорів не укладали і не знали про них.
Згідно договору оренди від 25.06.2009 року, спірна квартира була надана ТОВ «Ключове рішення» в оренду ОСОБА_7.
Оскільки спірна квартира була набута в порядку приватизації, то вона є спільною сумісною власністю, а розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, що має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена, однак ніякою згоди на вчинення правочинів зі спірною квартирою позивачі за зустрічним позовом не надавали, та навіть не знали про дані правочини.
ОСОБА_4 стало відомо про те, що спірна квартира, в якій вона мешкала з дітьми, неодноразово продавалася тільки 04 березня 2014 року, коли вона отримала копію заочного рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 14 січня 2014 року, яким було задоволено позов ТОВ «Ключове рішення» про виселення, а тому позивачі за зустрічним позовом просять вважати поважними причини пропуску ними строку позовної давності.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_8, уточнивши свої зустрічні позовні вимоги в останній редакції від 02 жовтня 2015 року, просили суд поновити їм строк позовної давності для звернення до суду, визнати недійсними з моменту укладення:
●договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_11 та невідомою особою, посвідчений 9 червня 2003 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Терещенко М.С. та зареєстрований в реєстрі за №1334;
●договір купівлі-продажу вказаної квартири укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_7, посвідчений 07 листопада 2003 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Борисенко С.М. та зареєстрований в реєстрі за №2994;
●договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_12, посвідчений 27 лютого 2007 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І.;
●договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_10, посвідчений 26 червня 2007 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ставніченко О.П. та зареєстрований в реєстрі за №1851;
●договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_10 та ТОВ «Ключове рішення», посвідчений 25 червня 2009 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І. та зареєстрований в реєстрі за №3914;
●договір оренди №12811 від 25 червня 2009 року квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ТОВ «Ключове рішення» та ОСОБА_7;
●всі договори купівлі-продажу, міни, дарування, вчинені з квартирою, оскільки на час подання позову невідомо про існування інших правочинів, проте цілком ймовірно, що вони існують та застосувати наслідки реституції, повернувши сторони в стан, що існував до укладення оспорюваних правочинів.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 травня 2015 року залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомову Н.І.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2015 року, описки в якому виправлено ухвалою того ж суду від 28 січня 2016 року, позовні вимоги ТОВ «Ключове рішення» - задоволено в повному обсязі.
Розірвано договір оренди, укладений 25 червня 2009 року між ТОВ «Ключове рішення» та ОСОБА_7.
Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 з квартири АДРЕСА_4 без надання іншого житлового приміщення та знято зазначених осіб з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_8 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 на користь ТОВ «Ключове рішення» витрати по сплаті судового збору в сумі - 243,60 грн.
В апеляційній скарзі відповідач за основним позовом ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її зустрічного позову в повному обсязі.
Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не враховано довідки Управління благоустрою та житлової політики Виконкому Криворізької міської ради №6495/8 від 18.09.2014 року. Крім того, судом не взято до уваги той факт, що ОСОБА_4 не має можливості отримати дублікат свідоцтва про право власності, оскільки для його отримання необхідно подати заяву, підписану усіма співвласниками.
Також, на думку відповідача за основним позовом, судом не прийнято до уваги її клопотання про витребування у приватного нотаріуса Терещенко М.С. завіреної копії договору купівлі-продажу спірної квартири з усіма документами, на підставі яких його було укладено, що позбавило відповідача за основним позовом можливості виконати свій обов'язок з доказування своїх вимог.
Висновок суду про те, що відповідачу за основним позовом було відомо про наявність двох посвідчених договорів купівлі-продажу спірної квартири від 09.06.2003 року та 07.11.2003 року, що мали місце до приватизації житла, є результатом помилкового тлумачення судом пояснень ОСОБА_4, хоча у зустрічній позовній заяві вона вказувала, що дізналась про існування вказаних договорів лише із заочного рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14.01.2014 року.
Відповідач за основним позовом зазначає, що вона ніколи не заперечувала існування у неї та дітей права власності на спірну квартиру, а посилання суду в цій частині є наслідком невірного розуміння її свідчень.
Також, відповідач за основним позовом вказує, що жодної згоди у будь-якій формі щодо вчинення будь-яких правочинів щодо спірної квартири, нею не надавалось. Крім того, така згода мала б бути висловлена у письмовій, нотаріально засвідченій формі.
На думку відповідача за основним позовом, посилання суду на часткову сплату ОСОБА_4 боргу за договором оренди є безпідставними, оскільки вона лише сплачувала комунальні платежі, які не є платою за користування квартирою.
Крім того, ОСОБА_4 зазначає, що судом не враховано те, що на продаж спірної квартири необхідна була наявність дозволу органу опіки та піклування, оскільки відчужувалось житло, належне неповнолітній дитині, яке виконкомом не надавалось.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, треті особи: виконком Жовтневої районної у місті ради, приватний нотаріус Пахомова М.І., прокуратура Жовтневого району м. Кривого Рогу у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідач ОСОБА_7, а також позивач за зустрічним позовом ОСОБА_8 також в судове засідання не з'явились. Судом прийняті усі можливі заходи щодо їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи.
Статтями 27, 31 ЦПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, наділені широким колом цивільних прав і лише одним обов'язком - добросовісно здійснювати свої процесуальні права та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Як убачається із матеріалів справи, конверти, в якому судом направлялись відповідачу ОСОБА_7, а також позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_8 повідомлення про розгляд справи, повернулись на адресу суду з відміткою про те, що за зазначеною адресою не проживають.
Відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України, вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналогічні положення закріплено й в статтях 1 - 11 ЦПК України.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Зважаючи на те, що відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_11, треті особи: виконком Жовтневої районної у місті ради, приватний нотаріус Пахомова М.І., прокуратура Жовтневого району м. Кривого Рогу отримали судові повістки, а відповідач ОСОБА_7, а також позивач за зустрічним позовом ОСОБА_8 не знаходяться за останніми відомими суду адресами, відповідач за основним позовом ОСОБА_4 повідомлена належним чином, відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність зазначених осіб.
На думку колегії суддів, поведінка сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, незалежно від причин їх неодноразової неявки у судове засідання апеляційного суду, свідчить про зловживання стороною своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду, призводить до порушення розумних строків розгляду справи та являється волевиявленням сторін, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині зняття з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України.
Задовольняючи позов ТОВ «Ключове рішення» та ухвалюючи рішення про розірвання договору оренди від 25.06.2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі порушували терміни сплати орендної плати, що є підставою для виселення із спірної квартири ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_27 та ОСОБА_28, без надання іншого житлового приміщення та зняття зазначених осіб з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.
Колегія суддів не може повністю погодитись із даними висновками суду, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному 25 червня 2009 року між ОСОБА_10 та ТОВ «Ключове рішення», останньому на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_10 (а.с. 66 том 1).
25 червня 2009 року між позивачем ТОВ «Ключове рішення» як орендодавцем, та відповідачем ОСОБА_7, як орендарем, було укладено договір № 128_1_1 оренди зазначеної квартири (а.с. 4-5 том 1). Строк дії договору встановлений до 24 червня 2010 року та зазначено, що у разі, якщо не пізніше 3 місяців до закінчення дії Договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладанні Договору (п.п. 7. 1 п. 7 Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 825 ЦК України, договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази.
Статтею 826 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Підпунктом 2.2 п. 2 Договору оренди № 128_1_1 від 25.06.2009 року передбачено, що орендар зобов'язаний здійснювати наступні платежі: комунальні платежі та орендну плату, яка складає 10,00 грн. за перший місяць, розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним одиниці.
Згідно пп. 2.3 п. 2 даного Договору, оплата за спожиті комунальні послуги та орендні платежі здійснюється шляхом щомісячного поповнення рахунку у сумі 343,02 грн. у термін до 15 числа місяця, наступним за розрахунковим.
Відповідно до п.п. 2.5 п. 2 цього Договору, орендний платіж за місяць вважається здійснення з дати надходження 100% нарахованої суми на поточний рахунок орендодавця.
Підпунктом 6.6. п. 6 Договору оренди, у випадку порушення орендарем зобов'язань, передбачених п. 2 цього Договору, орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та виселити орендаря із орендованого об'єкту нерухомості.
24 червня 2013 року ТОВ «Ключове рішення» відповідачам ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_27 та ОСОБА_28, в інтересах якого діє ОСОБА_4 було направлено повідомлення про розірвання договору оренди від 25.06.2009 року та виселення (а.с. 67-68 том 1).
Відповідно до довідки від 03.07.2013 року, заборгованість орендатора ОСОБА_7 перед ТОВ «Ключове рішення» станом на 03.07.2013 року до договору оренди № 128_1_1 від 25.06.2009 року становить 370 грн. та заборгованості по комунальним послугам за час оренди складає 10400 грн. (а.с. 69 том 1).
Як вбачається з акту звірки від 02.09.2016 року, наданого апеляційному суду, станом на 01.09.2016 року ОСОБА_7 має заборгованість за договором оренди в сумі 750 грн. (а.с. 133-134 том 2).
Відповідачами також не оспорюється та не спростований факт несплати орендної плати за спірну квартиру, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди та виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_6, без надання іншого житлового приміщення.
Доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду на часткову сплату нею боргу за договором оренди є безпідставними, оскільки вона лише сплачувала комунальні платежі, які не є платою за користування квартирою, є безпідставними та такими, що спростовуються наданими ТОВ «Ключове рішення» доказами на підтвердження позову (а.с. 69 том 1, а.с. 133-134 том 2).
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо задоволення позову про зняття ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_7, оскільки, як вбачається з довідки КП «ЖЕО № 31» дільниці № 2 від 21.11.2013 року, за адресою: АДРЕСА_10 станом на 21.11.2013 року, ніхто не зареєстрований (а.с. 22 том 1).
Зазначене також підтверджується наданою апеляційному суду довідкою виконкому Жовтневої районної у місті ради від 03.11.2016 року (а.с. 126 том 2).
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позову про зняття з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Як вбачається з матеріалів справи, за заявою ОСОБА_14, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, 21.05.1999 року, за розпорядженням органу приватизації № ж2205 була приватизована спірна квартира АДРЕСА_8 та власниками зазначеної квартири стали: відповідач за основаним позовом ОСОБА_7, неповнолітній ОСОБА_8 та ОСОБА_14 (а.с. 46-54 том 2).
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 надала свою згоду на приватизацію спірної квартири без включення її до кола власників, оскільки вже приймала участь у приватизації житла за адресою: АДРЕСА_11, що вбачається з її заяви та довідки Березнеговатського комбінату комунальних підприємств (а.с. 53 том 2).
28 вересня 1999 року між ОСОБА_7, неповнолітнім ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, за якого діяли його батьки: батько, відповідач за основним позовом, ОСОБА_7 і мати, позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_4 та ОСОБА_14, як продавцями та ОСОБА_21, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9 (а.с. 37 том 2).
Зазначений договір позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 не оспорюється, тому на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
27 жовтня 1999 року було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_21 продав, а відповідач за основним позовом ОСОБА_7 купив квартиру АДРЕСА_9 (а.с. 36 том 2).
09 червня 2003 року був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач за основним позовом ОСОБА_7 продав, а відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_11 купив квартиру АДРЕСА_9 (а.с. 96 том 2).
При цьому, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 09.06.2003 року надала нотаріально засвідчену згоду своєму чоловікові, відповідачу за основним позовом, ОСОБА_7 на продаж спірної квартири на умовах та за ціну на свій розсуд (а.с. 97 том 2), що спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо її необізнаності відносно укладеного договору та відсутності згоди на продаж квартири.
07 листопада 2003 року між відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_11 та відповідачем за основним позовом ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_7 купив квартиру АДРЕСА_9 (а.с. 109 том 2).
27 лютого 2007 року було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач за основним позовом ОСОБА_7 продав відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_12 квартиру АДРЕСА_9 (а.с. 103 том 1).
В п. 5 даного договору зазначено, що продавець свідчить, що вищевказана квартира є предметом спільного сумісного майна подружжя та продається за згодою дружини.
Зазначене також підтверджується нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_4 від 27.02.2007 року, з якої вбачається, що вона не заперечує проти того, щоб її чоловік ОСОБА_7, або його довірена особа, продав спірну квартиру на умовах і за ціну повністю на його розсуд, повністю усвідомлюючи юридичне значення та наслідки подання цієї заяви та укладання договору купівлі-продажу (а.с. 93 том 2).
Таким чином колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те що жодної згоди у будь-якій формі щодо вчинення будь-яких правочинів щодо спірної квартири, нею не надавалось.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що їй було невідомо про наявність договорів купівлі-продажу спірної квартири від 09.06.2003 року та від 07.11.2003 року, укладених до приватизації квартири, яка відбулась в 2005 році, про наявність яких вона дізналась у 2014 році після отримання копії заочного рішення суду про виселення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, приватизація спірної квартири відбулась у 1999 році, в якій ОСОБА_4 участі не приймала за її особистою заявою до органа приватизації (а.с. 53 том 2), тобто не є власником спірної квартири, а на укладання ОСОБА_7 зазначених договорів купівлі-продажу нею була надана згода, що свідчить про обізнаність ОСОБА_4 щодо наявності договорів купівлі-продажу спірної квартири від 09.06.2003 року та від 07.11.2003 року.
26 червня 2007 року між відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_12 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_22 продав, а ОСОБА_10 придбала квартиру АДРЕСА_9 (а.с. 91 том 1).
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_10, відповідно до договору купівлі-продажу від 25 червня 2009 року, продала спірну квартиру ТОВ «Ключове рішення» (а.с. 66 том 1), яке в цей же день 25 червня 2009 року уклало договір оренди з відповідачем за основним позовом ОСОБА_7.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що судом не враховано довідки Управління благоустрою та житлової політики Виконкому Криворізької міської ради № 6495/8 від 18.09.2014 року про те, що спірна квартира приватизована у 2005 році та не взято до уваги той факт, що вона не має можливості отримати дублікат свідоцтва про право власності, оскільки для його отримання необхідно подати заяву, підписану усіма співвласниками, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що, згідно матеріалів про приватизацію спірної квартири, вона була приватизована у 1999 році за заявою ОСОБА_14 При цьому ОСОБА_4 участі в приватизації спірної квартири не приймала, оскільки раніше приймала участь у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_11, що вбачається з її заяви та довідки Березнеговатського комбінату комунальних підприємств (а.с. 52, 53 том 2).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що для продажу спірної квартири був необхідний дозвіл органу опіки та піклування, оскільки відчужувалась квартира, належна неповнолітній дитині, однак такий дозвіл виконкомом не давався, колегія суддів також не приймає до уваги, з наступних підстав.
Вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу спірної квартири від 28.09.1999 року позивачем за зустрічним позовом не оспорюється та він укладений від імені неповнолітнього ОСОБА_8 його батьками - відповідачем за основним позовом ОСОБА_7 та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4.
При укладанні договору купівлі-продажу 09.06.2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_11, згоду на який надала ОСОБА_4, права неповнолітніх дітей порушені не були у зв'язку з тим, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з реєстраційного обліку не знімались та через три місяці 07.11.2003 року ОСОБА_7 знов придбав спірну квартиру у ОСОБА_23, а діти набули право користування квартирою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4, згідно довідки виконкому Жовтневої районної у місті ради від 03.11.2016 року (а.с. 126 том 2), 08.02.2007 року, тобто до укладення договору купівлі-продажу від 27.02.2007 року, знялась з реєстрації за адресою спірної квартири разом з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а тому посилання в апеляційній скарзі на необхідність наявності згоди органу опіки та піклування на продаж спірної квартири, не ґрунтується на матеріалах справи.
При укладанні договору купівлі продажу 27.02.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_12, нотаріально посвідчену згоду на укладання якого ОСОБА_4 було надано, права неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_8 порушені не були, оскільки, згідно копії паспорта (а.с. 23 том 1), їх батько ОСОБА_24 зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_12 тобто у неповнолітніх було право користування житловим приміщенням за місцем реєстрації батька та за зазначеною адресою зареєстрований і ОСОБА_8 (а.с. 24 том 1).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині зняття з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2015 року в частині зняття з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: В.П. Зубакова
Л.В. Михайлів