Провадження № 11-кп/774/1069/16 Справа № 202/5617/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 12015040030000300 від 09 травня 2015 року за спільною апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та самого обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровськ від 23 березня 2016 року, ухвалений відносно:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, одруженого, такого, що має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
Вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровськ від 23 березня 2016 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. У відповідності до ст. 75 КК України від основного покарання у виді обмеження волі звільнено та встановлено іспитовий строк 3 роки. Цивільні позови задоволено. Стягнуто судові витрати та вирішено долю речових доказів.
Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що 09 травня 2015 року приблизно об 11 годині 00 хв. він, керуючи автомобілем «Дачія Соленза» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по пр. ім. Газети «Правда» з боку вулиці Б.Хмельницького в напрямку пр. Воронцова м. Дніпропетровськ. В порушення п.12.1 Правил дорожнього руху України, проявивши злочинну недбалість, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою і її зміною, не обрав безпечну швидкість руху при якій він мав би змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автомобілем, внаслідок чого, в районі будинку № 26 пр. ім. Газети «Правда» втратив керування автомобілем, виїхав на зустрічну смугу де зіткнувся з автомобілем марки «Мерседес- Бенс-350» реєстраційний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , що рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів потерпілим ОСОБА_7 та пасажиру автомобіля ОСОБА_11 , відповідно до висновків судово-медичних експертиз заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості - ОСОБА_7 у виді закритого перелому лівої кисті, ОСОБА_11 - у виді закритого перелому правого наколінника.
Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та сам обвинувачений подали спільну апеляційну скаргу з уточненнями, в якій просили вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначають, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що судовий розгляд було проведено упереджено, не об'єктивно і не всебічно, оскільки суд надавав безпосередньо перевагу стороні обвинувачення, обмежив сторону захисту в можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема, позбавив можливості подавати захистом докази, порушував право сторони захисту на перехресний допит і тим самим не надавав можливості довести і обґрунтувати свою позицію. Крім того, маючи беззаперечні докази упередженого ставлення під час проведення досудового розслідування, захист намагався в суді першої інстанції усунути наявні недоліки досудового розслідування, але фактично був позбавлений свого законного права, що підтверджується безпідставною відмовою суду першої інстанції щодо задоволення клопотання захисту про проведення відтворення обстановки і обставин події за участі всіх наявних учасників цієї дорожньо-транспортної пригоди і як наслідок безпідставна і протизаконна відмова щодо призначення і проведення повторної судової авто-технічної експертизи. Вважають, що покладений як письмовий доказ в основу обвинувального вироку ОСОБА_10 висновок судової авто-технічної експертизи не є достовірним доказом, так як на вирішення експерту були надані не об'єктивні дані, а лише ті документі які вважав за необхідне надати слідчий ОСОБА_12 за для отримання висновку заздалегідь спрогнозованого ним. Крім того, на план - схемі до протоколу огляду місця ДТП відсутній підпис обвинуваченого ОСОБА_10 . Судом хибно відхилено клопотання сторони захисту про вчинення процесуальних дій, допиту свідків, дослідження доказів для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення. Вважають пред'явлення цивільного позову безпідставним та просять відмовити в його задоволенні, залишивши за потерпілими право на звернення до суду в межах цивільного судочинства. При пред'явленні цивільних позовів і наданні письмових доказів (квитанцій і накладних на придбання ліків) суд першої інстанції не звернув і уваги і надав оцінки тому, що відсутні у обох потерпілих медичні документи затверджені Наказом міністерства охорони здоров'я України № 110 від 10 лютого 2012 року, а саме виписки із медичних карток хворих, з яких вбачаються як діагнози захворювань або отриманих травм, так і необхідні призначення лікаря. На підставі чого і за рекомендаціями кого придбавались ліки від тиску, підгузки та інші ліки, про купівлю яких надано «накладні» судом першої інстанції не встановлено. До того ж суд першої інстанції не дав оцінки і тому, що мешканці міста Дніпропетровська ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , хворіючи, їдуть за ліками у місто Павлоград. Крім того, жоден з потерпілих не приймав участі у розгляді справи, а тому захист не тільки був позбавлений можливості ставити запитання потерпілим під час допиту свідків, але й самим потерпілим. У вироку не зазначено на підставі яких критеріїв судом першої інстанції визначено суму моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., стягнутої на користь кожного з потерпілих. В той час як найбільш потерпілою стороною при цьому ДТП виявився ОСОБА_10 , що підтверджується медичними документами.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали доводи своєї апеляційної скарги, прокурора, який доводи апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника вважав безпідставними, думки потерпілого ОСОБА_7 та представника ОСОБА_8 , що діє в інтересах потерпілого ОСОБА_11 , які просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_10 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесні ушкодження при викладених у вироку обставинах, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які суд всебічно та повно дослідив, правильно оцінив та послався на них у вироку.
Зазначені висновки зокрема підтверджуються:
Показами потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , які пояснили, що 9 травня 2015 року знаходились як водій та пасажир на передньому пасажирському сидінні відповідно в автомобілі «Мерседес-Бенс-350» та їхали з правого берегу м.Дніпропетровськ на лівий беріг, після зупинки на світлофорі в районі торгівельного комплексу «Газети «Правда», розпочавши рух на зелене світло, побачили як назустріч на великій швидкості рухається автомобіль червоного кольору, виїхала на зустрічну смугу для руху, де сталося лобове зіткнення з їх автомобілем. Від зіткнення потерпілим спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не оспорюється стороною захисту, внаслідок яких вони проходили курс лікування.
Показами свідка ОСОБА_15 , який знаходився в момент ДТП в автомобілі «Мерседес-Бенс-350» та дав пояснення аналогічні поясненням потерпілих.
Показами свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які пояснили, що рухались на автомобілі в попутному з автомобілем потерпілого «Дачія» напрямку та були свідками, як останній обігнав їх автомобіль та відірвався від них, але попереду горіло червоне світло світлофора, стояли автомобілі і всі смуги для руху були зайняті, внаслідок чого автомобіль «Дачія» виїхала на зустрічну смугу для руху та скоїла зіткнення з зустрічним автомобілем.
Свідок ОСОБА_18 пояснив, що в момент ДТП він стояв біля торгівельного центру і бачив, як автомобіль червоного кольору на великій швидкості виїхав на зустрічну полосу для руху і врізався в зустрічний автомобіль «Мерседес». Інших зіткнень з автомобілем «Дачія» не відбувалось.
Свідок ОСОБА_19 пояснила, що рухалась за кермом автомобіля по пр. ім«Газета Правда» та в дзеркало заднього виду бачила, як за нею на великій швидкості рухався автомобіль червоного кольору, який виїхав на зустрічну смугу для руху та сталось зіткнення з зустрічним автомобілем.
Зазначені пояснення свідків кореспондуються з висновками судової авто технічної експертизи від 21.05.2015 року, відповідно до якої з наданих експерту на дослідження даних, вбачається, що порушення обвинуваченим правил дорожнього руху виразилось в тому, що ОСОБА_20 відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України повинен був обрати в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобілю та безпечно керувати ним, невиконання яких знаходиться в причинному зв'язку з наслідками ДТП.
На думку колегії суддів, суд вірно прийшов до висновку про те, що позиція обвинуваченого з приводу того, що під час руху за кермом автомобіля «Дачія» він відчув удар позаду автомобіля, внаслідок чого ударився підборіддям о руль, знепритомнів і нічого не пам'ятає про обставини скоєння ДТП, не підтверджується та спростовується вищевикладеними доказами.
При встановлених судом фактичних обставинах справи, дії ОСОБА_10 судом правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника в частині, що судом не прийнято до уваги пояснення обвинуваченого та необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту щодо проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого та призначення повторної судової автотранспортної експертизи за вказаними ним та іншими учасниками ДТП даними, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до пояснень обвинуваченого під час судового засідання в суді першої інстанції та апеляційного суду, останній під час ДТП знепритомнів та обставин її скоєння викласти не може, отже проведення за його участю слідчого експерименту недоцільно та судом правомірно відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання. Така позиція обвинуваченого не спростовує зібраних у справі доказів з приводу обставин дорожньо-транспортної пригоди. З зазначених підстав не приймаються доводи апеляційної скарги й з приводу відсутності підпису обвинуваченого у протоколі огляду дорожньо-транспортої пригоди. Як вбачається з журналу судового засідання, під час судового розгляду були присутні потерпілі та надавали суду пояснення, у сторони захисту була можливість поставити їм запитання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції були досліджені у повному обсязі всі надані сторонами докази, які зібрані в межах діючого кримінального процесуального кодексу, є належними та допустимими і їм дана належна оцінка у вироку.
Висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не містять протиріч.
Порушень процесуального закону, які тягнуть за собою скасування вироку, судом 1-ї інстанції допущено не було.
При призначенні ОСОБА_10 покарання, суд, як вбачається з вироку, врахував характер і ступень суспільної небезпеки, скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст.65 КК України.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника в частині цивільного позову, то колегія суддів вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Що стосується стягнення моральної шкоди, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно визначив підстави та розмір її стягнення, що відповідає розміру перенесених потерпілими страждань та переживань, у зв'язку з отриманням ушкодження здоров'я з урахуванням вини обвинуваченого.
Що стосується стягнення на користь потерпілих матеріальних збитків, в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинстві. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілими в обґрунтування цивільного позову надано суду документи, а саме призначення лікаря та платіжні документи на придбання ліків. Але, як вбачається з вироку суду, що стосується відшкодування матеріальних збитків, судом не надано оцінки та не перевірено, чи відповідають ці призначення лікаря отриманим внаслідок ДТП ушкодженням, а придбані ліки призначенням лікаря, чи відповідають самі документи тим вимогам, що повинні ставитись до них. Не з'ясовано місце, де потерпілими отримано лікування та профіль лікувального заходу, а також місце придбання лікарських засобів з метою встановлення достовірності зазначених документальних доказів, що пред'явлено на підтвердження підстав та розміру стягнення матеріальної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та самого обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровськ від 23 березня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_10 в частині стягнення з ОСОБА_10 на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_11 матеріальної шкоди, - скасувати та справу в цій частині направити до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з призначенням нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства в іншому складі суду.
В решті вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровськ від 23 березня 2016 року відносно ОСОБА_10 , - залишити без змін.
На ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той самий строк з моменту отримання копії судового рішення.
Судді: