Провадження № 22-ц/774/6965/16 Справа № 187/410/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Соловйов І. М. Доповідач - Глущенко Н.Г.
Категорія 06
16 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Черкас Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, третя особа - Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання права власності, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права / а. с. 138-143 /.
Зазначеним рішенням від 28.07.2016 року ОСОБА_2 відмовлено в його позовних вимогах у повному обсязі / а.с.128-130 /.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 04.03.2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2015 року, що набрало законної сили 17.08.2015 року / а.с.12,13 /.
Під час перебування у шлюбі, за договором купівлі-продажу від 03.11.2000 року, подружжя придбало житловий будинок АДРЕСА_1, житлова площа якого становила 21,6 кв. м. / а. с.14 /. Цей житловий будинок зареєстрований за відповідачкою ОСОБА_3
Рішенням Лобойківської сільської ради № 9 від 26.04.2000 року ОСОБА_3 було передано у власність земельну ділянку площею 0,4262 га. для обслуговування спірного житлового будинку, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, який зареєстровано 26.08.2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 412 / а. с.57 /.
Рішенням виконкому Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області № 23 від 21.02.2007 року було надано ОСОБА_3 дозвіл на реконструкцію житлового будинку та на будівництво господарських будівель: гаражу, паркану на присадибній ділянці по вулиці АДРЕСА_1 / а. с. 35 /.
Рішенням виконкому Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області № 54 від 16.12.2015 року було внесено зміни відносно номера житлового будинку, вказаного у рішенні виконкому № 23 від 21.02.2007 року, а саме номер будинку АДРЕСА_1 / а. с. 36 /.
Судом встановлено, що у 2008 році подружжя ОСОБА_3 провели реконструкцію придбаного житлового будинку, шляхом прибудови до нього житлової прибудови А1-1, у зв'язку з чим (згідно технічного паспорту на садибний житловий будинок від 06.07.2015 року - а. с.15-20) житлова площа будинку збільшилась з 21,6 кв. м до 65,4 кв. м, а загальна площа склала 98,2 кв. м.
Також, у 2008 році подружжя збудувало господарський блок Д-1 площею 101 кв.м.
Згідно Звіту про проведення технічного обстеження від 17.11.2015 року, складеного ДП «Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект», втановлено можливість надійної та безпечної експлуатації житлового будинку (літера А-1) площею 52,3 м2 з житловою прибудовою (літера А 1 -1) площею 76,2 м2 та господарськими будівлями та спорудами - господарський блок (літера Д-1) площею 101,6м2, які розташовані по вулиці АДРЕСА_1 а. с. 37-50 /.
Право власності на реконструйований житловий будинок та збудований господарський блок за відповідачкою ОСОБА_3 не зареєстроване, оскільки ці об'єкти реконструкції і нового будівництва не введені в експлуатацію.
За таких обставин, виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на ? частину житлового будинку та земельної ділянки в порядку поділу майна подружжя, в силу норм ст.ст. 182, 331, 334 ЦК України не підлягають задоволенню / а. с. 128-130 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки об'єкти спірної садиби (реконструкція будинку шляхом будівництва житлової прибудови А1-1 та збудований господарський блок Д) не введені в експлуатацію.
Так, судом встановлено, що дозвіл на реконструкцію будинку та будівництво господарських будівель в спірній садибі по АДРЕСА_1 відповідачкою ОСОБА_3 було отримано згідно рішення виконкому Лобойківської сільської ради № 23 від 21.02.2007 року / а. с. 35,36 / і ця реконструкція та будівництво були виконані в 2008 році / а. с. 15-20 /.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України - самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівля споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Згідно ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій» (в її редакції, яка була чинною на момент отримання відповідачкою дозволу на реконструкцію і будівництво та діяла в момент проведення реконструкції і будівництва) - будівництво можливе лише після отримання дозволу на виконання будівельних робіт, який видавався місцевою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, а дозвіл на будівництво об'єкта не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, який видавався місцевою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.
Сторонами не було надано суд доказів того, що ними було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, який видавався місцевою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, а надано лише дозвіл на реконструкцію та будівництво об'єкту (рішення виконкому № 23 від 21.02.2007 року).
Отже, реконструкція житлового будинку - шляхом прибудови житлової прибудови А1-1 (у зв'язку з чим площа житлового будинку збільшилась з 21,6 кв. м до 65,4 кв. м, а загальна площа склала 98,2 кв. м.) та будівництво господарського блоку Д-1 (площею 101,6 кв. м), які проведені без дозволу на виконання будівельних робіт, який видавався місцевою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, є самочинними.
Оскільки, спірні об'єкти самочинно збудовані колишнім подружжям на земельній ділянці, яка належить на праві власності відповідачці, але вони не введені в експлуатацію, тобто сторони не виконала вимоги закону щодо здачі в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що є обов'язковим згідно Законів України «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій» (втратив чинність 12.03.2011 року), «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затвердженого постановою Кабміну України від 08.10.2008 року № 923 з послідуючими змінами та доповненнями - що діяв до 13.04.2011 року), Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт (затвердженого постановою Кабміну України від 09.09.2009 року №1035 з послідуючими змінами та доповненнями - що діяв до 23.05.2011 року), Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затвердженого постановою Кабміну України від 13.04.2011 року № 461 - є чинним), Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт. І проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж (затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року № 91, з послідуючими змінами і доповненнями, - є чинним), Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт. І проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж (затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 19.03.2013 року № 95 - втратив чинність на підставі наказу № 79 від 24.04.2015 року), Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт (затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.04.2015 року № 79 - є чинним), - тому не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на частину садиби (земля, житловий будинок, господарські будівлі і таке інше), так як право власності на нерухоме майно, відповідно до чинного законодавства, виникає лише з моменту прийняття його в експлуатацію (ч. 2 ст.331 ЦК України).
Сторони, в силу вище зазначених норм матеріального права і відповідних Порядків, не позбавлені були можливості, як на час закінчення будівництва, так і на сьогоднішній день, - у встановленому законом порядку вирішити питання про прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження спірної садиби. Згідно чинного на сьогоднішній день Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт (затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.04.2015 року № 79 ) - встановлено процедуру та умови прийняття в експлуатацію збудованих будівель без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження збудованих в період з 05.08.1992 року по 12.03.2011 року.
В разі відмови відповідачки вирішити питання про введення в експлуатацію спірної садиби, позивач не позбавлений можливості самостійно звернутися за вирішенням цього питання до відповідних органів, після визнання спірної садиби спільним майном бувшого подружжя.
Отже, доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.