Провадження № 11-кп/774/1937/16 Справа № 176/1837/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
15 листопада 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,-
До апеляційного суду Дніпропетровської області звернувся з апеляційною скаргою засуджений ОСОБА_6 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції переглянути та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання відповідно до положень ст.81 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що довів своє виправлення, працевлаштований, за що має заохочення у виді подяки від 08.04.2014 року. За час відбування покарання стягнень не має. Також зазначає, що мав стягнення, коли перебував в слідчому ізоляторі, однак про це стягнення йому нічого не було відомо.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
Мотивуючи прийняте рішення, суд послався на те, що ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі перебуває з 24.09.2013 року.
В місцях попереднього ув'язнення в Дніпропетровському СІ характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав, до праці не залучався.
Також суд зазначив, що за період відбування покарання з 14.11.2013 року в Жовтоводській ВК №26 засуджений протягом останнього року мав стягнення у вигляді догани ( постанова від 26.06.2015 року), а заохочення до нього застосовувались майже за рік до цього ( 08.04.2014 року та 10.07.2014 року). Послідуючі заохочення були застосовані до нього 28.12.2015 року та 06.07.2016 року,
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 на протязі часу відбування покарання мав стягнення і заохочення, які чередувались одне за одним, та при цьому стягнення було накладено протягом останнього року відбування покарання, а наступні заохочення мали місце за короткий час до звернення з клопотанням, останнє заохочення застосоване менш ніж за місяць до звернення, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 не змінився та не став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно п.3 ч.3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом не відбутої частини покарання.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст. 81 КК України).
За змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання після фактичного відбуття певної частини строку покарання є правом, а не обов'язком суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про звільнення від подальшого відбування покарання ОСОБА_6 , правильно та об'єктивно врахував дані щодо особи засудженого, його характеристику, поведінку за весь час відбуття покарання, та оцінивши всі обставина в сукупності, дійшов до правильного висновку про відсутність переконливих доказів, які б свідчили про доведеність виправлення засудженого та відсутність передбачених законом підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що він довів своє виправлення, колегія суддів вважає не обґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки суд належним чином дослідив всі докази, які були надані суду та дав їм належну оцінку, мотивувавши своє рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність оскаржуваного рішення та не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді