Справа № 189/1378/16-ц
2/189/637/16
іменем України
15.11.2016 року Покровський районний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Пустовар О.С.
при секретарі Комеристій І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом Покровської райдержадміністрації в особі служби у справах дітей в інтересах неповнолітнього та малолітньої ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3,третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, суд, -
Покровська РДА звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. В позовній заяві позивач зіслався на те, що батьком неповнолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_3 Мати дітей померла. Відповідач зареєстрований у АДРЕСА_1 Відповідно до нотаріально завіреної заяви, яку зареєстровано в реєстрі за № 1150, ОСОБА_3 відмовився від батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно акту обстеження матеріально - побутових умов проживання ОСОБА_3 від 06.09.2016 року на території домоволодіння вищевказаного громадянина не створено належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей. Відповідач не працює, зловживає спиртними напоями, проживає за рахунок тимчасових заробітків та за рахунок допомоги односельчан, які інколи надають допомогу продуктами харчування. Утриманням, навчанням та вихованням дітей ОСОБА_3 не займається, не спілкується з ними. На даний час діти проживають з тіткою у АДРЕСА_2 В зв'язку з чим, позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягувати з ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.09.2016 року і до повноліття дітей, на утримання дітей на користь державних закладів, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та опікунів (піклувальників).
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала. Після перерви надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні визнав позов, не заперечував проти позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Представник третьої особи просила задовольнити позов.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є тіткою неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з нею після смерті матері. Батько вихованням їх не займається, будь - якої допомоги не надає. Діти з батьком не спілкуються та такого бажання не виявляють.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
В постанові № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19 грудня 2008 р.), а саме в пункті 15 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. В пункті 16 даної постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Приписами статті 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, не бере участь у їх вихованні, не цікавиться їх здоров'ям, успіхами у навчанні, не піклується про їх фізичний розвиток як складову виховання, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, як складову духовного розвитку, не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі, як складову морального розвитку, не бере участі у здобутті дітьми освіти, не готує їх до самостійного життя, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.
Так, згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, орган опіки та піклування Покровської РДА дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 (а.с.4-5)
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 видно, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мають малолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).
Згідно заяви, затвердженої приватним нотаріусом, ОСОБА_3 відмовився від батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).
З копії акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3 видно, що матеріально - побутові умови проживання у ОСОБА_3 не задовільні. Вихованням дітей та матеріальним забезпеченням дітей батько не займається. Після смерті матері діти проживають у родині тітки в с. Гаврилівка, яка їх повністю утримує та займається їх вихованням (а.с.9)
Відповідно до ст. 39 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації чи зловживань, катувань чи будь-яких жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров'я, самоповагу і гідність дитини.
Відповідно до положень принципу № 6, принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина заради повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та порозуміння. Вона має, коли це є можливим, зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її навчання; ця відповідальність покладена переш за все на батьків.
Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що доводи, на які посилається позивач, вимагаючи позбавлення батьківських прав а є такими, що заслуговують на застосування такого крайнього заходу впливу, яким є позбавлення батьківських прав щодо дітей.
Крім того, відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Оскільки відповідач є батьком дітей, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що вбачаються підстави для стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 -215, 218, 224 -233 ЦПК України, суд, -
Позов Покровської райдержадміністрації в особі служби у справах дітей в інтересах неповнолітнього та малолітньої ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3,третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.09.2016 року і до повноліття дітей, на утримання дітей на користь державних закладів, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та опікунів (піклувальників).
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Рішення підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.С. Пустовар