Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" квітня 2007 р. Справа № 29/122-07
вх. № 2328/5-29
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Мазенкова В.В.,
2-го позивача - Гаврюшенко Є.Ю.
відповідача - Кривошеєнко О.Ю.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Кронас", м. Донецьк
ТОВ "Ольвія"
до ТОВ "Actual", м. Харків
про стягнення 71347,67 грн.
Перший позивач - ТОВ «Кронас» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ «Аctual» 20100,00 грн. штрафу за зрив строку доставки вантажу за договором на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом № 3-126 від 26.01.2005 року та судових витрат.
Другий позивач - ТОВ «Ольвія» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 46822,40 грн. - вартості вантажу та 4425,27 грн. недоотриманого прибутку.
20 березня 2007 року другий позивач надав суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких змінює підставу позовних вимог з накладної № Рко 002475 від 26.10.2006 року на суму 46822,40 грн. на накладну Рко Ф01163 від 21.10.2006 року на суму 49274,11 грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, або зменшити позовні вимоги. Суд, визнав заяву позивача такою, що не суперечить чинному законодавству, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду.
У в зв'язку з прийняттям до розгляду уточненої позовної заяви розгляд справи відкладався на 05 квітня 2007 року.
В судовому засіданні 05.04.07 оголошувались перерви до 13.04.2007 року та до 16.04.2007 року для надання сторонами додаткових доказів по справі та до 19.04.2007 року для прийняття рішення.
Представники першого та другого позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримують. Представник першого позивача у судовому засіданні посилається на своє право на визначену договором транспортно-експедиційного обслуговування автомобільним транспортом № 3-126 від 26.01.2005 року неустойку у зв'язку з порушенням відповідачем строків доставки вантажу.
Мотивуючи позов представник другого позивача посилається, що внаслідок неналежного виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за договором на транспортно-експедиційного обслуговування автомобільним транспортом № 3-126 від 26.01.2005 року у частині доставки вантажу позивач поніс значні збитки, які складаються з недоотриманого прибутку у розмірі 4425,27 грн. та розміру вартості вантажу, що складає 49274,11 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзивах на позов. У судовому засіданні представники відповідача, мотивуючи заперечення проти позовних вимог зазначають про їх безпідставність та незаконність, недоведеність наявності факту та розміру збитків, вказуючи, що накладна № Рко Ф01163 від 21.10.2006 року не є належним доказом підтвердження підстав та факту відвантаження товару у автотранспортних засіб. У частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що договором на транспортно-експедиційне обслуговування строки доставки вантажу та зобов'язання експедитора з його доставки не врегульовані.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне:
Між відповідачем - ТОВ «Аctual» та першим позивачем - ТОВ «Кронас» було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом № 3-126 від 26.01.2005 року. Згідно умов зазначеного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання, діючи у межах договору, за дорученням та за рахунок першого позивача оказувати експедиційні послуги по перевезенню міжміських та міжнародних сполученнях засобами транспортних послуг перевізника по маршруту, зазначеному у разовій заявці.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за окремим дорученням, оформленим в письмовому вигляді експедитори здійснюють роботи, пов'язані з відправленням, прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів, організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання, здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю, здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності.
Зазначених зобов'язань відповідача договір № 3-126 від 26.01.2005 року не містить. Натомість відповідно п. 4.5. договору № 3-126 від 26.01.2005 року до зобов'язань першого позивача - ТОВ «Кронас» сторонами віднесено підготовка вантажу до перевезення, підготовка документів на перевезення вантажу, підготовка страхових документів по кожному вантажоотримувачу окремо, оформлення пропуску на право вивезення вантажу.
Враховуючи наведене, доводи позовної заяви, що ґрунтуються на зобов'язанні експедитора про безпосереднє перевезення вантажу, прийняття вантажу та доставку його під вивантаження не ґрунтується на положеннях укладеного між сторонами зобов'язання за договором № 3-126 від 26.01.2005 року, одностороння зміна умов якого статтею 525 ЦК України не припускається.
Згідно пункту 5.4. договору № 3-126 від 26.01.2005 року, на який посилається перший позивач, як на підставу своїх вимог про стягнення неустойки: за зрив строків доставки вантажу більш ніж на 2 суток від вказаного у Заявці строку доставки експедитор сплачує Замовнику штраф у розмірі 300 грн. за кожні сутки простою.
Матеріалами справи встановлено, що залучена позивачами до матеріалів справи заявка ТОВ «Кронас» від 20.10.2006 року не містить припису щодо строку доставки вантажу. Крім того зазначена заявка не містить обов'язкового реквізиту - печатки підприємства ТОВ «Аctual» та підписана з боку відповідача не встановленою особою без зазначення посади, прізвища, ім'я та по батькові.
Посилання представника позивача на ніби - то існуючу між сторонами усну домовленість про доставку вантажу до 23 жовтня 2006 року не може бути прийняте судом до уваги, оскільки така позиція позивача спростовується запереченнями відповідача та протиречить вимогам ст. 208 Цивільного Кодексу України, згідно якої правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
У відповідності до статті 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до статті 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Із матеріалів справи вбачається, що зміст зобов'язання сторін у даному випадку не містить строків доставки вантажу. Відповідно до вимог ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
За таких обставин позов у частині вимог першого позивача - ТОВ «Кронас» до ТОВ «Actual» про стягнення неустойки є необґрунтованим, протиречить дійсним обставинам справи та приписам норм матеріального права.
У якості правових підстав позовних вимог другого позивача - ТОВ «Ольвія» до ТОВ «Actual» про стягнення вартості втраченого вантажу та не отриманого чистого прибутку позивачі посилаються на статтю 934 Цивільного Кодексу України, що регламентує відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування.
Згідно зазначеної норми права за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 Цивільного Кодексу України. Глава 51 Цивільного Кодексу України встановлює правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за таке порушення.
За змістом статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним Кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Згідно статті 22 Цивільного Кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем до виконання заявки ТОВ «Кронас» від 20.10.2006 року, доказів відвантаження вантажу у автотранспортний засіб, замовлений зазначеною заявкою, доказів сплати вартості вантажу.
Крім того згідно пояснень першого та другого позивача, наданих під час відкритого судового засідання вартість вантажу, що просить стягнути на свою користь другий позивач останнім не сплачена.
Отже матеріали справи не містять доказів обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Ольвія» про стягнення вартості не сплаченого вантажу.
Суд не вбачає правових підстав стверджувати, що внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань відповідачем - ТОВ «Actual» другому позивачу спричинено збитки, оскільки договір № 3-126 від 26.01.2005 року не встановлював зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, надати послуги, необхідні для доставки вантажу, здійснити роботи, пов'язані з відправлення, прийманням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів, організувати охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання, здійснити оформлення товарно-транспортної документації, здійснити страхування вантажу та своєї відповідальності.
Згідно статті 909 Цивільного Кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної, або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (Статутами), але зазначених доказів укладання договору перевезення матеріали справи не містять. Договір № 3-126 від 26.10.2005 року не є в силу Закону договором перевезення вантажу та не може підтверджувати факт відвантаження товару. Крім того положення зазначеного договору не містять зобов'язання експедитора укласти договір перевезення з перевізником вантажу від імені клієнта та виконати відправку товару, що надавали б другому позивачу підстави вимагати відшкодування вартості вантажу безпосередньо за рахунок експедитора. До того ж матеріалами справи встановлено, що експедитор не залучав до виконання договору транспортного експедирування № 3-126 від 26.10.2005 року транспортну організацію та перевізника у автотранспортний засіб якого відвантажено втрачений товар. За змістом статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитором при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Таких доказів, що свідчили би про факт надання транспортно - експедиційної послуги безпосередньо відповідачем, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 33 Господарського Процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи відсутність належних доказів, які дозволяли б стверджувати про необхідність притягнення до майнової відповідальності ТОВ «Actual», відсутність факту розрахунків за товар, та приймаючи до уваги, що між невиконанням відповідачем зобов'язання за договором транспортного експедирування № 3-126 від 26.10.2005 року та збитками, що просить стягнути другий позивач, відсутній безпосередній причинний зв'язок, позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на Законі.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги першого та другого позивачів про стягнення штрафних санкцій, вартості вантажу та недоотриманого прибутку є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачене першим позивачем державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові повністю покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
В позові ТОВ "Кронас" відмовити повністю.
В позові ТОВ "Ольвія" відмовити повністю.
Рішення підписано 24.04.07
Суддя