Справа № 199/5359/16-ц
(2/199/2410/16)
Іменем України
02.11.2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
судді Скрипник О.Г.
секретарі Свіріній Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання дружини,
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньожніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання дружини.
В обґрунтування позову зазначила, що 09.08.1997 року вона та відповідачем уклали шлюб, від якого у них 05.12.1999 року народився син, ОСОБА_3.
В 2007 році позивач захворіла та висновком МСЕК №1 м. Дніпропетровська була визнана інвалідом другої групи загального захворювання.
Позивач зазначає, що через хворобу вона не має можливості працевлаштуватися, матеріально не забезпечена, отримує лише пенсію пенсії на придбання ліків та лікування захворювання не вистачає, проте незважаючи на це, починаючи з 2014 року відповідач перестав надавати позивачу матеріальну допомогу.
Зважаючи на викладене вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти у розмірі 14 149, 10 грн за період з 1 березня 2014 року по липень 2016 року та 4000, 0 грн на лікування зубів.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилався на те, що позивач отримує розмір пенсії, яка забезпечує її прожитковий мінімум. На утриманні відповідача знаходиться їхня спільна дитина, ОСОБА_3, а також батьки - пенсіонери, які тяжко хворіють та потребують матеріальної допомоги.
Крім того, під час поділу спільного майна подружжя відповідач сплатив позивачу компенсацію у розмірі 65 009, 0 грн, яких би вистачило позивачу на лікування.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що з 09.08.1997 року по 11.02.2009 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі від якого у них, 05.12.1999 року народився син, ОСОБА_3.
В 2007 році висновком МСЕК №1 м. Дніпропетровська позивач визнана інвалідом II групи загального захворювання та їй встановлена пенсія по інвалідності.
Статтею 75 СК України встановлено, що право на утримання ( аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий з подружжя можу надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, є інвалідом I, II, III груп. Один з подружжя є таким, що тпотребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують його прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII ( в редакції Закону № 1165- VII від 27.03.2014) встановлено розмір прожиткового мінімуму -2014 на одну непрацездатну особу ( у розрахунку на місяць) 949, 0 грн грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік встановлено прожитковий мінімум на одну непрацездатну особу з січня по серпнь 2015 року - 949, 0 грн; вересень-грудень 2015 року - 1074, 0 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік». на 2016 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з січня 2016 року становить- 1074грн, з 1 травня 2016 року - 1130, 0 грн. з 1 грудня 2016 року - 1208 грн.
Відповідно до довідки Лівобережного управління пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську, за лютий-квітень 2016 року позивач отримала пенсію у розмірі 1174, 0 грн щомісячно, за травень-липень - у розмірі 1230, 0 грн, а отже вказана пенсія забезпечує прожитковий мінімум позивача, яка втратила працездатність.
Будь-яких доказів про те, що за період з березня 2014 року по липень 2016 року позивач отримувала пенсію по інвалідності у розмірі меншому ввід прожиткового мінімуму, остання суду не надала.
В судовому засіданні також встановлено, що на утриманні відповідача знаходиться син, ОСОБА_3, 05.12.1999 року. Позивач участі в утриманні та забезпеченні свого сина не приймає, аліменти не сплачує.
Крім того, відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання своєї колишньої дружини, оскільки його дохід у місячному розмірі не забезпечує прожитковий мінімум сина, встановлений законом для ітей віком від 6 до 18 років. що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи- підприємця.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що позов слід залишити без задоволення.
Круючись ст.75 СК України, ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання дружини, залишити без задоволення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.Г. Скрипник