Справа № 199/2072/14-ц
(2/199/113/16)
Іменем України
15.11.2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В.
при секретарі Куземі О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення, виділ в натурі частки у спільній власності на домоволодіння та земельну ділянку,-
Прокурор звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення, виділ в натурі частки у спільній власності на домоволодіння та земельну ділянку.
В обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.11.2013 року, реєстровий №2-1733, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2014 року, позивачу на праві власності належить 3/8 частини домоволодіння №3 по вул. Солончаковій у м. Дніпрі. Також на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу на праві власності належить 1/2 частини земельної ділянки домоволодіння №3 по вул.Солончаковій у м.Дніпрі, загальна площа земельної ділянки складає 0,0543 га.
Інші 5/8 частини домоволодіння та 1/2 частина земельної ділянки належали ОСОБА_3, який помер 21.12.2014 року, опікуном якого була ОСОБА_2 Відповідач по справі, ОСОБА_2, прийняла спадщину за законом після померлого ОСОБА_3
Відповідач не впускає позивача в домоволодіння, чим чинить їй перешкоди у користуванні її власністю, а саме 3/8 частинами домоволодіння №3 по вулиці Солончаковій у м.Дніпрі та 1/2 частиною земельної ділянки, розташованої по вул.Солончаковій, буд. З, наданої для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Оскільки між позивачем і відповідачем виникають суперечки та непорозуміння з приводу користування домоволодінням та земельною ділянкою, прокурор в інтересах позивача з урахуванням уточнених вимог просить суд виділити їй в натурі 3/8 частини житлового будинок №3 по вулиці Солончаковій у місті Дніпро з господарчими будівлями і спорудами по варіанту №3 судової будівельно-технічної експертизи від 15.04.2016 року №5609/5610/5611-15., та виділити в натурі ? частину земельної ділянки за вказаною адресою згідно варіанту №5 порядку користування земельною ділянкою судової будівельно-технічної експертизи від 15.04.2016 року №5609/5610/5611-15.
Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач та його представник у судовому засідання заперечували проти позовних вимог в повному обсязі.
Вислухавши пояснення прокурора, позивача, відповідача та її представника, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.11.2013 року, реєстровий №2-1733, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2014 року на праві власності належить 3/8 частини домоволодіння №3 по вул. Солончаковій у м. Дніпрі та 1/2 частини земельної ділянки по вул.Солончаковій,3 у м.Дніпрі, загальна площа земельної ділянки складає 0,0543 га.
Інші 5/8 частини домоволодіння та 1/2 частина земельної ділянки належали ОСОБА_3, який помер 21.12.2014 року, опікуном якого була відповідач ОСОБА_2 Відповідач по справі прийняла спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 в установленому законом порядку.
Зазначені обставини визнані сторонами, тому не підлягають доказуванню відповідно до ст. 61 ЦПК України.
Згідно із ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній
із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з
самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при
наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № від 15.04.2016 року №5609/5610/5611-15 запропоновані два варіанта розподілу житлового будинку та три варіанта розподілу будівель і споруд з відступами від вимог Державних будівельних норм і відступом від ідеальних частин. Крім того, експертом зазначено, що питання щодо можливості та обладнання окремих систем газо-, електро- та водопостачання розробляється та погоджується уповноваженими місцевими органами. Будь-яких доказів можливості обладнання таких систем при запропонованих варіантах поділу домоволодіння позивачем суду не надано.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 03 квітня 2013 року №6-12цс13, якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Проте, запропоновані експертом варіанти поділу спірного будинку передбачають перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові( жиле приміщення 1-3 за першим варіантом, жиле приміщення 1-4 за другим варіантом).
Також, відповідно до висновку вказаної експертизи, в результаті запропонованих варіантів поділу відбувається зміна часток у праві власності сторін на будинок, проте, прокурор в інтересах позивача в позові не ставить питання про таку зміну, а суд згідно ст. 11 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.
З огляду на вищевикладені обставини суд приходить до висновку щодо неможливості задоволення позовних вимог в частині виділу в натурі частки у спільній власності на домоволодіння та земельну ділянку
У той же час, судом встановлено, що відповідач не допускає позивача в домоволодіння, чим чинить їй перешкоди у користуванні її власністю, а саме 3/8 частинами домоволодіння №3 по вулиці Солончаковій у м. Дніпрі та 1/2 частиною земельної ділянки, розташованої по вул.Солончаковій, буд. З наданої для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснення(Ст.ст. 319 та 321 ЦК України).
Статтею 29 ЦК України також передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Таким чином, з урахуванням того, що виділ в натурі частки у спільній частковій власності неможливий за наведених вище обставин, відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні власністю, суд вважає, позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення позивача до спірного будинку є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі 551,20 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 88, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 358, 364, 391 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення, виділ в натурі частки у спільній власності на домоволодіння та земельну ділянку,- задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні власністю - 3/8 частинами домоволодіння №3 по вулиці Солончаковій в м. Дніпрі шляхом вселення ОСОБА_1 в домоволодіння №3 по вулиці Солончаковій в м. Дніпрі.
В іншій частині позову,-відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: