Справа № 199/5529/16-ц
(2/199/2456/16)
Іменем України
14.11.2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
судді Скрипник О.Г..
секретарі Свіріній Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
У серпні місяці 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позову зазначив, що 13.02.2010 року померла його дружина, ОСОБА_4, після смерті якого залишилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1.
Позивач зазначає, що на підставі договору дарування від 31.07.2000 року на праві власності померлій дружині належала квартира АДРЕСА_1.
Після смерті дружини, позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори, проте постановою державного нотаріуса ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з посиланням на те, що спадкоємцем не наданий правовстановлюючий документ на спадкове майно.
За отриманням дублікату договору дарування ОСОБА_1, звернувся до нотаріуса в усній формі, на що останній повідомив, що дублікат договору дарування є окремим правовстановлюючим документом, який підлягає державній реєстрації в порядку, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким не передбачено реєстрацію права за померлою особою.
Одночасно до нотаріальної контори звернулися діти померлої ОСОБА_2, який прийняв спадщину та ОСОБА_3, яка подала заяву про відмову від спадщини на користь позивача.
Зважаючи на викладене вище, позивач просить визнати за ним право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_4
В судове засідання позивач не з'явився, його представник направленим до суду листом просив розглядати справу у свою відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки судові не повідомили.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 13.02.2010 року померла ОСОБА_4, після смерті якої залишилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом до майна померлої ОСОБА_4 Крім позивача, спадкоємцем першої черги за законом є діти, ОСОБА_2, який прийняв спадщину та ОСОБА_3, яка відмовилася від спадщини на користь позивача.
На підставі договору дарування від 31.07.2000 року на праві власності померлій дружині належала квартира АДРЕСА_1.
Після смерті дружини, позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори, проте постановою державного нотаріуса ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з посиланням на те, що спадкоємцем не наданий правовстановлюючий документ на спадкове майно.
Оригінал договору дарування від 31.07.2000 року був втрачений та дублікат договору дарування є окремим правовстановлюючим документом, який підлягає державній реєстрації в порядку, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким не передбачено реєстрацію права за померлою особою, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права на вказану вище квартиру.
Згідно ст. 1218 ЦПК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1268 ЦПК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.
Так, в іншому порядку, крім судового, позивач позбавлений можливості захистити свої спадкові права, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими.
Керуючись ст.ст..368, 1216, 1218, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_4.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя О.Г.Скрипник