Ухвала
іменем україни
14 листопада 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Леванчука А.О., ІваненкоЮ.Г., Ситнік О.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2015 року,
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 5 липня 2006 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № SAMDN44000008070783, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 7 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 18 102 грн 16 коп., яка складається з: 6 251 грн 16 коп. - заборгованості за кредитом та 11 851 грн - заборгованості з відсотків за користування кредитом. Указану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 17 березня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18 102 грн 16 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки належними і допустимими доказами у справі доведено, що ОСОБА_4 не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 5 липня 2006 року, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача у судовому порядку.
Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на правильно встановлених у справі обставинах та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
А.О. Леванчук
Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік
Колегія суддів: