Ухвала
іменем україни
16 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,
Ситнік О.М., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика», про припинення іпотеки, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика», про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2016 року,
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Центр» (далі - ПАТ «КБ «Центр»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна Позика» (далі - ТОВ «ФК «Народна Позика») про припинення іпотеки нерухомого майна, вбудованого приміщення АДРЕСА_1, на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку», за договором відступлення прав за іпотечним договором від 17 грудня 2010 року № 10254, укладеним між ТОВ «ФК «Народна Позика» та ОСОБА_4
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що враховуючи припинення терміну дії основного зобов'язання, так як кредитні кошти згідно з договором про відновлювальну кредитну лінію № 241110/10-КФ не надавались, вважає дію іпотеки стосовно нежитлового приміщення припиненою 23 травня 2011 року, з підстав того, що іпотека має похідний характер і є дійсною до припинення основного зобов'язання.
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, треті особи: ПАТ «КБ «Центр», ТОВ «ФК «Народна Позика», про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 грудня 2010 року між ТОВ «ФК «Народна Позика» та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мілюковою-КручиноюТ.П. та зареєстрований за № 10254. Пунктом 1 вказаного договору встановлено, що сторони уклали договір про уступку прав вимоги за основним зобов'язанням, а саме: договором про відновлювальну кредитну лінію від 24 листопада 2010 року № 241110/10 - КФ, строком дії по 23 травня 2011 року, та договором про заміну кредитора у зобов'язанні від 17 грудня 2010 року. Виходячи з того, що ОСОБА_3 не виконав умов договору про відновлювальну кредитну лінію від 24 листопада 2010 року, укладеного між ним та ПАТ «КБ «Центр», які забезпечені договором іпотеки від 24 листопада 2010 року, що, на думку ОСОБА_4, дає йому право для задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано припиненим договір відступлення прав за іпотечним договором від 17 грудня 2010 року № 10254, укладений між ТОВ «ФК «Народна Позика» та ОСОБА_4, відповідно до умов якого передано в іпотеку нежитлове вбудоване приміщення АДРЕСА_1.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2016 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту, рішення апеляційного суду повинно мати: мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу; резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.
Рішення суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог про визнання припиненим договору відступлення прав за іпотечним договором від 17 грудня 2010 року № 10254, укладеним між ТОВ «ФК «Народна Позика» та ОСОБА_4
Зокрема, суд виходив із того, що згідно з матеріалами справи у період із 24 листопада 2010 року до 23 травня 2011 року позичальнику ОСОБА_3 не видавалися кредитні кошти (транші) у рамках кредитної лінії шляхом видачі готівкових коштів із каси банку ПАТ «КБ «Центр», таким чином, не встановлено реалізації основного зобов'язання, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що строк основного зобов'язання припинився 23 травня 2011 року і станом на цю дату припинилися зобов'язання ОСОБА_3 як іпотекодавця за іпотечним договором у зв'язку із припиненням строку дії основного зобов'язання.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту існування заборгованості за кредитним договором, зобов'язання за яким забезпечені іпотекою.
Однак із вказаними висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом установлено, що 24 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Центр» було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 241110/10-КФ, згідно з умовами якого банк надає позичальнику кредит у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі 1 500 000 грн, а позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти до 23 травня 2011 року та сплатити за користування кредитною лінією проценти у розмірі 24 % річних.
Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору видача кредитних коштів у рамках кредитної лінії проводиться траншами в строк із 24 листопада 2010 року по 23 травня 2011 року і за письмовими заявками позичальника з відома банку шляхом видачі готівкових коштів через каси банку.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором про відновлювальну кредитну лінію 24 листопада 2010 року між ПАТ «КБ «Центр» та ОСОБА_3 бyло укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мілюковою-Кручиною Т.П. та зареєстрований за № 9815, відповідно до якого в іпотеку було передано майнові права ОСОБА_3 на нерухоме майно, яким є: нежитлові вбудовані приміщення АДРЕСА_1.
Згідно з п. 6.2 договору іпотеки від 24 листопада 2010 року право іпотеки та відповідно зазначений договір припиняє чинність у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою.
У подальшому, а саме 17 грудня 2010 року, було укладено наступні договори.
Між ПАТ «КБ «Центр», ТОВ «ФК «Народна Позика» та ОСОБА_3 укладено договір про заміну кредитора у основному зобов'язанні, а саме за договором про відновлювальну кредитну лінію від 24 листопада 2010 року № 241110/10-КФ.
Між ПАТ «КБ «Центр», ТОВ «ФК «Народна Позика» укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, оскільки ТОВ «ФК «Народна Позика» набуло статусу нового кредитора та іпотекодержателя.
Між ТОВ «ФК «Народна Позика» та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мілюковою-Кручиною Т.П. та зареєстрований за № 10254, відповідно до якого ОСОБА_4 набув статусу іпотекодержателя.
Між ТОВ «ФК «Народна Позика», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні.
Таким чином, установлено, що останнім іпотекодержателем є ОСОБА_4
Відповідно до довідки від 26 травня 2015 року № 260515/10.03-53-БТ, виданої ПАТ «КБ «Центр», кредитні кошти за договором про відновлювальну кредитну лінію від 24 листопада 2010 року № 241110/10-КФ, що був укладений між ПАТ «КБ «Центр» та ОСОБА_3, позичальнику не надавалися (а. с. 17).
Третя особа у справі - ПАТ «КБ «Центр» - направив до апеляційного суду листа від 15 квітня 2016 року № 148/03, згідно з яким за договором про відновлювальну кредитну лінію від 24 листопада 2010 року № 241110/10-КФ ні ОСОБА_3, ні будь-хто інший кредитних коштів не отримував.
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач ОСОБА_3 посилався на неотримання кредитних коштів та у зв'язку із цим, на його думку, припинення кредитних зобов'язань, що за умовами договору іпотеки є підставою для припинення іпотеки.
Проте апеляційний суд правильно вважав необгрунтованими заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 в обраний ним спосіб, враховуючи предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин та установлені судом обставини справи, а також, що позивачем не доведено, чим порушено його право, адже всі договори були укладені з його відома і є чинними.
За таких обставин правильним є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про припинення поруки.
Також апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду в іншій частині, тобто в частині зустрічного позову ОСОБА_4, є законним і правових підстав до його скасування не вбачається.
Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
Наведені в касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним судом норм матеріального права, а саме: ст. ст. 546, 575, 598, 599, 631 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 17 Закону України «Про іпотеку», є помилковими, адже під час розгляду справи апеляційний суд правильно визначився із характером спірних правовідносин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скаргапідлягає відхиленню, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Дем'яносов
Судді: Ю.Г. Іваненко
А.В. Маляренко
О.М.Ситнік
О.В. Ступак