09 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів:Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,
Кадєтової О.В.,Мостової Г.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року,
У листопаді 2009 року Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання відповідачами зобов'язань за таким договором, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню, як з боржника, так і з поручителя.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 644 659,50 грн. Вирішено питання щодо судового збору.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 просить рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують факт отримання ОСОБА_6 коштів за кредитним договором та користування ними.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд прийшов до такого висновку, виходячи з того, що через неналежне виконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.
Проте повністю погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Судами встановлено, що 01 липня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 277/П/74/2008-840, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 183 148,72 доларів США зі сплатою 14,49% річних строком до 30 червня 2028 року.
У забезпечення вказаного договору того ж дня між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки.
Через неналежне виконання грошових зобов'язань щодо своєчасного й повного погашення кредиту станом на 23 вересня 2009 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 205 407,84 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 644 659,50 грн.
Підпунктом 3.1. кредитного договору передбачено, що надання кредиту проводиться шляхом зарахування на поточний рахунок обраного тарифного пакету при наявності належним чином оформленої заяви на переказ готівки, сума у якій зазначена у валюті України - гривнях/ іноземній валюті - доларах США/Євро; видачі готівки Позичальнику через касу Банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у валюті України - гривнях/ іноземній валюті - доларах США/Євро.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Одним із документів, що підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника і який є обов'язковим для пред'явлення під час примусового стягнення заборгованості боржника за кредитом в судовому порядку, є оригінал заяви на видачу готівки та оригінал кредитного договору підписаний сторонами зазначеного договору.
В ч. 1 ст. 143 ЦПК України зазначено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з висновку судово-почеркознавчої експертизи № 17396/17397/14-32 від 06 травня 2015 року підпис від імені ОСОБА_6 в графі «(підпис отримувача)» у заяві на видачу готівки № 566 від 01 липня 2008 року, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів та виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_6 (Т. 1, а.с. 244-249).
Проте, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 213-214, 303, 304, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив усіх фактичних обставин справи, що мають визначальне значення для правильного її вирішення, а саме наявність належних і допустимих доказів, які б безспірно підтверджували факт підписання кредитного договору ОСОБА_6, а також факт підписання заяви на видачу готівки та отримання, в зв'язку з цим відповідачем суми грошових коштів визначених в договорі кредиту.
Дійшовши висновку про те, що відповідачем ОСОБА_6 було отримано грошові кошти за кредитним договором № 277/П/74/2008-840 для придбання земельних ділянок, розташованих за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Стариця, кадастрові номери: НОМЕР_1, НОМЕР_1, залишив поза увагою, що зі змісту п. 4 договору купівлі-продажу земельної ділянки (Т. 1, а.с. 56-57) вбачається, що продаж земельної ділянки за домовленістю сторін було вчинено за 505 400 грн, які покупець сплатив до підписання договору. Тобто апеляційний суд не усунув вказаних розбіжностей, що мають суттєве значення для вирішення даного спору.
Разом з цим, апеляційним судом не перевірено належним чином чи сплачувались відповідачами грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки таких даних матеріали справи не містять, а лише зазначено, що відповідно до розрахунку заборгованості станом на 23 вересня 2009 року, позичальник здійснював платежі за кредитним договором з 10 липня 2008 року до 10 листопада 2008 року на загальну суму 2 809,84 доларів США.
Зауважуючи, що відповідачами не надано будь-яких доказів наявності у них станом на день укладення договорів купівлі-продажу особистих коштів в розмірі 1 010 600 грн на придбання земельних ділянок, апеляційний суд залишив поза увагою, що за умовами кредитного договору відповідачеві ОСОБА_6 надались кредитні кошти в розмірі 177 126,43 доларів США, що еквівалентно 858 868,35 грн, що значно менше ніж вартість земельних ділянок.
Отже, апеляційний суд не з'ясував усіх дійсних обставин справи, що мають визначальне значення для неї, висновки суду у порушення вимог закону ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про невиконання судом обов'язків, визначених ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України.
Допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, згідно вимог ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд до апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргуОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
О.В. Кадєтова
С.О. Карпенко
Г.І. Мостова