16 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3787/16
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,
секретар - Ханділян Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рів.А.Холдінг» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рів.А.Холдінг» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У серпні 2016 року ТОВ «Рів.А.Холдінг» звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004951401 від 13.07.2016 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки в акті перевірки від 24.06.2016 року № 178/15-32-14-01, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини.
Зокрема, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження задекларованого податку на прибуток підприємств на суму 142601,22 грн. Позивач зазначав, що формування витрат операційної діяльності та податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність включення до валових витрат та податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ «Рів.А.Холдінг» подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 21.04.2016 р. у справі № 759/5801/16-к співробітником ГУ ДФС в Одеській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Рів.А.Холдінг» за період з 01.04.2014 р. по 31.12.2014 р. по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ «Темп», за результатами якої складений акт від 24.06.2016 р. № 178/15-32-14-01.
Перевіркою зазначені порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (в редакції Податкового кодексу, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено задекларований податок на прибуток підприємства в 2014 р. на суму 142601,22 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004951401 від 13.07.2016 р., яким ТОВ «Рів.А.Холдінг» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 142601 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 71301 грн.
За період з 01.04.2014 р. по 31.12.2014 р. ТОВ «Рів.А.Холдінг» здійснювало оптову торгівлю сільськогосподарської продукції; виконання транспортно-експедиційних послуг для іноземних та вітчизняних покупців; виконання послуг по агентуванню іноземного флоту в порту Ізмаїл; здійснення брокерських послуг; надання послу по зберіганню зерна та ін.
Зокрема, між ТОВ «Рів.А.Холдінг» та ТОВ «Темп» укладені договори поставки від 21.03.2014 р. № 042/КП, від 07.093.2014 р. № 032/КП, від 06.03.2014 р. № 031/КП, від 05.03.2016 р. № 027/КП, від 04.03.2014 р. № 024/КП, від 28.04.2014 р. № 022/КП.
Згідно п.1.1 вищеозначених договорів поставки Постачальник передає у власність Покупця, покупець приймає та оплачує товар, вид, кількість, якість, ціна та вартість якого визначається відповідно до умов цих договорів.
Відповідно до розділів ІІ, ІІІ та IV договорів, товар - ячмінь у відповідній кількості за ціною, що визначена в третьому розділі, постачається на умовах FCA - склад постачальника (відповідно до Інкотермс - 2010) автомобільним транспортом - засобами та за рахунок постачальника.
На виконання вищевказаних договорів ТОВ «Темп» виписано видаткові та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, згідно яких Продавець поставив товар (ячмінь) в кількості 441,72 тон на загальну суму 791787,28 грн.
Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі згідно виписок по рахунку 6313 і платіжних доручень, копії яких долучені до матеріалів справи. В бухгалтерському обліку зазначені операції відображено проводками Дт6313 Кт311 Дт 28 Кт6313.
За висновками акту перевірки від 24.06.2016 року № 178/15-32-14-01: ТОВ «Темп» не отримувало товар у ПП «Ексешн груп» і в подальшому не реалізовувало на користь ТОВ «Рів.А.Холдінг». Отже, враховуючи відсутність факту реальності здійснення господарських операцій, в порушення вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ТОВ «Рів.А.Холдінг» завищено показник витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 792229 грн.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції зазначив, що позивачем задокументовано придбання у ТОВ «Темп» товару, який останній, в свою чергу, придбав у ПП «Ексешн груп», діяльність якого має ознаки нелегальної внаслідок непричетності директора до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Зазначені обставини свідчать на користь того, що господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за умови формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Врахувавши наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що єдиним постачальником реалізованого позивачу товару у ТОВ «Темп» було ПП «Ексешн груп», суд приходить до висновку, що в ході офіційного з'ясування обставин справи знайшли своє підтвердження доводи податкового органу про наявність лише документування операцій з ТОВ «Темп», а не про їх реальність
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Так, предметом доказування у цій справі, який пов'язаний із формуванням сум задекларованого податку на прибуток підприємств, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення понесених витрат на придбання товарів у ТОВ «Темп».
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статею 44 Подтакового Кодексу України ( надалі - ПК України).
Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Склад витрат та порядок їх визнання визначений статтею 138 ПК України.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТЕМП» укладено договір поставки товару (а.с. 23-29,т.1).
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачем надано копії видаткових та податкових накладних (а.с.29-34,т.1), оборотно-сальдові відомості ( а.с.35,т.1), карточки рахунку № 6313 за березень 2014 року ( а.с.36,т.1), банківських виписок (а.с.37-41, 43-56, т.1), складських квитанцій на зерно (а.с.57-59,т.1), товарно-транспортних накладних (а.с. 60-74, т.1), журналу -реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах ( а.с.76-80, 81-85,т.1), журналу реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб (а.с.86-93,т.1), а також докази використання придбаних товарів у господарській діяльності Товариства - зовнішньоекономічний контракт ( а.с.94-98,т.1), сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, виданий Державною інспекцією сільського господарства України № 6012 та свідоцтво про атестацію, видане Державним комітетом України в питань технічного регулювання та споживчої політики ( а.с 29,30 т.2)
Крім того, позивачем, на відповідну вимогу суду, надані копії довіреностей №№ 53, 56,59,61,74 посадової особи підприємства ОСОБА_1 на отримання товару від ТОВ «Темп», відповідні довідки, що ОСОБА_1 та водії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. працювали на підприємстві, штатний розпис ТОВ «Рів.А.Холдінг», копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на вантажні автомобілі (які безпосередньо зазначені у товарно-транспортних накладних ( а.с. 60-74, т.1 ), зави водіїв ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтверджують фактичне вивезення зерна зі складу ТОВ «Темп», копії їх паспортів та довідок РНОКПП вищезазначених осіб ( а.с.7-28,т.2).
З приводу вищевказаних додаткових доказів суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 року (а.с.61-62,т.2) їх копії направлялись відповідачу із вимогою надати відповідні заперечення.
Натомість будь яких заперечень від суб'єкта владних повноважень до суду не надано.
За змістом частин 4, 5, 6 статті 71 КАС суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причинне надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За таких обставин апеляційний суд вирішував справу на основі наявних у справі доказі, які підлягають дослідженню в судовому засіданні з дотриманням вимог про їх належність і допустимість та мають бути оцінені судом відповідно до вимог статті 86 КАС.
Як вбачається із первинних документів (товарно-транспортні накладні) вищевказані водії, зазначені як особи, які фактично здійснювали отримання та перевезення зерна за спірними господарськими операціями.
Отже, аналіз зазначених доказів з урахуванням встановлених обставин дозволяє суду дійти висновку про ідентифікацію осіб, які безпосередньо вчиняли спірну господарську операцію та транспортних засобів, на яких перевозився товар, про що вірно зазначено у первинних документах позивача.
При цьому суд враховує правову позицію позивача, що згідно умов вищезазначених шістьох договорів поставки ціна ячменю -3 класу визначена без податку на додану вартість.
Так, відповідно до пункту 197.21 статі 197 ПК України ( в редакції Закону від 19.12.2013 року №713-VІІ , чинної на момент виникнення спірних правовідносин) звільняються від оподаткування операції з постачання на митний території України та вивезення в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001 -1008 згідно УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКГ ЗЕД, крім постачання та вивезення в митному режимі експорту таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами. Які без посередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств виробників , а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.
Ячмінь згідно з УКТ ЗЕД віднесено до позиції 1003 группа 10 «Зернові культури» , розділ ІІ «Продукти рослинного походження».
До укладених договорів поставки постачальник не надав документів , що він є сільхозвиробником у розумінні приписів пункту 209.1 статі 209 ПК України ( форми №4-СГ,№29-СГ, №37-СГ, затверджених Наказом Держстату від 14.06.2013 року № 181 з відміткою про прийняття ; копії довідок сільради про кількість земельних ділянок та про культури, що на них засіяні), а також того, що він безпосередньо придбав товар у підприємства сільхозвиробника , у зв'язку з чим ячмінь реалізовувався ним , як другим або наступним посередником без ПДВ.
На підставі наведених доказів, оцінюючи їх за правилами статті 86 КАС України , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно із процесуальними нормами суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Доводи відповідача про відсутність у спірного постачальника задекларованих основних засобів, матеріально-технічної бази, персоналу самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цього постачальника; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку якого позивач не може нести відповідальність.
Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо); до того ж податковою інспекцією не доведено неможливості виконання спірним постачальником наявними у нього силами та засобами з урахуванням видів та обсягів поставлених товарів.
Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд у справі 826/17629/15, ухвала від 20.07.2016 року. Номер судового рішення в ЄРСРУ 59136855.
Вказане також підтверджується і правовою позицією позивача, згідно якої спірний товар фактично був придбаний у посередника, що прямо було передбачено пунктом 197.21 статі 197 ПК України ( в редакції Закону від 19.12.2013 року №713-VІІ, чинної на момент виникнення спірних правовідносин), а отже при укладені спірних угод не було необхідності перевіряти у контрагента відомості про наявність трудових ресурсів та складських приміщень.
Окрім того, в основу вищезазначених висновків за актом перевірки від 24.06.2016 року № 178/15-32-14-01 покладена податкова інформація, зокрема, відповідно до акту ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС в м. Києві від 10.04.2015 р. № 183/26-57-22-04-10/21551974 встановлено, що між ТОВ «Темп» та його постачальниками операції не мають реального характеру.
Так, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості надання товару суб'єкту господарювання ТОВ «Темп» від ТОВ «Агрогруп-Плюс», ТОВ «Агрокапіталтрейд», ПП «Аліса-Тойз», ПП «Ексешн груп», ТОВ «Істер Агро», ТОВ «Ленд Транс», ТОВ «НікАгроТрейд», ТОВ «Ноілім», ТОВ «Форева», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
В ході виконання доручення СУ РФ ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 02.04.2015 р. № 1281/7/26-57-09-02 щодо встановлення та допиту службових осіб суб'єктів господарської діяльності, які мали фінансово-господарські відносини із ТОВ «Темп», співробітниками ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено та допитано в якості свідків керівників та засновників ТОВ «Агрокапиталтрейд», ТОВ «Ленд Транс», ПП «Ексеншн Груп», які під час допиту повідомили про свою непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств. Також останні повідомили про непричетність до укладення договорів із ТОВ «Темп».
Водночас відомості щодо заперечення участі особи ( директор ТОВ «Темп» -Мігай А.Г.) в господарській діяльності ТОВ «Темп» у справі відсутні
Отже, в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення податковим органом було покладено висновок про відсутність реальних можливостей придбати товар внаслідок нездійснення фактичної господарської діяльності та несплати цього податку до бюджету учасниками ланцюга постачання (ТОВ «Агрокапиталтрейд», ТОВ «Ленд Транс», ПП «Ексеншн Груп»).
Однак, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку , який закріплений в рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) та «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» (заява №6689/03) не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Тобто, якщо учасниками ланцюга постачання не здійснюється реальна господарську діяльність, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
Таким чином, висновки відповідача, які ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.
Суд також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Відповідно до пункту 38 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02), якщо що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Врахувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак зловживань, неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного суду.
При цьому невірним є висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Темп» не надано договори на складські приміщення, на транспортні перевезення зернових, на зберігання, на експертизу, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, що підтверджують оплату транспортних послуг, акти виконаних робіт, що підтверджують факт надання транспортних послуг, журнал реєстрації доручень на отримання ТМЦ; копій сертифікатів якості зернових, копії свідоцтва спецрежиму та відповідних пояснень, оскільки ТОВ «ТЕМП» не є стороною у справі, окрім того у матеріалах справи відсутні відомості, що суд вживав необхідні заходи щодо їх отримання.
Помилковим також, на думку апеляційного суду, є врахування судом першої інстанції правового висновку Верховного Суду України у постанові від 05.03.2012 року (доступ - http://reyestr.court.gov.ua/Review/24068085) та постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 № 40/11 про те, що виписані податкові накладні, акти виконаних робіт та інші первинні документи, які створені від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства або невідомими особами, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітних документів, які посвідчують факт придбання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення до валових витрат є безпідставним.
Так, відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
При цьому, як зазначив Верховний суду України у постанові від 20.01.2015 року у справі № 21-614а14, номер судового рішення в ЄДРСРУ 42576427, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Зі змісту вищенаведених судом першої інстанції постанов Верховного суду України вбачається, що в цьому випадку мова йде про безпосередніх контрагентів позивача, натомість таких обставин у справі, що розглядається, не встановлено, з огляду на те, що такі претензії податковим органом стосувались не ТОВ «Шторм», а третіх осіб по ланцюгу постачання.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду що при вчиненні спірних господарських операцій він діяв із дотриманням принципу податкової обачності, в той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.
Згідно з частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи спірне питання суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати у розмірі ( а.с.3,т.1; 188,т.1)
Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рів.А.Холдінг» задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі № 815/3787/16 - скасувати.
Ухвалити у справі № 815/3787/16 нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рів.А.Холдінг» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0004951401 від 13 липня 2016 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рів.А.Холдінг» витрати на оплату судового збору в сумі 6737,94 грн. (шість тисяч сімсот тридцять сім гривень 94 копійки).
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 21 листопада 2016 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: В.Л. Романішин