15 листопада 2016 року № 876/6165/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М.
за участю секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.
позивача ОСОБА_2
представника відповідачів - Яблонського О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, Міністерства внутрішніх справ України, Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку, -
встановив:
02.12.2015 ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: визнати протиправним та скасувати наказ начальника УМВС України в Закарпатській області від 6.11.2015 № 245 о/с в частині підстав його звільнення за пунктом 64 «г» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» та зобов'язати УМВС України в Закарпатській області внести зміни в наказ № 245 о/с від 6.11.2015, щодо підстави для звільнення з підпункту «г» пункту 64 зазначеного вище Положення на підпункт «з» пункту 64 цього Положення, стягнути з Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 до фактичного поновлення на роботі.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що ним подано рапорт у якому він виявив бажання продовжити службу в ГУ НП в Закарпатській області, однак цей рапорт було відхилено та звільнено його з посади через скорочення штатів. Вважає звільнення його з органів внутрішніх справ незаконним та необґрунтованим, оскільки таке рішення фактично прийняте лише на підставі заперечення начальника внутрішньої безпеки ДВБ МВС України Білоуса В.Г.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2016 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника УМВС України в Закарпатській області від 06 листопада 2015 № 245 о/с в частині прийнятого рішення про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через скорочення штатів).
Поновлено майора міліції ОСОБА_2, на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку спеціальної міліції Ужгородського районного відділу УМВС України в Закарпатській області або на рівнозначній посаді з 06 листопада 2015 року.
Стягнуто з Ужгородського районного відділу УМВС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 23 червня 2016 року у розмірі 28150,57 грн (двадцять вісім тисяч сто п'ятдесят грн 57 коп).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Із цією постановою не погодився відповідач УМВС України в Закарпатській області та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, поновивши позивача на міліцейській посаді, не врахував того, що установа в якій працював ОСОБА_2, перебуває в стадії ліквідації, штатний розпис працівників міліції ліквідований. Закон України «Про міліцію», яким були врегульовані питання проходження служби та виконання обов'язків працівників органів внутрішніх справ, втратив чинність. Судом першої інстанції також не взято до уваги того, що у зв'язку з ліквідацією Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області, вимоги, щодо стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу повинні бути заявлені до ліквідаційної комісії. Звільнення позивача з посади, відбулось у зв'язку з скороченням штатів та ліквідацією установи, з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, а саме в силу Закону України «Про Національну поліцію», позивач був попереджений про майбутнє звільнення, йому було запропоновано рівнозначну посаду в управлінні Національної поліції Закарпатської області. Однак, з врахуванням довідки - об'єктивки від 06.11.2015 та заперечення начальника ВВБ в Закарпатській області ДВБ МВС України Білоуса В.Г., з приводу того, що на розгляді в Ужгородському міському суді Закарпатської області перебуває кримінальна справа відносно позивача, а тому відповідачем правомірно було прийнято оскаржуваний наказ, за погодженням із Закарпатською обласною організацією профспілки атестованих працівників ОВС України, про звільнення ОСОБА_2 з посади через скорочення штатів.
Представник відповідачів Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та Головного управління Національної поліції у Закарпатській області у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Інші представники відповідачів у судове засідання не прибули, хоча належним чином, повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому згідно ч. 4 ст. 196 КАС України їх неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити повністю.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в УМВС України в Закарпатській області з 15.08.1998.
Згідно наказу Управління МВС України у Закарпатській області за № 245 о/с від 06.11.2015, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).
Постановляючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував оспорюваний наказ в частині підстав звільнення позивача з органів внутрішніх справ, в іншій частині вийшов за межі позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України та поновив ОСОБА_2 на посаді старшого уповноваженого карного розшуку спеціальної міліції Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області або на рівнозначній посаді та стягнув на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу. До такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі того, що оскаржуваний наказ прийнятий всупереч вимогам Конституції та законів України, так як на день розгляду рапорту позивача про продовження проходження служби в підрозділах Національної поліції України в Закарпатській області, по кримінальній справі, яка розглядалася відносно ОСОБА_2 існувало судове рішення, а саме виправдувальний вирок.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 (далі - Положення № 114).
02.07.2015 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, який опублікований 06.08.2015 в газеті «Голос України» (випуск 141-142).
Відповідно до пункту 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім, пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
У пункті 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII визначено, що з дня його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Так, згідно п. 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
У пункті 64 «г» Положення № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Разом з тим, приписами пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
З аналізу наведених вище правових положень вбачається, що попередження працівників міліції про майбутнє звільнення через скорочення штатів відбувається в силу Закону № 580-VIII, ті хто виявили бажання проходити службу в поліції, подають до новоствореного органу відповідні письмові рапорти. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом МВС України від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно-штатні питання» визнано такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС. Згідно витягу з Переліку змін у штатах МВС в УМВС України в Закарпатській області скасовуються всі штати, скорочуються всі посади (а.с. 54-55).
Наказом УМВС України в Закарпатській області від 06.11.2015 № 245 о/с майора міліції ОСОБА_2 було звільнено в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 11).
Підставою звільнення позивача зазначено Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми загального законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регулюється не Кодексом законів про працю України, а спеціальним законодавством про ці органи, а саме: Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ (чинний на 06.11.2015), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ України УРСР від 29 липня 1991 року № 114, Законом України «Про Національну поліцію» № 580- VIII.
Отже, безпідставними є посилання суду першої інстанції, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються КЗпП України.
Відповідно до постанови КМ України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», територіальний орган МВС України - УМВС України в Закарпатській області перебуває в стадії припинення.
Згідно положень ст. 104 ЦК України, ліквідація - це така форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права та обов'язки без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов'язків юридичної особи без визначення правонаступника.
У зв'язку з наведеним, безпідставними є твердження суду першої інстанції, що застосування УМВС України в Закарпатській області норм Закону України «Про Національну поліцію» 06.11.2015 відбулося неправомірно та без врахування Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 і Порядку № 1074 «Про затвердження порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади».
Проаналізувавши вище наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що попередження позивача про звільнення через скорочення штатів відбулося в силу Закону України «Про Національну поліцію» 06.08.2015, також відповідно до цього Закону в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення проведено звільнення, тобто 06.11.2015.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2015 позивачем було подано та зареєстровано в УМВС України в Закарпатській області рапорт із змісту якого вбачається, що він просить дозволу на продовження служби в підрозділах Національної поліції України в Закарпатській області (а.с.15).
Однак, як пояснив позивач у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, рапорту про бажання продовжити службу він не писав і не подавав до органів та підрозділів ГУ НП в Закарпатській області.
З наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факту його звернення саме до ГУ НП України в Закарпатській області.
Таким чином, УМВС України вичерпало можливі правові наслідки скасування штатів і скорочення посад та діючи виключно в рамках Закону України «Про Національну поліцію» звільнило позивача з ОВС через скорочення штатів.
Як видно з матеріалів справи, з 07.11.2015 було скасовано всі штати і скорочено всі посади в УМВС України в Закарпатській області, відповідно до наказу МВС України.
Отже, вказана обставина унеможливлює прийняття з 07.11.2015 позивача на відповідну посаду - старшого оперуповноваженого карного розшуку спеціальної міліції Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області і прямо суперечить вимогам наказу МВС України № 1388 від 06.11.2015.
Пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в ОВС через скорочення штатів без обов'язку вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі.
До того ж, суд першої інстанції, неправомірно вийшов за межі позовних вимог позивача, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, оскільки позивач в уточнених позовних вимогах не просив поновити його на службі, а лише внести відповідні, записи в оспорюваний наказ щодо підстав його звільнення, а саме п. 64 «з» Положення (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші, зокрема установи.
Однак, доказів, для формулювання таких підстав для звільнення, позивач не надав, заяви чи рапорту про прийняття його на службу в новостворену установу не писав та не подавав.
З наведенного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідачем здійснено правомірно та з дотриманням вимог спеціалізованого законодавства, а тому підстав для скасування оскаржуваного наказу чи внесення змін у нього, суд не вбачає. Як і підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_2, щодо стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскарженої постанови та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задовольнити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року у справі № 807/2394/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.В. Ніколін
Д.М. Старунський
Постанова у повному обсязі складена та підписана 17.11.2016.