16 листопада 2016 року Справа № 876/5612/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Обрізка І.М., Кухтея Р.В.,
з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Булат» до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Булат» (далі - ТОВ «Булат») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню пені по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 32553,94 грн. та зобов'язати відповідача списати суми податкового боргу в розмірі 165698,52 грн. по податку з доходів фізичних осіб та суму нарахованої пені.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року у задоволенні позову було відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.02.2016 року вказані судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 2а-2708/10/1970 позов задоволено.
У апеляційній скарзі до Гусятинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Гусятинська ОДПІ) просить вказану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ТзОВ «Булат». Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що сума податку з доходів фізичних осіб, яка є предметом розгляду в даній справі, відображена в акті перевірки від 11.12.2009 року № 1303/2301/00907438, тобто дана сума заборгованості стала відома вже після затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство 20 липня 2006 року. Це підтверджує факт неможливості заявлення податковим органом у справі про банкрутство суми податку з доходів фізичних осіб, яка виявлена перевіркою 2009 року, оскільки 31 липня 2006 року затверджено мирову угоду по справі № 1-Б-371, припинено провадження у справі та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких мотивів.
Задовольняючи позов ТОВ «Булат», суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість по податку з доходів фізичних осіб до порушення провадження по справі про банкрутство позивача складала 168698,22 грн. Проте, незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали господарського суду Тернопільської області від 05.04.2004 року, відповідач не провів списання заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, яка ним не була заявлена в процедурі банкрутства.
Однак, у подальшому відповідач в довідках про результати планової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб зараховує поточні сплати податку з доходів фізичних осіб в заборгованість починаючи з 01.01.2003 року. У зв'язку з таким зарахуванням у позивача виникає нова заборгованість та проводиться нарахування пені.
Усі суми податку з доходів фізичних осіб, починаючи з 2004 року, після порушення провадження у справі про банкрутство, перераховувалися вчасно. Податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків.
Тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, що виразились у нарахуванні пені по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 32553,94 грн.
Оскільки дії податкового органу щодо нарахування пені є протиправними, враховуючи несписання податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб, на підставі ст. 11 КАС України суд вийшов за межі позовних вимог і для повного захисту порушених прав позивача зобов'язав відповідача провести відповідні коригування в податковому обліку платника податків.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.
Як слідує з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Теребовлянському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Булат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року, за результатами якої 11 грудня 2009 року було складено акт № 1303/2301/00907438.
Відповідно до висновків акта перевірки позивачем несвоєчасно сплачено до бюджету 466525,99 грн. податку з доходів фізичних осіб, в результаті чого нараховано пеню в сумі 32553,94 грн.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181), чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Виходячи з аналізу приписів ст. 5 Закону № 2181 та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб відбувається з дня подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.12.2003 року позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області із заявою по визнання ВАТ «Булат» банкрутом, згідно якої станом на 26 грудня 2003 року ВАТ «Булат» мав податковий борг на загальну суму 433072,02 грн., в даній заяві податковий борг з податку на доходи фізичних відсутній.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.12.2003 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Булат» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню) інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
09 березня 2004 року відповідач звернувся до господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредитором по справі про банкрутство, згідно якої просить суд визнати заявлену суму податкового боргу 397195,57 грн., в якій містилися вимоги щодо усіх несвоєчасно сплачених позивачем податків з дня подання заяви до порушення справи про банкрутство та введення мораторію, однак у даній заяві борг з податку на доходи фізичних осіб відсутній.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05.04.2003 року затверджено реєстр вимог кредиторів відносно ВАТ «Булат», в тому числі ДПІ в Теребовлянському районі на суму 318029,84 грн. Згідно ухвали суду, вважаються погашеними вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку для їх подання або не заявлені взагалі.
Ухвалою господарського суду в Тернопільській області від 31 липня 2006 року затверджено мирову угоду по справі № 1-Б-371 від 20 липня 2006 року, припинено провадження у справі та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення терміну, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд вказує в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Вказаний термін є граничним і відновленню не підлягає, що і зазначено в ухвалі господарського суду Тернопільської області від 05.04.2004 року.
Відповідно до акта про наслідки перевірки правильності справляння прибуткового податку з громадян від 19.12.2002 року заборгованість позивача з податку на 01.10.2002 року становила 148834,44 грн. (а.с.118-120).
Згідно із актом про наслідки перевірки правильності справляння прибуткового податку з громадян від 19.04.2004 року заборгованість з податку на 01.01.2004 року становила 165698,22 грн. (а.с.115-117).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість по податку з доходів фізичних осіб (на той момент прибутковий податок з громадян) до порушення провадження по справі про банкрутство позивача складала 168698,22 грн.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, в подальшому відповідач в довідках про результати планової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб зараховує поточні сплати податку з доходів фізичних осіб в заборгованість починаючи з 01.01.2003 року, а саме:
№ 1/1701/00907438 від 30 січня 2007 року за період з 01.01.2004 року по 30.09.2006 року (а.с. 121-125);
№ 1701/00907438 від 02 червня 2008 року за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року (а.с. 126-130);
№ 33/1701/00907438 від 11.12.2009 року за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року (а.с. 131-134).
Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що починаючи з 2004 року відповідач зараховує поточні сплати по податку з доходів фізичних осіб на погашення заборгованості, з цього податку яка існувала до моменту порушення провадження у справі про банкрутство та не була заявлена відповідачем. У зв'язку з таким зарахуванням у позивача виникає нова заборгованість та проводиться нарахування пені.
Як встановлено судом першої інстанції, усі суми податку з доходів фізичних осіб починаючи з 2004 року після порушення провадження у справі про банкрутство перераховувалися вчасно, що підтверджується довідкою позивача про нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб починаючи з 01.01.2004 року по 01.03.2014 року (а.с. 135-139) та платіжними дорученнями позивача, де зазначено призначення платежу - податок з доходів фізичних осіб за конкретний період.
При цьому зазначенні суми відповідач зарахував на погашення податкового боргу за попередні періоди, що відображено у картках особового рахунку платника.
Разом з тим, Закон № 2181 не встановлює порядок та черговість зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Тому апеляційний суд приходить до переконання, що відповідач не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.
Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки заборгованість з податку фізичних осіб вважається погашена на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то поточні оплати по податку з доходів фізичних осіб не можуть зараховуватися в погашення неіснуючої заборгованості, а тому правові підстави для нарахування пені відсутні.
Крім того, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про необхідність для повного захисту порушених прав позивача зобов'язання Гусятинської ОДПІ провести відповідні коригування в податковому обліку платника податків на підставі приписів ст. 11 КАС України.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що при вирішенні даного публічно-правового спору суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 2а-2708/10/1970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Р.В. Кухтей
І.М.Обрізко
Ухвала у повному обсязі складена 17 листопада 2016 року.