14 листопада 2016 р. № 876/7377/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року у справі за позовом Приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство "ОККО-Нафтопродукт" звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) № 0001172100, № 0001142100, № 0001152100, № 0001162100, № 0001202100, № 0001272100, № 0001222100, № 0001282100, № 0001212100, № 0001232100, № 0001302100, № 0001292100, № 0001122100, № 0001132100, № 0001062100, № 0001052100, № 0001242100, № 0001252100, № 0001262100, № 0001182100, № 0001192100 від 23.02.2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки об'єктом оподаткування акцизним податком (реалізацією товарів (підакцизних товарів, продукції)) є продаж нафтопродуктів, скрапленого газу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, а операції з надання товарів у межах договору схову (відповідального зберігання) не є операціями з реалізації товарів громадянам та іншим кінцевим споживачам, а також за зазначеними операціями ПП "ОККО-Нафтопродукт" не може вважатися суб'єктом оподаткування акцизним податком.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року адміністративний позов задоволено повністю, оскільки суд першої інстанції погодився з доводами позивача.
Не погоджуючись з ухваленою постановою, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем реалізовано паливно-мастильні матеріали через АЗС кінцевим споживачам та не включено до складу податкових зобов'язань по акцизному податку вартість реалізованого підакцизного пального через мережу АЗС уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) іншого суб'єкта і господарювання при пред'явленні ними смарт-карти, бланку-дозволу (талону) шляхом заправки автотранспортних засобів в сумі 259717969,50 гривень, чим занижено податкових зобов'язань по акцизному податку за січень-жовтень 2015р. на суму 12985898,00 грн. За результатами перевірки прийняті спірні ППР. Також вважає, що скасований наказ на проведення перевірки не може бути підставою для висновків про незаконність дій податкового органу щодо проведення перевірок та, відповідно, незаконність прийнятих ППР за умов наявності фактів порушень податкового законодавства особою, що перевіряється.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 21.01.2016 року по 27.01.2016 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено невиїзну документальну перевірку ПП "ОККО-Нафтопродукт" з питань визначення повноти декларування податкових зобов'язань по акцизному податку в частині формування податкових зобов'язань з реалізації підакцизного пального через мережу АЗС за період з 01.01.2015 року по 31.10.2015 року в ході якої встановлено загальну вартість підакцизних товарів, реалізованих у роздріб через АЗС, які знаходяться в Івано-Франківській області, згідно даних реєстраторів розрахункових операцій (РРО), книг обліку розрахункових операцій (КОРО) та Z-звітів за період з січня по жовтень 2015 року в сумі 998697789,84 грн. Згідно поданих декларацій з акцизного податку та додатків № 6 позивачем задекларовано вартість підакцизних товарів (нафтопродуктів та скрапленого газу) до оподаткування в сумі 738979830,86 грн та суму податкових зобов'язань, що підлягає сплаті до бюджету за січень-жовтень 2015 року в сумі 36948991 грн. В акті перевірки зазначено, що ПП "ОККО-Нафтопродукт" не включено до складу податкових зобов'язань по акцизному податку вартість реалізованого підакцизного пального через мережу АЗС уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) іншого суб'єкта господарювання при пред'явленні ними смарт-карти, бланку-дозволу (талону) шляхом заправки автотранспортних засобів в сумі 259717969,50 грн.
За наслідками перевірки складено акт від 28.01.2016 року № 41/09-19-21-11/36670361 У висновках акта перевірки від 28.01.2016 року, яким зафіксовано порушення ПП "ОККО-Нафтопродукт" п. 216.9 ст. 216, п. п. 214.1.1 п. 214.1 ст. 214, п. п. 213.1.9. п. 213.1 ст. 213, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено акцизний податок за січень-жовтень 2015 року в сумі 12985898 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001172100, № 0001142100, № 0001152100, № 0001162100, № 0001202100, № 0001272100, № 0001222100, № 0001282100, № 0001212100, № 0001232100, № 0001302100, № 0001292100, № 0001122100, № 0001132100, № 0001062100, № 0001052100, № 0001242100, № 0001252100, № 0001262100, № 0001182100, № 0001192100 від 23.02.2016 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 12985899 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 3246474 грн, всього на суму 16232373 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки в законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним. Крім того, безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти, відпуск яких здійснено, зокрема, за смарт-картками, бланками-дозволами (талонами), відомостями, тощо, не є розрахунковою операцією та не підпадає під регулювання нормами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Суд першої інстанції також взяв до уваги те, що наказ ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 06.01.2016 року № 20 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ПП "ОККО-Нафтопродукт" рішенням суду, яке набрало законної сили, визнаний протиправним та скасований, що додатково свідчить про незаконність перевірки.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погоджується з його висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. (пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).
Так, у пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, який діяв на момент спірних правовідносин, визначено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Серед переліку товарів, з яких справляється акцизний податок, у п.п.215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України зазначено нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.
Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Згідно з пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Об'єктом оподаткування акцизним податком згідно пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 ПК України є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Враховуючи, що суб'єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.
Згідно з п. 22 ст. 1 Розділу 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Тому, придбаваючи товар (в тому числі зазначений у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України) суб'єкт господарювання не є споживачем, в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", а реалізація (відпуск) підакцизного товару такому суб'єкту не є реалізацією кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, в розумінні ст.14 ПК України.
Таким чином, для того щоб визначити будь-яку фізичну особу, якій здійснюється відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС, як кінцевого споживача необхідно встановити, що придбані нафтопродукти фізична особа придбаває для особистих потреб, та їх придбання не пов'язане з підприємницькою діяльністю та виконанням ним обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пп. 4.4 п. 4 ДСТУ 4303:2004 роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.
Згідно з п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
Підпунктом 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004 визначено, що оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю, або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.
Згідно з п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Крім того, відповідно до п. 3 ст. 265 Господарського кодексу України сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності.
Матеріалами справи встановлено, що згідно договорів № 0/2-2-11/53 зберігання нафтопродуктів від 01 січня 2011 року, укладеного із ПП "ОККО-Бізнес" та № ОБК/1-2-15/19 зберігання нафтопродуктів від 30 січня 2015 року, укладеного з ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ", які виступають як "Поклажодавець", ПП "ОККО-Нафтопродукт" як "Зберігач". Зберігач забезпечує повернення нафтопродуктів зі зберігання (АЗС) негайно, на вимогу уповноважених представників Поклажодавця, в порядку визначеному відповідними Додатками до цього Договору, при пред'явленні уповноваженими представниками Поклажодавця смарт-картки, бланку-дозволу (талону), тощо.
Виходячи з того, що суб'єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.
Таким чином, виходячи з наведених норм ПК України, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, не вважаються продажем (реалізацією), а, відтак, не є об'єктом оподаткування акцизним податком, операції з надання (відпуску), в тому числі через мережу АЗС, зазначених у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу товарів, у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари, в тому числі уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) іншого суб'єкта господарювання при пред'явленні ними смарт-картки, бланку-дозволу (талону) шляхом заправки автотранспортних засобів, отже не є платником акцизного податку в розумінні пп.212.1.11. п.212.1 ст.212 Податкового кодексу України при здійсненні таких операцій.
Також необхідно зазначити, що відповідно до п. 10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету країни з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 відпуск нафтопродуктів на АЗС можливий: за готівку; за відомостями; за талонами; за платіжними картками.
Пунктом 216.9 статті 216 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
З аналізу наведених норм слідує, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти, відпуск яких здійснено, зокрема, за смарт-картками, бланками-дозволами (талонами), відомостями, тощо, не є розрахунковою операцією та не підпадає під регулювання нормами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Крім того, колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу на те, що невиїзна документальна перевірка ПП "ОККО-Нафтопродукт", за наслідками якої складено акт № 41/09-19-21-11/36670361 від 28.01.2016 року та на підставі висновків якої винесено оскаржувані ППР, була призначена на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 20 "Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП "ОККО-Нафтопродукт" від 06.01.2016 року.
Як слідує з постанови Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 року у справі № 813/120/16, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, наказ ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 06.01.2016 року № 20 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ПП "ОККО-Нафтопродукт" визнано протиправним та скасовано.
Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.
Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначу одну з обставин, за якої документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
За приписами п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
В той же час, право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Аналізуючи наведені положення Податкового кодесу України, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що дотримання балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням викладеного, вважає, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих оскаржуваних ППР, у свою чергу суд першої інстанції зробив вірний висновок, що аргументи, якими відповідач доводить порушення ПП "ОККО-Нафтопродукт" податкового законодавства, зокрема, вимог п. 216.9 ст. 216, п. п. 214.1.1 п. 214.1 ст. 214, п. п. 213.1.9. п. 213.1 ст. 213, п. 44.6 ст.44 ПК України, є необґрунтованими і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 12985899 грн.
За таких обставин, судом прийнято правильне рішення про задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року у справі № 813/1565/16 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді Н.Г. Левицька
І.М. Обрізко
Повний текс виготовлено 17.11.2016р.