Справа: №
826/25861/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
17 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Солом'янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішнії справ України у м. Києві про визнання протиправними та скасування акту, висновків, зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Солом'янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішнії справ України у м. Києві про визнання протиправними та скасування акту, висновків, зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає висновок щодо характеру нещасного випадку як такого, що не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, є протиправним. Також вважає, що акт № 5 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ*, оформлений 21.09.2015 року, та акт розслідування нещасного випадку, що стався 16.07.2015 року о 07 год. 30 хв., складені поспішно, без з'ясування всіх обставин справи, в результаті чого висновки даних актів є неповними.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2016 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції зі змісту акту про нещасний випадок невиробничого характеру № 5 від 21.09.2015 року (форма НТ*) було встановлено, що 15.07.2015 року оперуповноважений сектору спеціальної міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві майор міліції ОСОБА_2 після закінчення робочого дня разом із старшим інспектором служби супроводження та охорони спеціальних вантажів відділу спеціальної міліції Головного управління майором міліції ОСОБА_3 та інспектором цього ж підрозділу лейтенантом міліції ОСОБА_4 на автомобілі «КІА», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням начальника служби супроводження та охорони спеціальних вантажів цього ж відділу капітана міліції ОСОБА_5 поїхали відпочивати до садової ділянки № 326 садового товариства «Стави», яка розташована біля с. Липовий Скиток Васильківського району Київської області та належить останньому.
16.07.2015 року о 06:00 ОСОБА_2, взявши вудку, пішов рибалити до ставку біля с. Забір'я, Києво-Святошинський район, який знаходиться на відстані близько 500 метрів від садової ділянки ОСОБА_5 У цей час, о 07:20 до берега ставка, де знаходився ОСОБА_2, підплив човен, у якому перебував гр. ОСОБА_6, одягнутий у камуфльований одяг та у грубій формі повідомив, що риболовля у ставку заборонена, після чого здійснив один постріл у напрямок ОСОБА_2 з невстановленої вогнепальної зброї, спричинивши останньому вогнепальне поранення гомілки правої ноги, завів мотор човна та поплив у невідомому напрямку.
ОСОБА_3 викликав швидку медичну допомогу і каретою швидкої медичної допомоги ОСОБА_2 було доставлено до Васильківської центральної районної лікарні, де встановлено діагноз «вогнепальне поранення правої гомілки середньої третини з ушкодженням обох кісток, поширена рвана рана з ушкодженням м'язів та судинного пучка». Під час операції проведено ампутацію середньої третини правої гомілки.
Відомості про вказану подію слідчим відділом Києво-Святошинського РУ ГУ МВС України в Київській області внесено до ЄРДР за № 12015110200002592 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України.
Згідно з актом про нещасний випадок невиробничого характеру № 5 від 21.09.2015 року, висновок комісії: «Нещасний випадок з оперуповноваженим сектору міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві майором міліції ОСОБА_2 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків» (пункт 14).
На підставі викладеного, Солом'янським РУ ГУ МВС України в місті Києві проведено розслідування нещасного випадку, про що складено акт від 21.09.2015 року (форма Н-5*) розслідування нещасного випадку, що стався 16.07.2015 року о 07 год. 30 хв., згідно з пунктом 6 якого «Нещасний випадок з оперуповноваженим сектору міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві майором міліції ОСОБА_2 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків».
Не погоджуючись з таким висновком та актом відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який регулює питання, пов'язані з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року № 1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 року за № 83/7404.
У відповідності до пункту 1.3 Порядку № 1346, розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.
Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки) (пункт 2.1 Порядку №1346).
За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (пункт 2.2 Порядку № 1346).
Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (пункт 2.4 Порядку № 1346).
При цьому, зі змісту положень Порядку № 1346 вбачається, що чітко визначено випадки коли комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків» та «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків».
Так, згідно з пунктом 3.9 Порядку № 1346 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби під час: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни; проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; подання підрозділом шефської допомоги; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов'язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов'язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища; прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням керівника; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.
Комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок: спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах частини другої пункту 3.11 Порядку, визнаються пов'язаними з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування (пункт 3.10 Порядку № 1346 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У силу пункту 3.11 Порядку № 1346 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю», якщо він трапився в період проходження служби: унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); при ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків; при виконанні службового або громадського обов'язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України.
Комісія визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
При цьому, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилання позивача на наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про внесення змін до наказу МВС від 27 грудня 2002 року №1346 від 10.06.2015 року № 677, яким пункти 3.9-3.11 Порядку викладено у новій редакції, оскільки вказаний наказ був оприлюднений 17.07.2015 року в Офіційному віснику України 2015 року, № 54, і набув чинності з дня його офіційного опублікування, тоді як нещасний випадок з позивачем стався 16.07.2015 року.
Також судом першої інстанції було встановлено, що у даному випадку мав місце постріл, що влучив у позивача, який перебував не при виконанні службових обов'язків.
Щодо мотивів вказаного вчинку, то згідно з встановленими судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів постріл у позивача мав місце під час спілкування позивача з інспектором рибоводом, який вимагав від позивача припинити незаконну риболовлю, що встановлено під час розслідування нещасного випадку.
При чому, попередження позивача про те, що він є працівником міліції, саме по собі не означає, що всі його наступні дії вчинені під час виконання службових обов'язків.
Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що питання кваліфікації дій ОСОБА_6 є предметом дослідження у кримінальній справі, що знаходиться у провадженні Києво-Святошинського РУ ГУ МВС України в Київській області. Саме під час розгляду даної кримінальної справи має бути досліджено чи мав право ОСОБА_6 здійснювати інспектування водних ресурсів в конкретному місці і в конкретний час, чи мав права попереджати позивача про заборону риболовлі, чи мав право на носіння зброї та її застосування. Адміністративний суд не має підстав та повноважень надавати оцінку його діям, тоді як, приймаючи рішення по справі, приймає до уваги лише ті обставини, що встановлені під час проведення розслідування.
У свою чергу, позивач, посилаючись на недодержання відповідачем пункту 3.8 Порядку № 1346 не зазначає, які саме дії не вчинені відповідачем для того, щоб належним чином з'ясувати всі необхідні обставини, які могли б встановити, що нещасний випадок пов'язаний з виконанням службових обов'язків, і які могли б бути з'ясовані поза межами розслідування кримінальної справи.
У той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно з наявними у справі матеріалами, у даному випадку нещасний випадок (у тому числі поранення) стався за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11, що і стало підставою для висновку про те, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків».
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у діях відповідача щодо встановлення того, що нещасний випадок з оперуповноваженим сектору міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві майором міліції ОСОБА_2 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, складений у відповідності до вимог чинного законодавства України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірний висновок та акт відповідача є такими, що прийняті з урахуванням всіх обставин справи, а тому підстав для задоволення позову немає.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: В.Е. Мацедонська
І.О. Лічевецький
Повний текст виготовлено 18.11.2016 року.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Мацедонська В.Е.
Лічевецький І.О.