15 листопада 2016 рокусправа № П/811/1036/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Кіровоградської області
про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 у серпні 2016 року звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Кіровоградської області № 361ц від 22.07.2016; поновити ОСОБА_1 на роботі в займаній посаді прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Кіровоградської області; стягнути з прокуратури Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі не отриманої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з моменту незаконного звільнення з 22.07.2016 до моменту винесення рішення по справі.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що прокурором Кіровоградської області А.Коваленко 22 липня 2016 року винесено наказ № 361ц, яким за грубе порушення Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в об'єктивності, неупередженості та незалежності, а також у чесності та непідкупності органів прокуратури, звільнено старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Кіровоградської області та з органів прокуратури.
Не погодившись з вказаним наказом, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного наказу, суд апеляційної інстанції зазначає, що правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 вказаного Закону незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з приписами статті 19 Законом України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом. Прокурор, зокрема, зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Відповідно до частини другої статті 46-2 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 (яка не втратила чинності із набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697) прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках: 1) недотримання пов'язаних із проходженням служби в органах прокуратури вимог, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються законом; 2) порушення «Присяги працівника прокуратури» чи відмови від її прийняття; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них; 4) за результатами атестації у разі невідповідності працівника займаній посаді; 5) припинення громадянства України;
6) притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України; 7) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; 8) у разі неможливості або відсутності згоди на переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.
Статтею 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 за № 1796-XII, встановлено, що дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури
Пунктом 5 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено таке дисциплінарне стягнення, як звільнення.
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування відповідно до порядку проведення службового розслідування в органах прокуратури України.
Пунктом 2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 06.03.2012 № 20, визначено, що метою службових розслідувань та службових перевірок є повне, об'єктивне і всебічне з'ясування обставин надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участі працівників органів прокуратури, виявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження негідних вчинків серед особового складу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для звільнення позивача з займаної посади стало направлення Національним антикорупційним бюро України до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42015000000002738 від 11.12.2015 за ознаками кримінально правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, щодо колишнього начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області, старшого радника юстиції ОСОБА_1, за фактом отримання нею неправомірної вигоди.
Зі змісту оскаржуваного наказу також вбачається, що роботодавець, звільняючи позивача з посади, дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 грубо порушила вимоги Закону України «Про прокуратуру», правила прокурорської етики, вчинила дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, а також у чесності та непідкупності органів прокуратури і є несумісним з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи міститься Висновок про результати службового розслідування щодо належного виконання службових обов'язків, дотримання вимог КПК України та галузевих наказів Генерального прокурора України начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні ОСОБА_1 під час організації процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях № 12015120020004002 за ч. 1 ст. 286 КК України та № 12015120000000235 за ч. 2 ст. 366 КК України від 12.03.2016.
Підставою для проведення службового розслідування стало повідомлення прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури Генеральної прокуратури України Проскурікова О.А. про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000002738 від 11.12.2015 інформації про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання у ОСОБА_3 працівниками прокуратури Кіровоградської області неправомірної вигоди в сумі 6500 доларів США.
За результатами проведеного службового розслідування фактів неналежного виконання службових обов'язків, порушення вимог КПК України та галузевих наказів Генерального прокурора України ОСОБА_1 під час організації процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у вказаних кримінальних провадженнях не встановлено.
Встановлені під час службової перевірки обставини та факти спростовують доводи відповідача, що ОСОБА_1 порушено вимоги Закону України «Про прокуратуру» та правила прокурорської етики.
Жодними іншими належними та допустимими доказами відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 присяги працівника прокуратури та професійної етики, що є несумісним з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури. Не надано обґрунтованих доводів з цього приводу представником відповідача і під час розгляду справи в суді.
Щодо наданої відповідачем в обґрунтування законності оскаржуваного наказу ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 06.06.2016 у справі № 760/9925/16-к, якою призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, що зареєстроване в ЄРДР 11.12.2015 за № 42015000000002738 та відкритого за фактом отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 4 статті 72 КАС України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, лише вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, яким встановлено чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою може бути використано як доказ в адміністративній справі.
Суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що лише за наявності вироку у кримінальні справі, відповідні матеріали можуть використовуватися органами прокуратури в обґрунтування вчинення позивачем проступку, що несумісний з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури.
Враховуючи, що за наслідками розгляду кримінальної справи не винесено обвинувального вироку відносно ОСОБА_1, останню не притягнуто до кримінальної відповідальності, посилання відповідача на вчинення нею діяння, що ставить під сумнів чесність та непідкупність органів прокуратури та свідчить про законність оскаржуваного наказу, є необґрунтованими. Крім того, як зазначено вище, такий висновок спростований самим відповідачем, про що свідчать матеріали службового розслідування.
Під час розгляду справи в суді апелянт зазначив, що під грубим порушенням правил прокурорської етики слід розуміти вчинення прокурором адміністративного чи кримінального правопорушення, пов'язаного з порушенням правил професійної етики. До таких порушень слід віднести дії ОСОБА_1, в результаті яких до суду направлено обвинувальний акту у кримінальному провадженні № 42015000000002738 від 11.12.2015, чим завдано шкоду авторитету органам прокуратури України.
Проте, під час судового розгляду апелянтом обґрунтовано не наведено в якій формі чи в якій спосіб з боку позивача завдано шкоду авторитету органам прокуратури, адже сам факт порушення кримінальної справи не свідчить про вину особи, стосовно якої таке провадження порушено.
Доводи апелянта, що з набранням законної сили обвинувальним вироком суду з'являється підстава для звільнення особи з посади відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів також знаходить необґрунтованими, адже наявність судового рішення в кримінальній справі, яке набрало законної сили, не позбавляє роботодавця звільнити особу за порушення присяги чи прокурорської етики.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваного наказу, а належним способом поновлення порушеного права позивача є поновлення її на посаді в органах прокуратури та виплати заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року в адміністративній справі № П/811/1036/16 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений 17 листопада 2016 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: А.В. Суховаров