Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" квітня 2007 р. 10:20 Справа № АС-42/49-07 (н.р. А-04/379-05)
вх. № 1042/1-42 (н.р. 10026/1-04)
Суддя господарського суду Харківської області
за участю секретаря судового засідання
представників сторін
позивача - Бєлєвцов В.О. (дов.)
відповідача - Горошко Т.М. (дов.),Сліденко А.В. (дов.)
по справі за позовом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування" с. Ч.Донець Балаклійського району Харківської області
до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області
про визнання частково недійсними податкових вимог
Позивач, після подачі заяви про зміну предмету та підстав позову, якаприйнята судом просить визнати нечинним рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, що зазначено в пункті 1 у податкових вимогах від 01.01.2001 року № 16, від 09.10.2001 року №1/2, № 16/2 від 06.11.2001 року та № 2/87 від 13.11.2001 року, в частині встановлення попередження про знаходження активів філії ДК «Укргазвидобування» - ГПУ «Шебелинкагазвидобування» в податковій заставі, а також зобов'язати ДПІ у Балаклійському районі Харківської області утриматися від вчинення дій відносно ДК «Укргазвидобування» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування», направлених на застосування права податкової застави на активи платника податків.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що зазначені вимоги протирічать чинному законодавству в частині визначення виникнення права податкової застави, оскільки згідно Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в податковій заставі можуть знаходитися активи тільки того платника податків, який є юридичною особою, а він не є юридичною особою, не має самостійних юридичних прав щодо розпорядження активами юридичної особи, так як всі активи належать на праві повного господарського відання ДК “Укргазвидобування», відповідач неправомірно повідомив його про виникнення права податкової застави.
Також, позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 року № 847-14, НАК "Нафтогаз України" внесений до Переліку № 1 об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Частиною 6 статті 4 Закону України "Про заставу" № 2654-ХІІ від 02.10.1992р. (зі змінами та доповненнями) передбачено, що предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами. Також, пунктом 2.2 Наказу Державної податкової адміністрації України № 338 від 28.09.2001 року "Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби" прямо передбачено, що предметами податкової застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами.
Статтею 11 Закону № 2181-ІІІ передбачений особливий порядок погашення податкового боргу підприємств, що є об'єктами права державної власності та які не підлягають приватизації.
З наведеного вбачається, що наявність податкового боргу у платника податків, ще не свідчить безперечно, що активи такого платника податків перебувають у податковій заставі.
Засновником ДК "Укргазвидобування" є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка створена на виконання Указу Президента України від 15 лютого 1998 року № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". На виконання Спільного наказу НАК "Нафтогаз України" та Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 06.11.1998р. № 68/234 та у відповідності до п. 4.6 Статуту компанія утворила Дочірні компанії: ДК "Укргазвидобування", ДК "Укртрансгаз" та ДК "Торговий дім "Газ України" - передавши їм основні засоби та наділивши обіговими засобами на умовах повного господарського відання. Так, зокрема п. 4.2 Статуту ДК "Укргазвидобування" передбачено, що майно ДК складається з майна, переданого їй у повне господарське відання НАК "Нафтогаз України".
Крім того, Постановою Вищого Господарського суду України від 08.04.2004 року за позовом ДК «Укргазвидобування» в особі ГПУ «Харківгазвидобування» було встановлено, що предметами податкової застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законом. Тому, щодо активів НАК «Нафтогаз України», Дочірньої компанії «Укргазвидобування» та її структурних підрозділів право податкової застави не виникає, оскільки відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07. 99 р. № 847-14 НАК «Нафтогаз України» включено до Переліку № 1 об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, (справа № А-27/415-03).
Згідно з п. 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не потребує доказування при розгляді інших справ.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до вищевикладеного, вбачається, що у разі виникнення податкового боргу у ДК «Укргазвидобування» та її структурних підрозділів, право податкової застави щодо активів НАК «Нафтогаз України», ДК «Укргазвидобування» та її структурних підрозділів, не виникає.
Відповідач проти позову заперечує. В обгрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що згідно ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III (далі Закон №2181-111) платниками податків визначені юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Згідно п.8.1 ст.8 Закону №2181-111 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Так, згідно пп.8.2.2 п.8.2 ст. 8 №2181-111 Закону ( в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
На підставі п.З пп.3.1 Положення, ДК "Укргазвидобуванння" наділила філію, яка є платником податків, основними засобами, обіговими коштами та іншими фінансовими активами на правах повного господарського відання, які передані філії згідно акту прийому-передачі та відображені в балансі ГПУ "Шебелинкагазвидобування" (Положення міститься в матеріалах справи).
В той же час, відповідно до п.п.4.2 п.4 Статуту ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», Компанія є власником майна та коштів переданих їй Засновником, доходів від власної діяльності, отриманих дивідендів тощо.
Відповідно до положень пп..8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону 2181-ІІІ, право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків. Жодних застережень щодо можливості розповсюдження права податкової застави в залежність від форми власності, організаційно-правової форми платника податків, стаття 8 не містить.
В той же час, особливості погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств, тобто процедури стягнення, детально визначені приписами ст. 11 Закону № 2181.
Нормами ст.4 Закону України «Про заставу" N 2654-ХІІ від 2 жовтня 1992 року визначено, що предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації, але в той же час предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці.
Відповідач зазначає, що системний аналіз норм діючого законодавства, а саме Закону України № 2181-ІІІ, Закону України "Про заставу", Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердежного наказом ДПА України від 28 серпня 2001 р. N 338 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2001 р. за N 857/6048), свідчить про те, що право податкової застави не може розповсюджуватись на цілісні майнові комплекси державних підприємств, які не підлягають приватизації, але в той же час може розповсюджуватись на майно таких підприємств, що не входить до складу цілісного майнового комплексу. При цьому обов'язок щодо визначення такого майна та надання переліку з метою реалізації, для погашення податкового боргу, покладено на платника податків.
Відповідач також зазначає, що згідно Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» право податкової застави виникає в силу закону, та не потребує письмового оформлення, а податкові вимоги є лише вимогами погасити суму податкового боргу, а не документом, на підставі якого виникає право податкової застави на активи платника податків.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, начальником ДПІ у Балаклійському районі м.Харкова були сформовані та направлені ГПУ “Шебелінкагазвидобування» податкові вимоги з вимогою сплатити суми боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями:
- перша податкова вимога № 16 від 01.10.2001р. на суму 240210491,50грн. станом на 29.09.2001р.
- перша податкова вимога № 1/2 від 09.10.2001р. на суму 25359727,25грн. станом на 09.10.2001р.
- друга податкова вимога № 16-2 від 06.11.2001р. на суму 266036282,53грн. станом на 01.11.2001р.
- друга податкова вимога № 2/87 від 13.11.2001р. на суму 409294,66грн. станом на 12.11.2001р.
Вказані податкові вимоги також містять попередження про те, що всі активи ГПУ "Шебелинкагазвидобування" , включаючи грошові кошти, рухоме та нерухоме майно та цінні папери перебувають у податковій заставі.
Суд зазначає, що позивач не оспорює наявність у нього податкового боргу станом на день направлення податкових вимог, а також не оспорює суму податкового боргу, яка зазначена у вказаних вимогах.
Також судом встановлено, що у позивача існує податковий борг і на теперішній час, що підтверджується і позивачем.
Позивач просить визнати нечинними вимоги в частині встановлення попередження про знаходження активів філії ДК "Укргазвидобування" - ГПУ "Шебелинкагазвидобування" в податковій заставі.
Згідно п.1 ч.3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб"єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Податкова вимога є актом ненормативного характеру індивідуальної дії, оскільки є підставою для виникнення у позивача певних прав та обов"язків, а отже позивач має право на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду з позовом про визнання податкової вимоги нечинною повністю або визнання нечинними певних положень податкової вимоги.
Згідно ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами “ (далі - Закон) визначені терміни, які вживаються у цьому Законі :
1.1) платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;
1.7) активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання;
1.10) податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу;
1.17) податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, непогашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону.
Як встановлено в судовому засіданні ГПУ "Шебелинкагазвидобування" є філією ДК "Укргазивдобування" НАК "Нафтогаз України", є самостійним платником податків та перебуває на обліку в ДПІ у Балаклійському районі Харківської області.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами“ (далі Закон N 2181-III), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Як вже зазначалось, на момент направлення спірних податкових вимог ГПУ "Шебелинкагазвидобування" мало податковий борг щодо сплати узгоджених зобов"язань, які не були ним своєчасно сплачені, а отже відповідачем правомірно направлені на адресу ГПУ "Шебелинкагазвидобування" податкові вимоги.
Згідно п.п.6.2.2 п.6 .2 ст. 6 Закону N 2181-III податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.
Згідно п.п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Як вбачається з податкових вимог, що оскаржуються, вони містять всі необхідні відомості, які передбачені Законом № 2181.
Згідно п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону N 2181-III, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Згідно п.8.1 N 2181-III Закону, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Згідно пп.8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону N 2181-III, право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Судом встановлено наявність у позивача податкового боргу, правомірність його визначення відповідачем в оспорюваних податкових вимогах, і цей факт не заперечується позивачем.
Також суд зазначає, що право податкової застави виникає в силу закону, і податкові вимоги містять лише попередження про те, що виникло право податкової застави, що передбачено нормами Закону № 2181.
Таким чином, суд зазначає, що в розумінні Закону України N 2181-III, податкова вимога є способом забезпечення виконання зобов'язання по погашенню податкового боргу платника податку, в розумінні п.п.8.2.2 п.8.2 ст. 8 цього Закону право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків (філії), які перебували в повному господарському віданні та яким була наділена філія (платник податків) згідно п.3 п.п.3.1 Положення ( том 1 арк. справи 28) , а саме для забезпечення діяльності Управління (ГПУ "Шебелинкагазвидобування") Компанія (ДК "Укргазвидобування") наділяє його основними засобами, обіговими коштами та іншими фінансовими активами на правах повного господарського відання, тобто ГПУ "Шебелинкагазвидобування" наділено правом повного господарського відання щодо майна, яке передано йому ДК "Укргазвидобування".
Майно ДК"Укргазвидобування" було передано ГПУ "Шебелинкагазвидобування" згідно акту прийому-передачі основних засобів, нематеріальних активів, незавершених капітальних вкладень, устаткування, довгострокових фінансових вкладень, виробничих запасів, тварин на вирощуванні, відгодівлі, малоцінних і швидко зношувальних предметів, готової продукції, товарів, короткострокових фінансових вкладів, грошових коштів, інших грошових коштів, всього на суму 531254,4тис. грн. та ці данні відображені в балансі ГПУ "Шебелінкагазвидобування" станом на 01.01.1999р.
Таким чином, судом встановлено, що ГПУ "Шебелинкагазвидобування" наділено правом повного господарського відання щодо майна, яке передано йому ДК "Укргазвидобування", а отже в силу приписів п.п.8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону № 2181 право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків (філії), які перебували в повному господарському віданні та якими була наділена філія (платник податків).
Стаття 8 Закону № 2181, яка встановлює право податкової застави, не містить посилань на те, що право податкової застави не розповсюджується на активи певних платників податків.
Нормами ст.4 Закону України «Про заставу" N 2654-ХІІ від 2 жовтня 1992 року визначено, що предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці.
Отже законом встановлено, що лише цілісний майновий комплекс не може перебувати в заставі, але предметом застави може бути майно, що не відноситься до виробничого циклу.
Статтею 11 Закону № 2181 передбачений порядок погашення податкового боргу підприємств, що є об"єктом права державної власності та які не підлягають приватизації, однак дана стаття не виключає необхідності направлення платнику податків податкових вимог, встановлений цією статтею порядок застосовується в подальшому при вчинення заходів, спрямованих на погашення податкового боргу такого платника податків.
Як встановлено судом начальником податкової інспекції були призначені податкові керуючі щодо підприємства позивача, однак ніяких дій, що суперечать чинному законодавству, направлених на стягнення податкового боргу вчинено не було, а отже відсутнє порушення прав позивача.
Суд не приймає посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 08.04.2004р., оскільки справа, по якій прийнята вказана постанова, розглядалась між іншими сторонами з іншого предмету спору, висновок, який зроблений в постанові, на який посилається позивач, зроблений внаслідок аналізу норм діючого законодавства, та не є обставиною, встановленою рішенням суду в розумінні ст.72 КАС України. Дана постанова не може бути доказом у даній справі, оскільки в Україні не застосовується преюдиціальне право.
Суд визнає дії відповідача щодо формування та направлення оспорюваних вимог позивачу правомірними, оскільки, податкова застава виникає не внаслідок дій податкового органу та не по факту направлення вимоги, а на підставі Закону України N 2181-III (ст.1 п.1.17) незалежно від наявності чи відсутності таких активів у платника податків (коштів, матеріальних та нематеріальних цінностей ), так як ДПІ в вимогах лише констатує факт виникнення податкової застави, як це передбачено Законом України N 2181-III.
Керуючись статтями 4, 8, 51, 69, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
В задоволенні позову відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі виготовлена 28.04.2007р.
Суддя