Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" квітня 2007 р. 12:50 Справа № АС-42/576-06
вх. № 12457/1-42
Суддя господарського суду Харківської області
за участю секретаря судового засідання
представників сторін
прокурора - Шевелєв К.Є.
позивача - Межирицький А.О. (дов.)
1-відповідача - не з"явився
2-відповідача - Ставров С.Ю. (дов.), Цендра В.В.(директор)
по справі за позовом Прокуратури Московського району м.Харкова в інтересах держави в особі ДПІ у Московському районі м. Харкова
до ТОВ "Азімут", м. Київ
ТОВ "Леотекс", м.Харків
про визнання угоди недійсною
Прокурор Московського району м.Харкова звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ДПІ у Московському районі м.Харкова.
Після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, прокурор просить визнати недійсними на підставі ст. 207 ГК України, а саме як укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, господарські зобов"язання ТОВ "Азімут" та ТОВ "Леотекс", які виникли згідно укладеного між ними договору поставки № 17-2005 від 05.04.2005р. та договору на виконання послуг № 40/01-2005 від 04.01.2005р., а також просить застосувати наслідки визнання недійсними гоподарських зобов"язань, передбачені ст.208 ГК України.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням господарського суду м.Києва від 28.12.2004р. було припинено юридичну особу - ТОВ "Азімут", а свідоцтво платника ПДВ № 37469023 від 07.10.2997р. зазначеного підприємства анульовано актом ДПІ Печерського району м.Києва від 28.01.05р. за № 4403.
За таких обставин ТОВ "Азімут" не мало право укладати спірні договори, по вказаним договорам ТОВ "Азімут" не сплачувало податки, внаслідок чого завдаються збитки державі.
Позивач підтримує позов з тих же підстав.
1-відповідач у судове засідання не з"явився. Про час та місце розгляду справи 1-відповідач повідомлювався повістками про виклик, які направлялись на юридичну адресу відповідача, яка підтверджується довідкої управління статистики в м.Києві. Однак поштові відправлення повернуті з відміткою пошти про те, що за вказаною адресою адресат не знаходиться.
Згідно ст. 35 КАС України 1-відповідач є належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Суд вважає, що нез"явлення 1-відповідача не перешкоджає розгляду справи, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
2-відповідач проти позову заперечує, в обгрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що при укладанні спірних договорів контрагентом - ТОВ "Азімут" були надані всі необхідні реєструючі документи на підприємство, договори були укладені та їхні умови повністю виконані обома сторонами. 2-відповідач вказує на те, що ТОВ "Азімут" і на теперішній час не виключено з ЄДРПОУ.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що в ході проведення позивачем перевірки діяльності 2-відповідача (акт № 461/23/33290346 від 29.03.2006р.) встановлено, що ТОВ "Леотекс" мало взаємовідносини з ТОВ "Азімут".
Між відповідачами були укладені договори :
- № 04/01-2005 від 05.01.2005р. на виконання послуг по технічному контролю та аналізу продукції, згідно умов якого ТОВ "Азімут" взяло на себе зобов"язання щодо виконання послуг по технічному контролю та аналізу підшипників та кілець на буксу колесних пар залізничних вагонів, а ТОВ "Леотекс" зобов"язалось прийняти роботи та сплатити вартість послуг у розмірі 1500000,00 грн.
- № 17-ВЛ від 05.04.2005р. на поставку продукції, згідно умов якого постачальник - ТОВ "Азімут" зобов"язано поставити на адресу покупця - ТОВ "Леотекс" кільца підшипників вагонних, а ТОВ "Леотекс" зобов"язано прийняти та оплатити товар, загальна сума договору - 806040,00 грн.
Як зазначає прокурор та позивач вказані договори, а відповідно і господарські зобов"язання, які виникли на підставі вказаних договорів, були виконані частково, а саме згідно договору № 04/01-2005 від 05.01.2005р. роботи були виконані на суму 622750,00 грн., а згідно договору № 17-ВЛ від 05.04.2005р. товар був поставлений на суму 277750,00 грн.
Розрахунок з боку ТОВ "Леотекс" був здійснений готівкою відповідно до касових ордерів.
Підтвердженням того, що угоди були реальні є також те, що отриманий ТОВ "Леотекс" від ТОВ "Азімут" товар в подальшому був проданий ДП "Укрспецвагон" та ДП "Попаснянський вагоноремонтний завод", що встановлено в ході проведення перевірки та підтверджується позивачем.
Рішенням господарського суду м.Києва по справі № 44/377 від 28.12.2004р. припинено юридичну особу - ТОВ "Азімут", код 24734735.
Як вбачається з тексту рішення ТОВ "Азімут" звіти про фінансово-господарську діяльність до органів державної податкової служби не надавало більше року, що згідно п.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи.
Таким чином договори, згідно яких виникли спірні господарські зобов"язання, ТОВ "Азімут" були укладені після постановлення рішення щодо припинення юридичної особи.
Крім того, як вбачається з довідки Головного управління статистики в м.Києі керівником ТОВ "Азімут", код 24734735, є Дуда Лариса Миколаївна, а спірні договори від імені ТОВ "Азімут" були підписані Дейнека А.М.
Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Фактично спірна угода укладалася з Дейнека А.М., причетність якого до ТОВ "Азімут" не доведена, а судом не встановлена, така угода підлягає визнанню недійсною, як така, що укладена з порушенням господарської компетенції.
Крім того згідно ст. 67 Конституції України - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України «Про систему оподаткування" передбачений обов'язок платників податків, яким зокрема є і суб"єкт підприємницької діяльності, сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування, подавати до державних податкових органів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відпомості, пов»язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Згідно абзацу 3 п.7.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р., за №1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового та правильного застосування законодавства про податки» встановлено, що доказамии спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та за фактичною адресою, про визнання недійсними у встановленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Від результатів виконання спірної ТОВ «Азімут» не сплатило та і не могло сплатити до бюджету відповідні податки, оскільки рішенням господарського суду м.Києва по справі № 44/377 від 28.12.2004р. припинено юридичну особу - ТОВ "Азімут", а також даним рішенням встановлено, що підприємство не подає звітність до органу податкової служби більше року.
Отже, з боку осіб, які діяли від імені ТОВ "Азімут" наявна мета, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Суд зазначає, що прокурором та позивачем не надано доказів, а судом не встановлено наявності такої мети з боку ТОВ "Леотекс".
Як вбачається з акту перевірки ТОВ "Леотекс" повністю відобразило операції по спірним господарським зобов"язанням у своєму податковому та бухгалтерському обліку, придбаний товар реалізувало, дані операції також належним чином відобразило у своєму податковому та бухгалтерському обліку
Чинним на момент розгляду справи Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ст.18 Закону).
2-відповідач вказує на те, що ТОВ "Азімут" і на теперішній час знаходиться в ЄДРПОУ, про що йому надана відповідна довідка управління статистики, а отже він не знав, про те, що вказане підприємство є припиненим згідно рішення суду.
Статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено порядок внесення до державного реєстру запису про припинення юридичної особи за рішенням суду, яким встановлено, що такий запис вноситься після отримання державним реєстратором рішення суду, отже суд вважає, що неподання ДПІ у Печерському районі м.Києва рішення суду до державного реєстратора призвело до укладення 2-відповідачем угод з підприємством, яке є припиненим згідно рішення суду. Таким чином, дії з боку 2-відповідача були спрямовані на виконання своїх господарських зобов"язань.
Враховуючи, що особи від імені ТОВ "Азімут" діяли з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, суд вважає, що спірні зобов»язання підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 207 ГК України та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторонни стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Частиною 1 ст.208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Враховуючи, що на теперішній час сплинув строк застосування адміністративно-господарських санкцій, всатновлений ст. 250 ГК України, суд не застосовує наслідки визнання недійсними господарських зобов"язань та відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати недійсними на підставі ст. 207 ГК України господарські зобов*язання ТОВ "Азімут" та ТОВ "Леотекс", які виникли згідно договорів № 17-2005 від 05.04.2005р., № 40/01-2005 від 04.01.2005р.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 28.04.2007р.
Суддя