Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" квітня 2007 р. Справа № 35/387-06
вх. № 10408/5-35
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Цимбалюк С.В., дов. № 21 від 23.04.2007 р.; відповідача - Бабич О.Є., дов. № 08-11/3037/2-06 від 28.12.2006 р.;
розглянувши справу за позовом Гаражно-будівельного кооперативу "Метрополітеновець", м. Харків
до Харківської міської Ради, м. Харків
про визнання права власності
Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якійпросить визнати за ним право власності на нерухоме майно: гаражі та допоміжні приміщення розташовані по вул. Барабашова, 1-а у м. Харкові: літ. «А-2» - №№ 1-37-2, загальною площею 1290,1 кв.м., літ. «Б-1» - №№ 41-56, загальною площею 413,0 кв.м., літ. «В-1» - №№62-90, загальною площею 519,4 кв.м., літ. «Г-1» - №№94-122, загальною площею705,9 кв.м., літ. «Д-1» - №№126-155, загальною площею 757,4 кв.м., літ. «Е-1» - №№158-180, загальною площею 527,9 кв.м., літ. «Ж-1» - №№187-197, загальною площею 310,3 кв.м., літ. «3-2» - №№27-246, загальною площею 2871,4 кв.м., літ. «И-2» - №№206-1-221, загальною площею 472,6 кв.м., літ. «К-2», загальною площею 27,8 кв.м., всього загальною площею 7895,8 кв.м. Окрім того просить витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на позивача.
Позивач після уточнення позовних вимог просить суд визнати за гаражно-будівельним кооперативом "Метрополітеновець" право користування на нерухоме майно та допоміжні приміщення, розташовані по вул. Барабашова, 1-А у м. Харкові, а саме: Літ. "А-2" - №№1-37-2 загальною площею 1290,1 кв.м.; Літ. "Б-1" - №№41-56 загальною площею 413,0 кв.м.; Літ. "В-1" - №№62-90 загальною площею 519,4 кв.м.; Літ. "Г-1" - №№94-122 загальною площею 705,9 кв.м.; Літ. "Д-1" - №№126-155 загальною площею 757,4 кв.м.; Літ. "Е-1" - №№158-180 загальною площею 527,9 кв.м.; Літ. "Ж-1" - №№187-197 загальною площею 310,3 кв.м.; Літ. "З-2" - №№27-246 загальною площею 2871,4 кв.м.; Літ. "И-2" - №№206-1-221 загальною площею 472,6 кв.м.; Літ. "К-2" загальною площею 27,8 кв.м. Заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ст.22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право позивача до винесення рішення по справі змінити підставу або предмет позову.
Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. В обгрунтування своєї заяви, позивач посилається на те, що гаражі були побудовані на земельній ділянці, наданій позивачу в тимчасове платне користування відповідно до договору на право тимчасового користування землею №325 від 15.12.1995 р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні проти позову заперечує з наступних підстав:
- відповідно до перехідних положень Земельного кодексу України та статті 12 Земельного Кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міста належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;
- згідно договору на право тимчасового користування землею №235 від 15.12.1995 року земельна ділянка надавалась виключно для будівництва та обслуговування відкритої автостоянки на 216 місць з контрольно-пропускним пунктом без улаштування навісів по периметру стоянки;
- термін дії зазначеного вище договору закінчився 15.12.2000 року у зв'язку з наданням земельної ділянки у тимчасове користування строком на п'ять років, строк дії договору продовжено не було це свідчить про те, що земельна ділянка використовується позивачем самовільно з порушенням умов договору;
- будівництво позивачем було проведено без відведення земельної ділянки для зазначеної мети, оформлення відповідної проектної документації та отримання дозволу на початок будівельних робіт та погодження відповідних служб;
- розпочавши будівництво позивач порушив істотні умови зазначеного договору використовуючи земельну ділянку не за цільовим призначенням, вказаним в п. 1.2 цього договору;
У зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю та покласти на позивача судові витрати у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, встановив наступне:
Відповідно до перехідних положень Земельного кодексу України та статті 12 Земельного кодексу України міська рада здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.
Відповідно до чинного законодавства України право власності на новостворені об'єкти нерухомого майна, які не прийняті до експлуатації, не виникає згідно договірних зобов'язань. Право власності на такі об'єкти виникає тільки на підставах прямо встановлених цивільним та містобудівним законодавством України.
Відповідно до статті 40 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання.
На підставі частини 1 статті 96 чинного Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Однак, земельна ділянка, на якій позивачем було самовільно здійснено будівництво гаражів, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.
Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Згідно частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Крім того нерухоме майно: гаражі та допоміжні приміщення розташовані по вул. Барабашова, 1-а у м. Харкові є об'єктом новоствореного нерухомого майна.
Частиною 2 статті 331 та частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворені об'єкти нерухомого майна може виникнути у два способи: в судовому порядку на об'єкти самочинного будівництва та шляхом прийняття такого об'єкту до експлуатації.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворену нерухому річ виникає після її прийняття до експлуатації в установленому законом порядку та відповідної державної реєстрації права власності.
Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243, новостворене нерухоме майно підлягає прийняттю в експлуатацію.
Відповідно до п.1 вищезазначеного Порядку прийняття об'єкту в експлуатацію відповідною приймальною комісією є підтвердженням готовності об'єкту до експлуатації, тобто відповідності вимогам проекту, вимогам чинних СНіП, ДБН тощо.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 14.06.1995 року №387 гаражно-будівельному кооперативу "Метрополітеновець" було надано у користування строком на 5 років, вільну від забудови ділянку міської землі площею, орієнтовно, 1,2 га, для будівництва відкритої автомобільної стоянки по вул. Барабашова, 1-а у м. Харкові.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на нерухоме майно: гаражі та допоміжні приміщення розташовані по вул. Барабашова, 1-а у м. Харкові загальною площею 7895,8 кв.м. задоволенню не підлягають.
Не підлягають також і задоволенню вимоги позивача щодо визнання за ним права користування на спірне нерухоме майно та допоміжні приміщення, які розташовані по вул. Барабашова, 1-А у м. Харкові, оскільки відповідно до положень глави 32 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (або сервітут) встановлюється щодо земельної ділянки або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Одним з видів права користування є оренда або найм нерухомого майна. Відповідно до ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі. На даний час зазначені гаражі не є об"єктом права власності будь-якої особи, тому вони не можуть бути передані в користування ГБК "Метрополітеновець".
Таким чином, з огляду на невизначеність правового статусу капітальних гаражів, на які ГБК "Метрополітеновець" просить суд визнати право користування, судом не вбачається підстав для задоволення вимоги в цій частині.
Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на позивача.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 39, 40, 96 Земельного кодексу України, ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-
В задоволенні позову - відмовити.
В задоволенні заяви позивача про уточнення позовних вимог - відмовити.
Рішення підписано 03.05.2007 р.
Суддя