Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" квітня 2007 р. Справа № 53/91-07
вх. № 5287/1-53
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3, дов.б/н від 22.03.07р. відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Х-в
до ІП ОСОБА_2, м. Борисов
про стягнення 55818,00 грн.
Розглядається вимога про стягнення з відповідача на користь позивача збитків по зовнішньоекономічному контракту б/н від 05.06.2006 року в сумі 55 818,00 грн., з яких: 55000,00 грн. збитків у вигляді реальної вартості товару та 818,00 грн. збитків за сплату пені у зв'язку з ненадходженням на територію України валютних коштів. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем не належним чином виконано умови контракту, в наслідок чого позивачем було понесено збитки.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.
Суд вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши надані до суду документи в їх сукупності, встановив наступне.
05 червня 2006 року на території України в місті Харкові між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (резидент України) та індивідуальним підприємцем ОСОБА_2 (нерезидент України) було укладено зовнішньоекономічний контракт, за умовами якого позивач продав, а відповідач купив полуприцеп цистерна кормовоз марки АСП 25 зав. НОМЕР_1 в кількості 1 шт. (надалі -Товар) на умовах викладених в контракті.
Відповідно до виставленого рахунку-фактури та п.2.1. контракту, вартість поставленого Товару становила 16200,00 (шістнадцять тисяч двісті) рублів Російської Федерації. За умовами п. 4.1. контракту оплата повинна бути здійснена, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в термін 90 днів з дня поставки Товару, з вказівкою рахунку-фактури позивача в якості підстави для оплати.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов даного контракту, 16.06.2006 року позивач відправив на адресу відповідача зазначений Товар, а відповідач отримав цей Товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною ІНФОРМАЦІЯ_1, вантажною митною декларацією Республіки Білорусь, які свідчать про перетин кордону Товару з України в Республіку Білорусь з передбаченою митним законодавством процедурою декларації останнього, де на митній території Республіки Білорусь декларантом значиться відповідач.
Проте відповідач, в термін що передбачений контрактом, жодних розрахунків перед позивачем не здійснив чим прострочив виконання зобов'язання щодо оплати. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наслідком простроченням виконання зобов'язання зі сторони відповідача стало понесення позивачем збитків, які виразилися в тому, що реальна вартість переданого Товару відповідачу на сьогоднішній день, відповідно до маркетингового дослідження, проведеного Харківською торгово-промисловою палатою, становить 55 000,00 гривень. Згідно ч.2,3 ст.612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Так, у зв'язку з порушенням умов контракту зі сторони відповідача та з ненадходженням на територію України валютних коштів у розмірі 16200 руб. РФ, позивача за порушення ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року, було притягнено до відповідальності та стягнено пеню у розмірі 0,3% від суми не отриманого в строк товару по курсу НБУ на день виникнення заборгованості за кожний день прострочки, що відповідно становить 818,00 гривень. Таким чином, неправомірними діями відповідача позивачу було завдано шкоди в розмірі 818 грн.
Згідно з ч. 3 ст.4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, що укладена 20.03.1992 року державами-учасницями СНД та ратифікована постановою Верховної Ради України №2889-ХІІ від 19.12.1992 року, компетентні суди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду, тобто сторони можуть домовитися про передачу спору на вирішення компетентного суду будь-якої держави, що підписала Угоду. Так, в розділі 9 контракту Сторони домовилися, що у випадку неможливості мирного врегулювання спору, він направляється на розгляд для винесення рішення в Господарський суд Харківської області. Таким чином, дана справа підсудна Господарському суду Харківської області.
Враховуючи, що сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача в сумі 55 818,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 558,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; ст. 526, 612, 655 Цивільного кодексу України, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Індивідуального підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1. р/рНОМЕР_2 в ВАТ БелАгроПромБанк АПБ м. Борисов код 902, УНН НОМЕР_3) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. ідент. НОМЕР_4, р/р НОМЕР_5 в (в російських рублях) в ХФ АКБ “Синтез», МФО 350578) 55 818,00 грн., 558,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя