16 листопада 2016 року м. Київ К/800/31167/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Бухтіярова І.О.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2016 р.
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2016 р.
у справі № 826/7964/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТУЛАТ ПЛЮС»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язанн вчинити дії, -
Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2016 р. у справі № 826/7964/16.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Частина 1 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 та п. 5 ч. 2 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційний скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві зазначає, що не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2016 р. у справі № 826/7964/16.
Однак, з касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що за результатами апеляційного розгляду постановою Київським апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову від 25.10.2016 р. у справі № 826/7964/16 про скасування постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2016 р., щодо якої скаржник не порушує питання, натомість просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції якого не існує у даній справі. При цьому, касаційна скарга не містить вимог скаржника щодо задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, скаржнику потрібно надати уточнення до касаційної скарги, а саме зазначити судові рішення які оскаржуються та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 213 КАС України, до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Як встановлено суддею-доповідачем, в порушення вказаних вимог, скаржником не додано до касаційної скарги документу про сплату судового збору, а долучена до касаційної скарги світлокопія оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції є нечитабельною.
З 01.09.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 р. №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2016 р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1 378,00 грн.
Пунктом 3 частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як свідчать матеріали касаційної скарги, у даній справі предметом розгляду спору є вимоги: про визнання неправомірними дій, а також про зобов'язання вчинити дії, тобто позовна заява об'єднує дві вимоги немайнового характеру.
Таким чином, на усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 307,20 грн. (1 378*2*1,2).
Також, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної карги.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Суддя-доповідач, розглянувши дане клопотання, не вбачає підстав для його задоволення.
Згідно ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Виходячи з наведеного, суддя-доповідач вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення згаданих вище недоліків до 16.12.2016 р.
Відповідно до ч. 2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Керуючись ст. 108, ст.ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. У задоволенні заяви (клопотання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без руху.
3. Встановити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві строк для усунення недоліків касаційної скарги до 16.12.2016 р.
4. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого адміністративного
суду України пис) І.О. Бухтіярова