16 листопада 2016 року м. Київ К/800/19273/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І.,
розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року
у справі № 814/234/16
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подала до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Пилипчук Н.Г. від 18 липня 2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплати судового збору у визначеному законом розмірі та порядку та встановлено строк для усунення недоліків до 18 серпня 2016 року.
Також, вказаною ухвалою у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги було відмовлено.
12 серпня 2016 року Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області направила пошті до Вищого адміністративного суду України клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з тим, що майновий стан скаржника не дозволяє виділити кошти на сплату судового збору.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Бившеву Л.І.
Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Крім того, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, єдиною підставою для вчинення судом вказаних вище дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Разом з цим, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є, зокрема, підставою на відстрочення сплати судового збору. Таке ж право мають і бюджетні установи.
Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору.
Так, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області діє як суб'єкт владних повноважень та в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору посилається лише на відсутність фінансування без додання будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин, то клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною 6 статті 214, частиною 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо цією особою не усунуто недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
З огляду на те, що станом на 16 листопада 2016 року скаржником не були усунуті недоліки касаційної скарги, визначені в ухвалі судді Вищого адміністративного суду України Пилипчук Н.Г. від 18 липня 2016 року, касаційна скарга відповідача підлягає поверненню заявнику.
При цьому, суддя вказує, що в силу положень частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
Керуючись ч. 3, ч. 4, ч. 6 ст. 108, ст. ст. 165, 213, ч. 6 ст. 214, ч. 1 ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Вищого адміністративного суду Л.І. Бившева
України