17 листопада 2016 року м. Київ К/800/30998/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст.ст.17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст.213 КАС України касаційної скарги управління соціальної політики Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року у справі за позовом управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - Державна фінансова інспекція в Тернопільській області про вилучення технічних засобів реабілітації інваліда,
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга управління соціальної політики Тернопільської міської ради на вказані судові рішення.
Частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Таким чином, виходячи з приписів статтей 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, постановленої в письмовому провадженні, починається по закінченню п'яти днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Оскаржувана ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду постановлена в письмовому провадженні 25 серпня 2016 року; касаційну ж скаргу управлінням соціальної політики подано 09 листопада 2016 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті).
Порушуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, позивач зазначав, що оскаржувану ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року отримано ним 05 вересня 2016 року, проте, у зв'язку з перебуванням юрисконсульта ОСОБА_2 у відпустці з 01 серпня по 09 вересня 2016 року, а потім на лікарняному з 26 вересня по 31 жовтня 2016 року, та звільненням 02 серпня 2016 року юрисконсульта ОСОБА_3, не було можливості вчасно реалізувати право на оскарження судових рішень.
Втім, наведені позивачем підстави пропуску процесуального строку не можуть вважатись достатніми для висновку щодо пропуску цього строку останнім з поважних причин, оскільки юрисконсульт ОСОБА_2 перебував у відпустці по 09 вересня 2016 року, на лікарняному - з 26 вересня по 31 жовтня 2016 року, проте будь-яких обставин (причин), що унеможливили подання касаційної скарги у період з 09 до 26 вересня 2016 року та з 01 до 09 листопада 2016 року (дата подання касаційної скарги), позивач не навів; значне ж навантаження юрисконсульта та неможливість за даних обставин подати касаційну скаргу, в даному випадку не є підставою, яка може бути розцінена як поважна причина тривалого незвернення до суду.
Крім того, в результаті вивчення касаційної скарги встановлено її невідповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за змістом частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається, крім іншого, документ про сплату судового збору.
Водночас, позивачем не подано документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
Згідно з підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Станом на 1 січня 2016 року, розмір мінімальної заробітної плати складав 1 378 грн., а тому, з урахуванням наведених вимог закону, управлінню соціального політики необхідно сплатити судовий збір за подання даної касаційної скарги у розмірі 1 378 грн.
Судовий збір сплачується за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31210255700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності: 255".
До того ж, у касаційній скарзі позивач просив скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов управління соціальної політики Тернопільської міської ради задовольнити повністю.
Проте, такі вимоги касаційної скарги не узгоджуються з приписами статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін; 2) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції; 3) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін; 4) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції; 5) скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції; 6) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду; 7) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження; 8) визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження; 9) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.
Таким чином, виходячи з наведених вимог закону, позивачу необхідно уточнити вимоги касаційної скарги.
Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Відповідно ж до частини 4 цієї ж статті касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Керуючись стст.213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу управління соціальної політики Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року у справі за позовом управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - Державна фінансова інспекція в Тернопільській області про вилучення технічних засобів реабілітації інваліда залишити без руху.
Позивачу протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник