01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Справа: № 702/690/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Ротаєнко Д.С.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
16 листопада 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про визнання дій протиправними, скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення коштів,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій в.о. голови Копіюватської сільської ради Каганець Л.Д. при звільненні позивача з роботи;
- скасування розпорядження в.о. голови Копіюватської сільської ради від 01.06.2016 р. № 20 «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_2»;
- поновлення позивача на посаді головного бухгалтера сільської ради з 01.06.2016 р.;
- стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 01.03.1982 р. позивач проходить службу в органах місцевого самоврядування.
02.01.2003 р. ОСОБА_2 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування і на підставі розпорядження від 02.01.2003 р. № 2 їй присвоєно 13-й ранг посадової особи.
01.05.2006 р. позивач була прийнята на посаду головного бухгалтера Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.
Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 березня 2016 року у справі № 702/210/16-п було встановлено, що позивач, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, займалася іншою оплачуваною діяльністю, що призвело до порушення п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», ч. 3 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», на підставі чого позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 5100 грн. з конфіскацією винагороди за роботу в дільничній виборчій комісії в розмірі 385,84 грн.
12.04.2016 р. розпорядженням Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області № 8 «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_2» позивача було звільнено з посади у зв'язку з набуттям законної сили вказаною постановою суду на підставі п.7-1 ст.36 КЗпП України та ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2016 року зазначене розпорядження було скасовано та поновлено позивача на посаді.
На підставі вказаного судового рішення позивача було поновлено на посаді головного бухгалтера ради.
01.06.2016 р. в.о. сільського голови Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області було прийнято розпорядження № 20 «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_2», відповідного до якого позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Позивач, вважаючи протиправними дії в.о. сільського голови щодо звільнення її з посади та протиправним вказане розпорядження від 01.06.2016 р. № 20, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні позивача не було дотримано порядку звільнення посадової особи, визначеного Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII, а також з того, що статтею 36 КЗпП України не передбачено звільнення з посади за вчинення певного адміністративного правопорушення.
Дослідивши обставини справи, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III (далі - Закон № 2493-ІІІ), «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII у редакції, чинній станом на момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення (далі - Закон № 1700-VII).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частино 2 статті 12 Закону № 2493-III передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».
У п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 1700-VII визначено, що особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Частиною 1 статті 172-4 КУпАП передбачено, що порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю -
тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.
У ч. 3 ст. 7 Закону № 2493-ІІІ закріплено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 2493-III крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у частині другій цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У ст. 1 Закону № 280/97-ВР визначено, що посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 3 Закону № 889-VIII дія Закону України «Про державну службу» не поширюється, зокрема на посадових осіб місцевого самоврядування.
Системне тлумачення викладених законодавчих норм надає підстави стверджувати, що вчинення посадовою особою органу місцевого самоврядування корупційного правопорушення, за яке її було притягнуто до адміністративної відповідальності, є правовою підставою для звільнення із займаної посади в порядку, що визначається трудовим законодавством та законодавством про службу в органах місцевого самоврядування.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що факт вчинення позивачем корупційного правопорушення встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили і яким її притягнуто до адміністративної відповідальності за відповідною статтею КУпАП, що є достатньою та необхідною правовою підставою для звільнення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 1700-VII і ст. 20 Закону № 2493-III, та в порядку п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
З огляду на це, апеляційний суд вважає, що відповідач в особі в.о. голови сілради, приймаючи оскаржуване розпорядження від 01.06.2016 р. № 20 «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_2», діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, а саме п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та ст.ст. 7, 20 Закону № 2493-III.
При цьому, перевіряючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що судом було помилково застосовано до спірних правовідносин норми Закону № 889-VIII, які регулюють порядок звільнення державних службовців, оскільки, як було встановлено вище, вказаний Закон не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, що прямо передбачено у п. 11 ч. 3 ст. 3.
Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, згідно з вимогами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання протиправними дій в.о. голови Копіюватської сільської ради Каганець Л.Д. при звільненні позивача з роботи і скасування розпорядження в.о. голови Копіюватської сільської ради від 01.06.2016 р. № 20 «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_2» та, відповідно, для задоволення таких і всіх інших позовних вимог як похідних.
При цьому, колегія суддів також встановила, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі № 702/534/16-а, яка набрало законної сили, було скасовано рішення суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області та скасування первісного розпорядження про її звільнення від 12.04.2016 р. № 8 і встановлено, що позивачем було вчинено корупційне правопорушення, а також, що посадові особи місцевого самоврядування, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, підлягають звільненню на підставі ст.20 Закону № 2493-III, що у сукупності з вищевикладеним також переконує судову колегію у відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову в цій справі.
Доводи позивача про те, що Законом № 889-VIII визначено спеціальний порядок звільнення з державної служби, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як було встановлено вище, вона проходила службу в органах місцевого самоврядування, а тому відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, на неї не поширюється його дія.
Посилання апелянта на те, ще цей Закон вказано в оскаржуваному розпорядженні відповідача, колегія суддів приймає до уваги, однак зазначає, що у вказаному розпорядженні чітко визначено, що позивач звільняється відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та у зв'язку із вчиненням корупційного правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», що узгоджується з вимогами законодавства, а тому саме лише зазначення у вступній частині розпорядження вказаного Закону не спростовує наявності правових підстав для її звільнення із займаної посади.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, а судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області підлягає задоволенню, постанова Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року - скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області - задовольнити.
Постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про визнання дій протиправними, скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення коштів - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 17 листопада 2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.