Справа № 513/1176/16-ц
Провадження № 2/513/798/16
Саратський районний суд Одеської області
17 листопада 2016 року Суддя Саратського районного суду Одеської області Бучацька А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
15 листопада 2016 року позивач звернувіся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб укладений між ним та ОСОБА_2
Свої вимоги він мотивує тим, що в них різні погляди на життя та місце проживання, шлюбні відносини не підтримують з березня 2010 року. Від шлюбу неповнолітніх дітей на мають. Однак, дружина ухиляється від добровільного розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Зміст позовної заяви не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не вказано ім'я відповідача, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; до позовної заяви не додано свідоцтво про укладення шлюбу, та не додана копія позовної заяви разом з додатками для вручення відповідачу.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Пункт 26 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" роз'яснив, що встановивши, що судовий збір сплачено не за місцем розгляду справи, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та пропонує сплатити судовий збір до бюджету за місцем розгляду справи (стаття 121 ЦПК).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Квитанції про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Всупереч зазначеним вимогам позивачем до позовної заяви додана квитанція про поштовий переказ, а не про сплату судового збору.
Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач звертається з позовом до Саратського районного суду Одеської області йому належить сплатити судовий збір у сумі 551 гривня 20 копійок на рахунок Саратського районного суду Одеської області та надати до суду оригінал квитанції.
Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави для залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Тому суд вважає необхідним позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
Якщо позивач у встановлений строк відповідно до ухвали суду не виконає зазначені вимоги, то на підставі ч.2 ст. 121 ЦПК України заява буде вважатися неподаною і буде йому повернута.
Керуючись ст.ст.119, 121, ч.4-6 ст.209, ст.210 ЦПК України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Бучацька