Справа №522/19590/16-а
Провадження № 2-а/522/992/16
15 листопада 2016 року суддя Приморського районного суду м.Одеси Кравчук Т.С. у порядку скороченого провадження розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
20 жовтня 2016 року позивачка звернулася до Приморського районного суду м.Одеси із адміністративним позовом до УПФ України в Приморському районі м.Одеси про визнання неправомірним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси від 02 серпня 2016 року №209 щодо відмови в призначенні їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси призначення їй з 28.07.2016 року пенсію по втраті годувальника виходячи з розміру 50% пенсії померлого ОСОБА_2 15 943 гривні 67 копійок годувальника, зазначаючи, що позивачка з 03 березня 1962 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, зареєстрованому Фрунзенським рай ЗАГСом м.Владивосток, про що був зроблений відповідний актовий запис №225.
ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2 помер.
Її чоловік, ОСОБА_2, тривалий час працював на державній службі, був обраний народним депутатом Верховної Ради України 12-го скликання та після досягнення пенсійного віку, відповідно до положень Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», йому була призначена пенсія за віком.
ОСОБА_1 отримує пенсію, передбачену ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове е державне пенсійне страхування» у розмірі 1 604,18 гривень на місяць.
З 04 серпня 1993 року вона є інвалідом II групи та постійно знаходилась на утримані ОСОБА_2, до останнього часу пенсія її чоловіка була основним та постійним джерелом засобів до існування.
На день смерті її чоловіка, ІНФОРМАЦІЯ_1, він отримував пенсію у розмірі 15 943 гривні 67 копійок.
Оскільки позивачка є дружиною померлого, досягла пенсійного віку, проживала разом з ним до дня смерті та перебувала на його утриманні, то відповідно до ч.12 ст.20 ЗУ «Про статус народного депутата» має право на пенсію у разі втрати годувальника.
28 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси від 02 серпня 2016 року №209, вих. №4108/03 від 03.08.2016 року позивачці відмовлено в переході з одного виду пенсії на інший. При цьому відмова обґрунтовувалась тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Позивачка такі дії відповідача вважає неправомірними та такими, що порушують і обмежують її права та суперечать Конституційним нормам.
Ухвалою судді від 21.10.2016 року, було відкрите скорочене провадження, відповідачу був наданий строк для надання заперечень по справі.
Відповідач, 14 листопада 2016 року, надав суду заперечення проти позову, у яких зазначив, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах, у тому числі спеціальних, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до закону України «Про статус народного депутата».
На підставі зазначеного управлінням прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені сторонами доводи, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачка з 03 березня 1962 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, зареєстрованому Фрунзенським рай ЗАГС м.Владивосток, про що був зроблений відповідний актовий запис №225.
ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2 помер.
Її чоловік, ОСОБА_2, тривалий час працював на державній службі, був обраний народним депутатом Верховної Ради України 12-го скликання та після досягнення пенсійного віку, відповідно до положень Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», йому була призначена пенсія за віком.
ОСОБА_1 отримує пенсію, передбачену ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1 604,18 гривень на місяць.
З 04 серпня 1993 року вона є інвалідом II групи та постійно знаходилась на утримані ОСОБА_2, до останнього часу пенсія її чоловіка була основним та постійним джерелом засобів до існування.
На день смерті її чоловіка, ІНФОРМАЦІЯ_1, він отримував пенсію у розмірі 15 943 гривні 67 копійок.
Оскільки позивачка є дружиною померлого, досягла пенсійного віку, проживала разом з ним до дня смерті та перебувала на його утриманні, то відповідно до ч.12 ст.20 ЗУ «Про статус народного депутата» має право на пенсію у разі втрати годувальника.
28 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси від 02 серпня 2016 року №209, вих. №4108/03 від 03.08.2016 року позивачці відмовлено в переході з одного виду пенсії на інший. При цьому відмова обґрунтовувалась тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Позивачка такі дії відповідача вважає неправомірними та такими, що порушують і обмежують її права та суперечать Конституційним нормам.
Відповідно до ст.8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Положеннями статті 22 Конституції України передбачено, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємців, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно ст.6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна за їх вибором, за винятком випадків, прямо передбачених цією нормою.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в разі смерті пенсіонера непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї.
Відповідно до приписів ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви.
У відповідності з ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою ст.36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, - довічно.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
В своєму рішенні відповідач зазначив, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України» «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Однак норми пенсійного законодавства, на які посилається Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси у своєму рішенні від 02 серпня 2016 р. № 09. не впливають на виниклі між позивачкою та відповідачем правовідносини та не регулюють їх.
Пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 не може бути застосований для перерахунку розміру пенсії годувальника та розрахунку пенсії по втраті годувальника, оскільки ця норма набула чинності коли пенсія годувальникові вже була призначена. Разом з тим. відповідно до ч.3 ст.22 та ч.1 ст.58 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони покращують становище особи.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту пільг.
Також, за статтею 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси від 02 серпня 2016 року №209 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси призначення ОСОБА_1 з 28.07.2016 року пенсію по втраті годувальника виходячи з розміру 50% пенсії померлого 15 943 гривні 67 копійок годувальника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2 7, 8, 9, 11, 17, 86, 159-163 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси від 02 серпня 2016 року №209 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси призначити ОСОБА_1 з 28 липня 2016 року пенсії, по втраті годувальника виходячи з розміру 50% пенсії померлого ОСОБА_2 15 943 гривні 67 копійок годувальника
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі через Приморський районний суд м.Одеси апеляційної скарги.
Суддя 15.11.2016