ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.11.2016Справа №910/16942/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт»
Про стягнення 157 639,09 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 особа встановлена;
ОСОБА_2 представник за довіреністю № б/н від 10.03.16.
Від відповідача: Гуля В.С. представник за довіреністю № б/н від 01.06.16.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» (далі - відповідач) про стягнення 157 639,09 грн., а саме: 13 783,97 грн. - 3% річних, 41 860,00 грн. - інфляційних втрат, 101 995,12 грн. - пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.16. порушено провадження у справі № 910/16942/16 та призначено її до розгляду на 13.10.16.
В судовому засіданні 13.10.16. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти стягнення пені в повному обсязі та надає власний контррозрахунок за яким розмір 3% річних становить 3 691,23 грн., розмір інфляційних втрат становить 16 539,89 грн.
За результатами судового засідання 13.10.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 09.11.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 09.11.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги.
Відповідач в судовому засіданні 09.11.16. проти позову заперечував в повному обсязі.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/16942/16.
В судовому засіданні 09.11.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.16. у справі № 910/1921/16 (яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.16.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основний борг в розмірі 460 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 6 900,00 грн.
Обставини, встановлені у справі № 910/1921/16, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.
Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Оскільки, на момент розгляду даної справи набрала законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.16. у справі № 910/1921/16, то встановлені нею факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.
Зазначеним рішенням встановлено наступне.
01.03.13. між позивачем (виконавець за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) укладено Договір транспортного експедирування в автомобільних перевезеннях №47 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач від свого імені та за рахунок відповідача забезпечує здійснення перевезення вантажу відповідача автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.
Відповідно до п. 1.3. Договору, позивач здійснює самостійно, чи організовує перевезення вантажу, визначеного у відповідній заявці, підписаній уповноваженими представниками сторін, яка є невід'ємною частиною Договору.
В підтвердження наданих позивачем відповідачу послуг по Договору сторони складають акт. (п. 1.4. Договору).
Сторонами погоджено наступні заявки: №632 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.08.2015р.; №634 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.08.2015р.; №640 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 26.08.2015р.; №641 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 26.08.2015р.; №642 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 26.08.2015р.; №722 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 28.09.2015р.; №767 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.10.2015р.; №771 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.10.2015р.; №772 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.10.2015р.; №773 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.10.2015р.; №774 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.10.2015р.
В подальшому позивачем були здійснені перевезення вантажів автомобільним транспортом на суму в розмірі 475 000,00 грн., що підтверджується копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (МТТН) з відмітками вантажоодержувача, перевізника та митних органів, а саме: МТТН №459316 до заявки №632 від 20.08.2015р.; МТТН №0000547 до заявки №634 від 21.08.2015р.; МТТН №367642 до заявки №640 від 26.08.2015р.;
- МТТН №2708151 до заявки №641 від 26.08.2015р.; МТТН №2708152 до заявки №642 від 26.08.2015р.; МТТН №456861 до заявки №722 від 28.09.2015р.; МТТН №108317 до заявки №767 від 08.10.2015р.; МТТН №0787229 до заявки №771 від 08.10.2015р.; МТТН №0787228 до заявки №772 від 08.10.2015р.; МТТН №108323 до заявки №773 від 08.10.2015р.; МТТН №035787 до заявки №774 від 08.10.2015р.
Розрахунки за виконані транспортні послуги здійснюються шляхом переказу грошових коштів відповідачем на банківський рахунок позивача, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах. (п. 5.1. Договору). Підставою для оплати послуг відповідачем є оригінал підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, оригінал МТТН накладної з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу в двох екземплярах та оригінали інших додаткових документів, вказаних в заявці. (п. 5.2. Договору). У відповідності до п. 5.3. Договору строк оплати послуг позивачу складає до 10 днів з моменту отримання відповідачем документів, вказаних в п. 5.2. Договору.
Позивачем задля здійснення відповідачем оплати вартості наданих послуг було виставлено відповідачу на оплату рахунки-фактури: №СФ-0000074 від 25.08.2015р. на суму в розмірі 28 000,00 грн.; №СФ-0000076 від 09.09.2015р. на суму в розмірі 161 000,00 грн.; №СФ-0000077від 10.09.2015р. на суму в розмірі 38 000,00 грн.; №СФ-0000078 від 10.09.2015р. на суму в розмірі 38 000,00 грн.; №СФ-0000079 від 10.09.2015р. на суму в розмірі 38 000,00 грн.; №СФ-0000081 від 06.10.2015р. на суму в розмірі 30 000,00 грн.; №СФ-0000084 від 13.10.2015р. на суму в розмірі 30 000,00 грн.; №СФ-0000085 від 13.10.2015р. на суму в розмірі 28 000,00 грн.; №СФ-0000086 від 13.10.2015р. на суму в розмірі 28 000,00 грн.; №СФ-0000087 від 13.10.2015р. на суму в розмірі 28 000,00 грн.; №СФ-0000088 від 13.10.2015р. на суму в розмірі 28 000,00 грн.
Окрім того, між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму в розмірі 475 000,00 грн., а саме: №ОУ-0000074 від 25.08.2015р. на суму в розмірі 28 000,00 грн.; №ОУ-0000076 від 09.09.2015р. на суму в розмірі 161 000,00 грн.; №ОУ-0000077 від 10.09.2015р. на суму в розмірі 38 000,00 грн.; №ОУ-0000078 від 10.09.2015р. на суму в розмірі 38 000,00 грн.; №ОУ-0000079 від 10.09.2015р. на суму в розмірі 38 000,00 грн.; №ОУ-0000081 від 06.10.2015р. на суму в розмірі 30 000,00 грн.; №ОУ-0000084 від 13.10.2015р. на суму в розмірі 30 000,00 грн.; №ОУ-0000085 від 13.10.2015р. на суму в розмірі 28 000,00 грн.; №ОУ-0000086 від 13.10.2015р. на суму в розмірі 28 000,00 грн.; №ОУ-0000087 від 13.10.2015р. на суму в розмірі 28 000,00 грн.; №ОУ-0000088 від 13.10.2015р. на суму в розмірі 28 000,00 грн.
Відповідачем було здійснено часткове погашення вартості отриманих послуг на суму в розмірі 15 000,00 грн., залишок вартості в розмірі 460 000,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором та не сплатив вартість наданих позивачем послуг на суму в розмірі 460 000,00 грн.
У відповідності до п. 5.3. Договору строк оплати послуг позивачу складає до 10 днів з моменту отримання відповідачем документів, вказаних в п. 5.2. даного Договору.
Вказаним рішенням суд встановив, що позивачем було повторно направлено на адресу оригінали всіх передбачених в заявці документів, про що свідчить наявна копія листа №15/03-1 від 15.03.2016р., опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 15.03.2016р., з огляду на що суд дійшов висновку, що з урахуванням п. 5.3. Договору, прострочка оплати відповідачем вартості послуг почалась з 26.03.16. та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основний борг в розмірі 460 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 6 900,00 грн.
Позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені в зв'язку з тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено погашення заборгованості за Договором на суму 460 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором транспортного експедирування.
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як відзначалось судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.16. у справі № 910/1921/16 (яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.16.) встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором та не сплатив вартість наданих позивачем послуг на суму в розмірі 460 000,00 грн., прострочка оплати відповідачем вартості послуг почалась з 26.03.16.
Отже, не відповідають фактичним обставинам справи твердження позивача про те, що прострочення з оплати почалось одразу після підписання сторонами кожного з актів здачі-приймання робіт з 26.08.15., 10.09.15, 11.09.15., 11.09.15., 11.09.15., 07.10.15., 14.10.15., 14.10.15., 14.10.15., 14.10.15., 14.10.15.
Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідачем було здійснено погашення наявної заборгованості за договором в розмірі 460 000,00 грн. наступним чином:
- акт №ОУ-0000074 від 25.08.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000074 від 25.08.2015р. остаточно оплачено 24.06.16. на суму 13 000,00 грн.
- акт №ОУ-0000076 від 09.09.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000076 від 09.09.2015р. остаточно оплачено 24.06.16. на суму 37 000,00 грн., 29.06.16. на суму 100 000,00 грн., 01.07.16. на суму 24 000,00 грн.
- акт №ОУ-0000077 від 10.09.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000077від 10.09.2015р. остаточно оплачено 01.07.16. на суму 38 000,00 грн.
- акт №ОУ-0000078 від 10.09.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000078 від 10.09.2015р. остаточно оплачено 01.07.16. на суму 38 000,00 грн.
- акт №ОУ-0000079 від 10.09.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000079 від 10.09.2015р. остаточно оплачено 05.07.16. на суму 38 000,00 грн.
- акт №ОУ-0000081 від 06.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000081 від 06.10.2015р. остаточно оплачено 05.07.16. на суму 30 000,00 грн.
- акт №ОУ-0000084 від 13.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000084 від 13.10.2015р. остаточно оплачено 05.07.16. на суму 30 000,00 грн.
- акт №ОУ-0000087 від 13.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000087 від 13.10.2015р. остаточно оплачено 05.07.16. на суму 28 000,00 грн.
- акт №ОУ-0000088 від 13.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000088 від 13.10.2015р. остаточно оплачено 05.07.16. на суму 28 000,00 грн.
- акт №ОУ-0000085 від 13.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000085 від 13.10.2015р. остаточно оплачено 05.07.16. на суму 28 000,00 грн.
- акт №ОУ-0000086 від 13.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000086 від 13.10.2015р. остаточно оплачено 05.07.16. на суму 28 000,00 грн.
Вказане відповідачем не заперечувалось та не спростовано.
Отже, відповідачем здійснено погашення наявної перед позивачем заборгованості в розмірі 460 000,00 грн. з простроченням.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому в п. 5.4 вказаної Постанови Пленум Вищого господарського суду України наголосив на тому, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п. 7.1 зазначеної Постанови).
Отже, дії відповідача є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
При визначенні періодів для здійснення розрахунку 3% річних та збитків від інфляції судом враховано викладене в п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Отже, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом здійснювався наступним чином:
- акт №ОУ-0000074 від 25.08.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000074 від 25.08.2015р.:
на суму 13 000,00 грн. з 26.03.16. по 23.06.16. розмір інфляційних нарахувань становить 441,52 грн., розмір 3% річних становить 96,16 грн.
- акт №ОУ-0000076 від 09.09.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000076 від 09.09.2015р:
на суму 161 000,00 грн. з 26.03.16. по 23.06.16. розмір інфляційних нарахувань становить 5468,03 грн., розмір 3% річних становить 1190,96 грн.
на суму 124 000,00 грн. з 24.06.16. по 28.06.16. розмір інфляційних нарахувань становить 0,00 (нуль) грн., розмір 3% річних становить 50,96 грн.
на суму 24 000,00 грн. з 29.06.16. по 30.06.16. розмір інфляційних нарахувань становить 0,00 (нуль) грн., розмір 3% річних становить 3,95 грн.
- акт №ОУ-0000077 від 10.09.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000077від 10.09.2015р.:
на суму 38 000,00 грн. з 26.03.16. по 30.06.16. розмір інфляційних нарахувань становить 1290,59 грн., розмір 3% річних становить 302,96 грн.
- акт №ОУ-0000078 від 10.09.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000078 від 10.09.2015р.:
на суму 38 000,00 грн. з 26.03.16. по 30.06.16. розмір інфляційних нарахувань становить 1290,59 грн., розмір 3% річних становить 302,96 грн.
- акт №ОУ-0000079 від 10.09.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000079 від 10.09.2015р.:
на суму 38 000,00 грн. з 26.03.16. по 04.07.16. розмір інфляційних нарахувань становить 1290,59 грн., розмір 3% річних становить 315,45 грн.
- акт №ОУ-0000081 від 06.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000081 від 06.10.2015р.:
на суму 30 000,00 грн. з 26.03.16. по 04.07.16. розмір інфляційних нарахувань становить 1018,89 грн., розмір 3% річних становить 249,04 грн.
- акт №ОУ-0000084 від 13.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000084 від 13.10.2015р.:
на суму 30 000,00 грн. з 26.03.16. по 04.07.16. розмір інфляційних нарахувань становить 1018,89 грн., розмір 3% річних становить 249,04 грн.
- акт №ОУ-0000087 від 13.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000087 від 13.10.2015р.:
на суму 28 000,00 грн. з 26.03.16. по 04.07.16. розмір інфляційних нарахувань становить 950,96 грн., розмір 3% річних становить 232,44 грн.
- акт №ОУ-0000088 від 13.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000088 від 13.10.2015р.:
на суму 28 000,00 грн. з 26.03.16. по 04.07.16. розмір інфляційних нарахувань становить 950,96 грн., розмір 3% річних становить 232,44 грн.
- акт №ОУ-0000085 від 13.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000085 від 13.10.2015р.:
на суму 28 000,00 грн. з 26.03.16. по 04.07.16. розмір інфляційних нарахувань становить 950,96 грн., розмір 3% річних становить 232,44 грн.
- акт №ОУ-0000086 від 13.10.2015р. та рахунок-фактуру №СФ-0000086 від 13.10.2015р.:
на суму 28 000,00 грн. з 26.03.16. по 04.07.16. розмір інфляційних нарахувань становить 950,96 грн., розмір 3% річних становить 232,44 грн.
При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р.
Отже, судом здійснено перерахунок 3% річних та збитків від інфляції та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 691,24 грн. - 3% річних, 15 622,94 грн. - інфляційних втрат.
3% річних в розмірі 10 092,73 грн. та інфляційні втрати в розмірі 26 237,06 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.
Щодо вимог позивача про стягнення 101 995,12 грн. пені, суд відзначає наступне.
Частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Разом з тим, умовами Договору сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов правочину в частині оплати наданих послуг.
Отже, вимоги про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, б. 32В; ідентифікаційний код 30058730) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (19400, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шолохова, б. 3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 691 (три тисячі шістсот дев'яносто одну) грн. 24 коп. - 3% річних, 15 622 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 94 коп. - інфляційних втрат, 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 71 коп. - судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.11.16.
Суддя Т.М. Ващенко