ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.11.2016Справа №910/13758/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ В УКРАЇНІ"
до Акціонерного товариства "ПЕРША ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ"
про стягнення 3 231 200 російських рублів
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Мордвінова Ю.А. за довіреністю № 350-Ю від 18.10.2016
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ В УКРАЇНІ" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ПЕРША ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ" (Акционерного общества "ПЕРВАЯ ГРУЗОВАЯ КОМПАНИЯ") (відповідач) про стягнення 3 231 200 російських рублів.
Суд визнав подані позивачем документи достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.
При цьому встановлено, що відповідач є нерезидентом. Інформація про наявність представництва відповідача на території України відсутня.
З матеріалів, наданих позивачем, вбачається, що адреса реєстрації відповідача наступна: 105064, Російська Федерація, м. Москва, вул. Стара Басманна, буд. 12, будівля 1 (ОДРН: 1137746982856).
Відповідно до статті 125 ГПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
За таких обставин, про розгляд справи відповідача належить повідомляти в порядку, передбаченому міжнародним договором.
Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (дата прийняття: 15.11.1965, дата набуття чинності для України: 01.12.2001), учасниками якої є Україна та Російська Федерація, передбачено певний порядок вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах через визначені Державою Учасницею відповідні Центральні Органи з метою доведення до відома їх одержувачів у належний строк.
Відповідно до ст. 1 даної Конвенції остання застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Ст. 11 даної Конвенції встановлено, що Конвенція не забороняє двом чи більше Договірним державам домовлятися про встановлення з метою вручення судових документів інших шляхів передачі ніж ті, які передбачені в попередніх статтях і зокрема безпосередніх зносин їх відповідними органами.
Особливий порядок надання правової допомоги встановлено Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, учасниками якої є Україна та Російська Федерація (дата підписання Україною 20.03.1992, дата набрання чинності для України 19.12.1992).
Відповідно до статті 5 вказаної Угоди компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування Сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
У пункті 8 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати, зокрема, особливий порядок надання правової допомоги, встановлений вищенаведеною Угодою. Там же зазначено, що у разі звернення господарського суду з приводу надання правової допомоги документи, викладені українською або російською мовою, направляються поштовим зв'язком безпосередньо до суду, до компетенції якого належить вирішення господарських спорів на території відповідної держави - учасниці СНД, чи іншого органу цієї держави.
Згідно частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 р. порушено провадження у справі № 910/13758/16, призначено розгляд справи на 14.11.2016 р. о 10:10 год. та зупинено провадження у справі № 910/13758/16 відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, у зв'язку із необхідністю звернення Господарського суду міста Києва із судовим дорученням до Арбітражного суду Москви з проханням про направлення документів відповідачу, який є резидентом Російської Федерації.
11.08.2016. через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2016 р. про порушення провадження у справі № 910/13758/16, а саме три примірники зазначеної ухвали суду з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 р. про порушення провадження у справі № 910/13758/16 від 01.08.2016 .
12.08.2016 Господарський суд міста Києва відповідно до п. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, учасниками якої є Україна та Російська Федерація, звернувся до Арбітражного суду Москви з проханням про направлення документів відповідачу, який є резидентом Російської Федерації.
31.10.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла довідка, відповідно до якої позивач повідомив про відсутність у господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, повідомив про відсутність згоди сторін на укладання мирової угоди.
02.11.2016 відділом діловодства суду від Арбітражного суду Москви було отримано докази повідомлення відповідача про розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 р. поновлено провадження у справі № 910/13758/16, розгляд справи призначено на 14.11.2016 о 10:10 год.
В судове засідання 14.11.2016 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання 14.11.2016 представник відповідача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 24.10.2016 судом встановлено не було.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.11.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.
Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.11.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
13.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ В УКРАЇНІ" (орендодавець) та Акціонерним товариством "Перша Вантажна Компанія" (орендар) укладено Договір оренди вантажних вагонів №ДД/А-13/15, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати орендарю за плату в оренду 50 вагонів-цистерн (далі вагонів), призначених для перевезення нафти та нафтопродуктів відповідно до узгоджених сторонами маршрутів, а орендар зобов'язується прийняти вагони та сплачувати орендну плату в порядку та на умовах цього Договору (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.5 Договору строк оренди розпочинається з дати підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі вагонів в оренду та встановлюється по 31.12.2016 включно.
Передача орендодавцем вагонів в оренду та їх повернення орендарем оформлюється актом прийому-передачі (Акт), які оформляються відповідно до Додатку №1 до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін. Якщо представник Сторони підписує Акт на підставі доручення, то екземпляр доручення має бути переданий іншій Стороні під час підписання Акта. З моменту підписання відповідного Акту Сторонами, він стає невід'ємною частиною цього Договору. Датою прийому-передачі Вагонів в оренду/із оренди є дата зазначена в Акті (п.3.1 Договору).
Згідно п. 3.3 Договору, прийом Вагонів в оренду здійснюється Орендатором протягом 2 діб від дати їх прибуття на станцію передачі Валуйки Південно-Східної залізниці. Дата передачі Вагонів в оренду вважається дата відмітки в документах «Ввоз разрешен» митним органом, що знаходиться на митній території Російської Федерації, відображена в Акті на передачу вагонів в оренду.
Розмір орендної плати в цьому Договорі встановлюється відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №3), який є невід'ємною частиною цього Договору (п.5.1 Договору).
Протоколом погодження договірної ціни від 01.11.2015 сторонами було встановлено плату за один Вагон на добу в рублях Російської Федерації, включаючи ПДВ у розмірі 350 російських рублів.
Відповідно до п. 5.4 Договору, Орендар зобов'язується перераховувати Орендодавцю орендну плату щомісячно на умовах 100% оплати на підставі рахунків виставлених Орендодавцем, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним.
Всі платежі до цього Договору здійснюються в рублях Російської Федерації (п. 5.5 Договору).
Приписами п. 5.6 Договору встановлено, що сторони щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітнім місяцем підписують ати наданих послуг відповідно до форми, узгодженої сторонами в Додатку №4 цього Договору, з додатком до актів «Розрахунку кількості вагоно-діб знаходження Вагонів в оренді до оплати» .
Відповідно до п. 5.7 Договору, Орендодавець виставляє Орендарю рахунки відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 9.1 Договору, цей Договір вступає в силу з дати його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2016 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.
Позивач зазначив, що виконав зобов'язання належним чином, факт передачі в оренду 110 цистерн підтверджується наступним: Акт №1/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 23.03.2015, акт №2/ДД/А-13/15 прийому передачі від 30.12.2015, акт №3/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 09.02.2016, акт №4/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 21.02.2016.
01.04.2016 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №5 до Договору оренди вантажних вагонів № ДД/А-13/15 від 13.01.2015, відповідно до п. 2 якої сторони узгодили викласти п. 7.3 Договору в наступній редакції: спори і розбіжності, які випливають із Договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі якщо шляхом переговорів Сторони не змогли досягти згоди, спори і розбіжності підлягають розгляду у Господарському суді м. Києва, у випадку, якщо позивачем виступає Орендодавець та арбітражному суді міста Москва, у випадку, якщо позивачем виступає Орендар.
Позивач відповідно до позовної заяви зазначає, що ним, на виконання умов Договору, було виставлено наступні рахунки-фактури №27 від 29.02.2016, №43 від 31.03.2016 та №61 від 30.04.2016. Проте, відповідачем не було виконано зобов'язання за Договором належним чином, в зв'язку із чим було порушено терміни оплати наданих послуг за період з 01.02.2016 по 30.04.2016 року, підтверджені Актами наданих послуг №41 від 29.02.2016 р, №56 від 31.03.2016 і №74 від 30.04.2016 на загальну суму 3 231 200 рос. руб.
Сторони передбачили вирішення усіх суперечок і розбіжностей шляхом переговорів у пункті 7.1 Договору.
20.05.2016 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №Ю-433/П з вимогою сплатити суму заборгованість у розмірі 3231200 російських рублів. Як зазначає позивач 10.06.2016 ним було отримано лист № АО-ИД/Ю-376/16 від відповідача, відповідно до якого останній просив скорегувати умови і строки оплати за Договором.
З огляду на викладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3231200 російських рублів, що еквівалентно 1272769,68грн. (згідно офіційного курсу НБУ станом на дату сплати судового збору 20.07.2016).
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором оренди вантажних вагонів №ДД/А-13/15 від 13.01.2015.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.92, яка була підписана та ратифікована Україною й Російською Федерацією, компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
Пунктом 7.3. Договору визначено, що спори і розбіжності, які випливають із Договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі якщо шляхом переговорів Сторони не змогли досягти згоди, спори і розбіжності підлягають розгляду у Господарському суді м. Києва, у випадку, якщо позивачем виступає Орендодавець та арбітражному суді міста Москва, у випадку, якщо позивачем виступає Орендар.
Враховуючи вищевикладене, спір у справі № 910/13758/16 підлягає розгляду Господарським судом міста Києва на підставі норм права України.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Укладений між сторонами Договір оренди вантажних вагонів № ДД/А-13/15 від 13.01.2015 за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Судом встановлено, що позивачем на підставі Договору оренди вантажних вагонів № ДД/А-13/15 від 13.01.2015 було передано, а відповідачем було прийнято 110 цистерн в оренду, що підтверджується наступним: Акт №1/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 23.03.2015, акт №2/ДД/А-13/15 прийому передачі від 30.12.2015, акт №3/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 09.02.2016, акт №4/ДД/А-13/15 прийому-передачі від 21.02.2016. (копії наявні в матеріалах справи).
Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральні формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Судом встановлено, що відповідач відповідно до п. 5.4 Договору зобов'язаний був перераховувати Орендодавцю орендну плату щомісячно на умовах 100% оплати на підставі рахунків виставлених Орендодавцем, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. Сторонами встановлено орендну плату в розмірі 350 російських рублів за однин вагон/ добу.(визначено Протоколом погодження договірної ціни від 01.11.2015).
Позивачем на виконання вимог п.5.7 Договору було виставлено відповідачу рахунки №27 від 29.02.2016, №43 від 31.03.2016 та №61 від 30.04.2016.
Згідно з ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній не сплатив орендну плату у встановлені сторонами строки, що додатково підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю відповідача на претензію від 10.06.2016 № АО-ИД/Ю-376/16.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення боргу в сумі 3231200 російських рублів повністю.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 19093,97 повністю покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 55, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія» (105064, Російська Федерація, м. Москва, вул. Стара Басманна, буд. 12, будівля 1, ОДРН 1137746982856 (105064, Российская Федерация, г. Москва, ул. Старая Басманная, д. 12, строение 1, ОГРН 1137746982856)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ В УКРАЇНІ» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд 72, літера А, ідентифікаційний код 35839738) заборгованість у розмірі 3231200 (три мільйони двісті тридцять одну тисячу двісті) російських рублів, 19093 (дев'ятнадцять тисяч дев'яносто три) грн. 97 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.11.2016
Суддя Гумега О.В.