Справа № 522/19248/16-а
Провадження № 2а/522/969/16
17.11.2016 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Нікітіна С.Й., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо припинення з 01 серпня 2016 року виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області відновити з 01 серпня 2016 року виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_1, після звільнення з органів військової прокуратури з 2012 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
З 01.08.2016 року йому було припинено виплату даної пенсії.
Після звернення ОСОБА_1 14.09.2016 року до відповідача, йому листом від 28.09.2016 року № 1065/В-11 відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв'язку з тим, що позивачем укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ строком на 5 років, що є підставою для застосування відповідачем положень ч.2 ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ щодо припинення виплат пенсії повторно прийнятим на військову службу осіб, які отримують пенсію, відповідно до зазначеного Закону.
Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає протиправними, а тому змушений звернутися до суду.
Вимоги ч.ч. 3, 4, 5 ст. 183-2 КАС України судом виконані.
Відповідач Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області в своїх запереченнях на позов вказав, що підстави для поновлення виплати пенсії позивачеві відсутні з огляду на те, що до нього не може бути застосовано дію ч.3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, щодо не припинення виплати пенсії пенсіонерам, які отримують пенсію відповідно до зазначеного Закону, у разі повторного прийняття їх на військову службу до ЗСУ за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до ЗСУ.
При цьому відповідач зазначає, що за контрактом позивача останнього було відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, а не прийнято на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації.
Крім того, відповідач зазначає, що умови контракту позивача не стосуються «особливого періоду», так як сам контракт укладено на визначений термін - 5 років, а не до закінчення особливого періоду.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, ретельно дослідивши письмові докази, суддя дійшов до висновку, що вказаний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
ОСОБА_1 після звільнення з органів військової прокуратури з 2012 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
З 01.08.2016 року відповідачем йому було припинено виплату даної пенсії у зв'язку з тим, що позивачем укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ строком на 5 років, що відповідач вважає підставою для застосування до ОСОБА_1 положень ч.2 ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ щодо припинення виплат пенсії повторно прийнятим на військову службу осіб, які отримують пенсію, відповідно до зазначеного Закону.
Однак, відповідно до ч.3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, не припиняється виплати пенсії пенсіонерам, які отримують пенсію відповідно до зазначеного Закону, у разі повторного прийняття їх на військову службу до ЗСУ за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до ЗСУ.
Суд знаходить, що відповідно до ст.1 ЗУ «Про оборону України», ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та з набранням чинності Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» фактично розпочався особливий період у зв'язку із загостренням внутрішніх і зовнішніх загроз.
Таким чином, суд робить висновок, що контракт ОСОБА_1 укладено, саме у зв'язку з настанням кризової ситуації та наявністю особливого періоду, який через відсутність зменшення загостренням внутрішніх і зовнішніх загроз продовжує тривати.
При цьому суд вважає безпідставним твердження відповідача, щодо строковості дії контракту ОСОБА_1, та посилання на формулювання особливостей занятості позивача у зв'язку з виконанням його контракту.
Таким чином, суд робить висновок про обґрунтованість вимог ОСОБА_1, а тому задовольняє їх.
Керуючись ч.ч. 6-8 ст. 183-2, ст. 256 КАС України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо припинення з 01 серпня 2016 року виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області відновити з 01 серпня 2016 року виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами, або іншими особами, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, в апеляційному порядку, шляхом подачі в десятиденний строк з моменту отримання її копії, апеляційної скарги через суд першої інстанції. Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя:
17.11.2016