15.11.2016 Справа № 904/8209/16
За позовом Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області
до Приватного підприємства "Руметаль", с. Приміське Нікопольського району Дніпропетровської області
про стягнення 99 664,99 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 21.01.2016; юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність від 15.06.2016;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Руметаль" (далі - відповідач), у якій заявило вимогу про стягнення заборгованості у сумі 99664,99 грн за надання послуг водопостачання та водовідведення, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 1075, укладеного між сторонами 01.07.2013.
10.11.2016 позивач надав до суду додаткові пояснення до позовної заяви, у яких роз'яснив, яким чином ним був здійснений розрахунок боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Від відповідача повернулися на адресу господарського суду поштові відправлення з ухвалами суду з додаванням довідки "за закінченням терміну зберігання".
З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.
Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
01.07.2013 між Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (далі - КП "Нікопольводоканал", постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Руметаль" (далі - ПП "Руметаль", абонент, відповідач) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 1075 (далі - договір).
Згідно умов даного договору, постачальник зобов'язується надати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення (приймання, транспортування та очистка каналізаційних стоків), а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" № 2918-ІП від 10 січня 2002 року, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІУ 24.06.2004, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Держбуду України від 19.02.2002 № 37, Правилами приймання та скиду стічних вод підприємств до комунальної системи каналізації м. Нікополя, затверджених Рішенням №124 виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 22.02.2012; Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Відповідно до п. 2.2.1. договору абонент зобов'язаний оплачувати послуги у встановлені договором строки.
Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів абоненту.
На виконання умов договору позивач у період з січня по березень 2016 року надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення та регулярно виставляв останньому рахунки: № 1105 від 28.01.2016 на суму 486,00 грн, № 2000 від 19.02.2016 на суму 145,80 грн та № 3099 від 18.03.2016 на суму 145,80 грн для сплати отриманих послуг, що підтверджується маршрутними листами працівників КП "Нікопольводоканал" про вручення зазначених рахунків. Однак в порушення взятих на себе зобов'язань, зокрема, п.п. 2.2.1, 3.2 договору, плату за отримані послуги відповідач не здійснив, що призвело до значної заборгованості перед КП "Нікопольводоканал".
27.01.2016 належний ПП "Руметаль" прилад обліку за адресою м. Нікополь, вул. К.Лібкнехта, 173, був розпломбований для подальшого проведення повірки, проте, строк повірки перевищив терміни, встановлені законодавством.
Починаючи з лютого 2016 року відповідачу надавалися послуги без приладу обліку та нараховувалася плата за за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу у віджповідності до п.3.3 Правил №190.
Так, в результаті перевищення термінів повірки, по особовому рахунку ПП "Руметаль" було проведено розрахунок витрат води відповідно до п. 3.3. Правил № 190 та направлено на адресу відповідача рахунок № 45 від 27.04.2016 на загальну суму 98887,39 грн за квітень 2016 року для проведення оплати. Проте, грошові кошти у визначеному розмірі відповідачем сплачені не були.
07.07.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію щодо сплати грошових коштів у сумі 98887,39 грн за квітень 2016 року, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач розрахував суму боргу за період з січня 2016 року по липень 2016 року відповідно до п.3.3 Правил № 190, що у загальній сумі склала 99664,99 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобоов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 32 цього закону встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт надання позивачем послуг з водопостачання відповідачу останнім не оспорений та споживання яких підтверджено матеріалами справи.
Пунктом 2.2.19 договору передбачено, що абонент зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Згідно п.5.14. розділу 5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.
Як свідчать матеріали справи, що при знятті показників лічильника водоміра відповідача на грудень 2015 року контролером водоканалу за адресою м. Нікополь, вул. К.Лібкнехта, 173 виявлено та складено акт № 00000779 від 16.12.2015 про те, що цей водомір не пройшов планову держповірку. Вказаний акт складений та підписаний у присутності відповідача без зауважень та заперечень.
Актом № 00005558 від 27.01.2016 належний ПП "Руметаль" прилад обліку за адресою м. Нікополь, вул. К.Лібкнехта, 173, був розпломбований для подальшого проведення повірки, за результатами якої встановлено, що строк повірки перевищив терміни встановлені законодавством та до теперішнього часу прилад обліку у відповідача не встановлений.
Пунктом 5.24. Правил № 190 визначено, що якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці.
Відповідно до п.3.3. Правил № 190, у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.
За правилами, встановленими ДСТУ 7220:2011: "Метрологія. Витрата рідини та газу. Методика виконання вимірювань за швидкістю і, одній точці перетину труби", затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 37 від 02.02.2011 "Про затвердження національних стандартів України та скасування чинності в Україні міждержавних стандартів" - течія рідини характеризується її витратою, величина якої визначається як добуток площі поперечного перерізу поршня на швидкість її руху.
В результаті перевищення термінів повірки, по особовому рахунку ПП "Руметаль" було проведено розрахунок витрат води відповідно до п. 3.3. Правил № 190 за квітень 2016 року на суму 98887,39 грн.
За розрахунком позивача за період з січня по липень 2016 року за відповідачем мається заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 99664,99 грн, перевіривши який суд погоджується з її нарахуванням саме у цій сумі, що і заявлена до стягнення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати наданих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з підстав про якій йдеться вище у цьому рішенні.
Витрати по сплаті судового збору у сумі 1494,97 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1498,31 грн за платіжним дорученням №3309 від 15.08.2016, але судовий збір відносно заявлених позовних вимог мав складати 1494,97 грн через що існує переплата судового збору у сумі 3,34 грн, яка підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за умови подання ним клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Руметаль" (Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Приміське, вул. Конторська, буд. 3, ідентифікаційний код 24998279) на користь Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Перспективна, буд. 180, ідентифікаційний код 03341339) - заборгованість за надання послуг водопостачання та водовідведення у сумі 99664,99 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1494,97 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 17.11.2016.
Суддя ОСОБА_3