Справа № 640/4376/16-ц
н/п 2/640/1483/16
09 листопада 2016 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Чередник В.Є.,
при секретарі Недосєкіній В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, -
18.03.2016 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її на користь аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно з моменту звернення до суду до досягнення сином повноліття та позбавити відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. З батьком дитини відповідачем ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_3, шлюб вони не реєстрували, однак спір про походження дитини від батька відсутній. Відповідач ОСОБА_2 покинув позивачку з дитиною, перестав з ними спілкуватися, відвідувати сина, матеріально не допомагає, участі у вихованні не приймає, не цікавиться його здоров'ям і розвитком.
Відповідач, на думку позивача, ухиляється від свого обов'язку щодо утримання сина. Враховуючи, що позивач не має відомостей щодо місця роботи відповідача та наявності в нього постійного заробітку, вона просить визначити аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 (тисяча) грн. З літа 2014 року позивач разом з відповідачем ОСОБА_2 поселилися у центрі вимушених переселенців «Ромашка» так, як за місцем реєстрації неможливо проживати в зв'язку з проведенням антитерористичної операції. Вже тут вони проживали в різних кімнатах як окремі сім'ї. Беручи до уваги, що батько дитини, починаючи з квітня 2015 року, проживає окремо та жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина, позивач просить позбавити його батьківських прав відносно спільної дитини.
До початку розгляду справи по суті відповідачем подано зустрічну позовну заяву, оплачену судовим збором та яка прийнята судом до спільного розгляду з основним позовом, в якій він просив визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_2. При цьому посилався на те, що з 22.07.2014р. сумісно з позивачкою за основним позовом вони проживали в одній кімнаті з сином ОСОБА_4, 13.05.2014р.н. до 20.11.2014р. З серпня 2014р. з ними також проживали двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_1 від іншого шлюбу. Відповідач піклувався про всіх дітей ОСОБА_1, працюючи на тяжких будівельних роботах без офіційного оформлення. Зароблені ним гроші, а також особисті заощадження він витрачав на потреби їх з ОСОБА_1 сім'ї, на підтримку дочки від свого офіційного шлюбу. У вересні, жовтні, грудні 2014 р. син ОСОБА_4 часто хворів, відповідачка не виконувала рекомендації лікарів, палила, переохолоджувала дитину, через що у нас виникали конфлікти. 20.11.2014 р. ОСОБА_1 виїхала разом з дітьми з табору «Ромашка» на квартиру без нього, заявивши, що оскільки в нього не має грошей, то він їй не потрібен, але вони періодично спілкувалися. З квітня 2015 р. ОСОБА_2 працював по 36 часів з перервою на 8 часів, щоб більше заробити. 01.04.2015 р. ОСОБА_1 разом з дітьми повернулася до Центру вимушених переселенців. ОСОБА_2 виконував безкоштовно ремонтні роботи у Центрі, у т.ч. в кімнаті, де оселилися ОСОБА_1 з дітьми, щоб вони могли там жити. Відповідачка періодично обмежувала його спілкування з сином з різних приводів - через його незадоволення її палінням, брак грошей. Коли позивачка надавала дозвіл на спілкування з сином, він з ним спілкувався, грався, приділяв увагу. У червні 2015р. ОСОБА_1 дала ОСОБА_2 зрозуміти, що має стосунки з іншим чоловіком, у вересні 2015р. вона поселила його разом з
спільним сином в їх кімнату. У листопаді 2015р. відповідачка почала мешкати ще з іншим чоловіком - ОСОБА_5 та з дітьми. 10.01.2016р. виїхала з ним та дітьми з табору на квартиру, про що надаю довідку з Благодійного фонду «Країна понад усе» від 17.04.2016р. Таким чином, щоб уникнути сварок з відповідачкою особливо у присутності дітей, його сина, він через чоловіків, яких оселяла у себе в кімнаті ОСОБА_1 не міг спілкуватися із своїм сином. Твердження позивачки у своєму позові, що він не піклувався про фізичний, духовний розвиток сина, не спілкувався з ним взагалі не відповідає дійсності. Він надавав та завжди буде надавати матеріальну допомогу сину, народження якого дуже хотів. ОСОБА_2 не згоден, щоб син - ОСОБА_2,проживав з матір'ю, оскільки її хвилює більше особисте життя, вона міняє чоловіків, оселяє їх разом з сином. ОСОБА_2 згодний, щоб син перебував на його утриманні, він вважає, що може його виховувати, духовно розвивати, не позбавляючи матір дитини участі у цих процесах та спілкування з ним.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, проти зустрічних позовних вимог заперечувала, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.
В судовому засіданні відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, зустрічні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у зустрічному позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, подав до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та визначення місця проживання дитини (а.с.54) та висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком - ОСОБА_2 та просив розглянути справу за його відсутності.( а.с. 80, 81-82)
Суд, вислухавши думку сторін, перевіривши надані докази, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню частково, а зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не заперечено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_3, 13.05.2014 р., що підтверджується свідоцтвом про його народження, де сторони записані батьками дитини. ( а.с. 6).
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно до п. 1 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до п.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно довідок ТОВ «Будівельна компанія «Українські будівельні рішення» ОСОБА_2 працює за цивільно-правовим договором та отримує заробітну плату. ( а.с. 65, 85)
Відомостей про знаходження на утриманні відповідача інших осіб - суду не надано.
Таким чином, суд стягує з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку.
У відповідності з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч.2 ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності з ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Статтею 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3, 13.05.2014року народження, та визначення місця проживання дитини, зазначено, що малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає разом з матір'ю, ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, де для дитини створені належні умови для проживання та розвитку (акт обстеження від 08.06.2016).
ОСОБА_2 мешкає разом з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, за адресою: м. Харків, Бєлгородське шосе, 3 (акт обстеження від 08.06.2016).
Батько дитини, ОСОБА_2, не приймає участі у вихованні дитини, не спілкується з сином, не цікавиться станом його здоров'я.
Згідно з інформацією адміністрації ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина № 13, де малолітній ОСОБА_2 перебуває під наглядом фахівців з 22.10.2014, відвідує дитячу поліклініку, а також перебуває на стаціонарному лікуванні дитина у супроводі матері, ОСОБА_1 Всі призначення лікарів виконує своєчасно і в повному обсязі. Про батька дитини, ОСОБА_2, медичний персонал дитячої поліклініки інформації не має. В поле зору співробітників батько дитини не потрапляв.
Згідно з інформацією адміністрації благодійного фонду «Країна понад усе», де ОСОБА_1 разом з дітьми мешкала як вимушена переселенка, соціальні працівники не можуть підтвердити, що батько дитини займався доглядом та вихованням свого сина. Він проявляв байдужість цікавився життям дитини..
ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться стан здоров'я сина, матеріально не утримує.
Згідно з інформацією адміністрації Поштампту - ЦПЗ № 1 поштові перекази на ім'я ОСОБА_1 в оплаті не значаться.
ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.
Згідно з характеристикою, наданою керівництвом громадське організації ВО «Українські Рубежі», ОСОБА_1 та її діти приймаю: активну участь в виховних, освітніх та культурних заходах. Тихоненко ОЛ прослухала бізнес-тренінг, склала та захистила свій бізнес-план та отримала грантову підтримку для його реалізації.
ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно. Документів, які засвідчують його стан здоров'я та матеріальну забезпеченість, не надав. На співбесіду зі спеціалістом до Управління не прийшов.
Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та визначення місця проживання дитини з одним із батьків, було також розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітет) Харківської міської ради.
Враховуючи вищезазначене та рекомендацію Комісії, керуючись ст.ст. 19, 161, 164 СК України, в інтересах дитини. Управління служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, ОСОБА_1.
Проте, погодитися з вказаним висновком в частині надання позбавлення батьківських прав суд не може, враховуючи пояснення в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2, щодо наявності перепон з боку позивача у наданні можливості спілкування з дитиною, його звернення до органів поліції з даного питання, ставлення батька до дитини, відсутність даних щодо негативного впливу батька на дитину чи даних про вживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положень принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його освіту та навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
У відповідності до вимог ст. 12 Конвенції з прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої Україною згідно Постанови ВР № 789-XII від 27.02.91, дитині, здатній формулювати власні погляди, Держава має забезпечити право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.
Згідно вимогам ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести шляхом надання належних і допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. До справ даної категорії такі випадки не відносяться.
Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.
При вирішенні питання щодо зустрічних позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування де зазначено, що ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.
Питання щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком, було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.
Будь яких виключних обставин, за якими дитина може бути розлучена з матір'ю не виявлено.
Враховуючи вищезазначене та рекомендацію Комісії, керуючись ст.ст. 19, 161 СК України, в інтересах дитини, Управління служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_2.
Таким чином, суд вважає, що доводи, викладені у зустрічному позові, вищезазначені висновки суду не спростовують, належними та допустимими доказами не підтверджені, тому суд вважає їх необґрунтованими.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60,88, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.19, 161, 164, 141, 180, 181 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН НОМЕР_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_8 шосе, б.3) на користь ОСОБА_1 ( проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_9 б. 8-А кВ. 18) аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.03.2016 р. та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН НОМЕР_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_8 шосе, б.3) на користь ОСОБА_1 ( проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_9 б. 8-А кВ. 18) судові витрати в сумі 551, 20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя -