Справа № 640/17886/16-к
н/п 1-кс/640/8839/16
"16" листопада 2016 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12016220000000919 від 29.08.2016 за ч. 3ст. 190 КК України, -
встановив :
16.11.2016 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції ОСОБА_3 , про накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка в теперішній час належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .
Сторона обвинувачення на обґрунтування клопотання зазначає, що в період з 26.11.2015 по 04.12.2015 невстановлені особи, використавши втрачений у 2012 році паспорт ОСОБА_6 , підробили правовстановлюючі документи від її імені на квартиру АДРЕСА_1 та нотаріально посвідчили на підставі підробленого свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_1 , виданому 04.09.1998 Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, договір дарування від ОСОБА_6 на ОСОБА_7 та в подальшому, 27.11.2015 та 04.12.2015 нотаріально посвідчили два договори купівлі - продажу зазначеної квартири на ОСОБА_8 та ОСОБА_5 відповідно.
Згідно свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_1 , виданому 04.09.1998 Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, право власності на зазначену квартиру належить ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допитана в якості свідка ОСОБА_10 , повідомила, що паспорт серії НОМЕР_2 , оформлений на її ім'я, вона втратила у 2010 році, квартири у місті Харкові в неї ніколи не було, відповідно ніякого договору дарування вона не оформлювала та не підписувала.
Таким чином, слідство вважає, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , здобуто злочинним шляхом, а, відповідно, квартира є безпосереднім об'єктом протиправних кримінальних дій та речовим доказом у кримінальному провадженні.
З метою забезпечення недопущення подальшого продажу та зміни власника нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яке набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, до моменту закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню, для виконання можливих рішень суду в частині забезпечення цивільного позову, повернення право власності на нерухомість законним володільцям, необхідно накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Сторона обвинувачення зазначає у клопотанні, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що у разі неприйняття рішення про заборону розпоряджатися квартирою може призвести до втрати відповідного майна (зміни власника нерухомого майна), що в подальшому унеможливить відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , слідчий ОСОБА_4 підтримали клопотання про арешт майна, просили його задовольнити.
Оскільки сторона кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, може бути відчужене іншими особами, а тому, з метою забезпечення арешту майна, дане клопотання розглядається в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України, без виклику власника майна.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторони обвинувачення та дослідивши надані докази, встановив, що СУ ГУ НП в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12016220000000919 від 29.08.2016 за ч. 3ст. 190 КК України.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказі.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Слідчим доведено, що вищевказана квартира, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
За вказаних слідчим у клопотанні обставин, які внесені до ЄРДР та на теперішній час здійснюється досудове розслідування, вказана квартира може бути об'єктом кримінально протиправних дій. Тому квартира АДРЕСА_1 , підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12016220000000919 від 29.08.2016 за ч. 3ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка станом на 16.11.2016 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 шляхом заборони її відчуження та розпорядження - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Відповідно до 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.
Слідчий суддя ОСОБА_1