15 листопада 2016 року Справа № 915/636/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Студенець В.І.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс", м. Миколаїв (далі - ТОВ "Зоря-Сервіс"),
на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.07.2016 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2016
зі справи № 915/636/16
за позовом ТОВ "Зоря-Сервіс"
до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", м. Миколаїв (далі - ПАТ "Миколаївгаз"),
про стягнення 365 502 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ТОВ "Зоря-Сервіс" - не з'яв.,
ПАТ "Миколаївгаз" - Палькевич Н.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано про стягнення 365 502 грн., з яких: 344 751,88 грн. - "інфляція" за період з 01.11.2015 по 30.04.2016; 20 750,12 грн. - "3% річних" за період з 01.03.2016 по 30.04.2016.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.07.2016 (суддя Дубова Т.М.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 (колегія суддів у складі: Головей В.М. - головуючий, Гладишева Т.Я. і Савицький Я.Ф.): провадження у даній справі зупинено; сторони зобов'язано надати рішення господарського суду Миколаївської області у справі № 915/229/16, яке набрало законної сили.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Зоря-Сервіс" просить: скасувати оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи, передати останню на розгляд господарського суду Миколаївської області; стягнути з ПАТ "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-Сервіс" 1 378 грн., сплачених за подання касаційної скарги. Скаргу з посиланням на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано неправильним застосуванням названими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Миколаївгаз" зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судові інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали та прийнятті оскаржуваної постанови виходили з таких обставин та висновків.
22.07.2016 ПАТ "Миколаївгаз" подало до місцевого господарського суду клопотання про зупинення провадження в даній справі в зв'язку з прийняттям Вищим господарським судом України постанови від 14.07.2016 у справі № 915/229/16 про скасування судового рішення про стягнення з ПАТ "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-Сервіс" 1 400 000 грн. - частини основної заборгованості за мировою угодою від 28.07.2004, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі № 8/167; справу № 915/229/16 направлено до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.
Дане клопотання було обґрунтоване тим, що, скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що судами неправомірно відмовлено в клопотанні про застосування наслідків порушення позивачем позовної давності, оскільки, на його думку, позовна давність спливла ще у вересні 2010 року, а тому висновки, покладені в основу судових рішень у справі № 915/229/16, є передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні обставин справи і відповідних доказів у ній.
ТОВ "Зоря-Сервіс" проти задоволення згаданого клопотання заперечувало, посилаючись на те, що справи №№ 915/636/16 і 915/229/16 не взаємопов'язані, оскільки предметом позову у справі № 915/229/16 є спонукання до виконання мирової угоди, а не стягнення заборгованості, на яку нараховуються інфляційні нарахування.
Враховуючи, що: предметом спору у справі № 915/229/16 є стягнення з відповідача на користь позивача 1 400 000 грн. - частини основної заборгованості за мировою угодою від 28.07.2004, яка є частиною основного боргу, на яких нараховуються "інфляція" та 3% річних, що є підставою цього позову; "спір по справі № 915/636/16 неможливий до вирішення спору по вище зазначеній справі", - клопотання про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню.
Інфляційні нарахування прямо залежать від суми основного грошового зобов'язання, і обрахувати його "на даний час" не є можливим, оскільки питання виконання мирової угоди про стягнення частин боргу, в тому числі й тих, на які здійснено інфляційні нарахування в даній справі, розглядаються господарським судом Миколаївської області в межах справи № 915/229/16 - за новим розглядом після скасування касаційною інстанцією, і від рішення у згаданій справі залежить питання наявної прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання за мировою угодою у вказаній справі.
Встановлення у справі факту наявності підстав для стягнення боргу за мировою угодою в сумі 1 400 000 грн., за яким у тому числі нараховано "інфляційні втрати" у даному позові, має істотне значення для цього спору, а тому розгляд справи № 915/636/16 є неможливим до розгляду № 915/229/16.
Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника із зупиненням провадження в даній справі.
Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Попередні судові інстанції з огляду на відповідний припис процесуального закону та з'ясувавши неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 915/229/16 іншим судом, дійшли у межах своїх повноважень не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстави для зупинення провадження в цій справі № 915/636/16.
Водночас доводи скаржника, пов'язані із встановленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції в силу імперативного припису частини другої статті 1117 ГПК України, за яким відповідна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Визначених процесуальним законом підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.07.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 зі справи № 915/636/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Васищак
Суддя В. Студенець