04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" листопада 2016 р. Справа №910/8549/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
ОСОБА_1
розглянувши матеріали апеляційної скарги
публічного акціонерного товариства “Європейський газовий банк”
на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року
у справі №910/8549/16 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом публічного акціонерного товариства “Європейський газовий банк”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Імпекс Дістрібьюшн”, м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю “Ізобуд-Трейд”, м. Дніпро
про стягнення 443 059,51 грн.-
У травні 2016 року публічне акціонерне товариство “Європейський газовий банк” подало до господарського суду міста Києва позов товариства з обмеженою відповідальністю “Імпекс Дістрібьюшн” про стягнення 443 059,51 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2016 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю “Ізобуд-Трейд”.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року провадження у справі в частині стягнення 273 320, 28 грн. припинено, в решті позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство “Європейський газовий банк” подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/8549/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2016 року у справі №910/8549/16 апеляційну скаргу повернуто з доданими до неї документами на підставі п. 3, ч. 1 ст. 97 ГПК України.
01.09.2016 року публічне акціонерне товариство “Європейський газовий банк” повторно подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/8549/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2016 року у справі №910/8549/16 апеляційну скаргу повернуто з доданими до неї документами на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
27.09.2016 року публічне акціонерне товариство “Європейський газовий банк” втретє подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/8549/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2016 року у справі №910/8549/16 апеляційну скаргу повернуто з доданими до неї документами на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
Втім, 11.11.2016 року публічне акціонерне товариство “Європейський газовий банк” вчетверте подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/8549/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Крім того, публічне акціонерне товариство “Європейський газовий банк” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Клопотання обґрунтоване неплатоспроможністю та важким фінансовим станом позивача з посиланням на постанову Правління Національного банку України від 17.11.2014 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 121 від 18.11.2014 “Про початок процедури ліквідації АТ “Єврогазбанк” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації позивача.
Розглянувши вказане вище клопотання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 передбачено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов'язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб'єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору.
Як вбачається з вищевикладеного єдиною підставою для вчинення судом зазначених у статті 8 Закону України “Про судовий збір” дій є врахування ним майнового стану сторони.
Крім того, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 ГК України).
Відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому, користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій та самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті діяльності товариства. Юридична особа самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Отже, скаржник повинен був при здійсненні своєї господарської діяльності допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків такої діяльності, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав, та, відповідно, сплати судового збору при такому зверненні.
Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 02.03.2016 № 902/1237/15.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з важким фінансовим становищем не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Також, колегія суддів зазначає, що подавши вчетверте апеляційну скаргу, скаржник частково сплатив судовий збір, а саме 3 655, 24 грн., що підтверджує платіжне доручення №1249 (#1430937501) від 31.10.2016 року. Проте апелянтом не надано доказів того, що в майбутньому він сплатить судовий збір у повному розмірі. Більше того, колегія суддів зазначає, що сплативши частину судового збору, скаржник лише підтвердив, що в нього наявні гроші для сплати судового збору, що дає підстави вважати такі дії лише, як ухилення від сплати судового збору в повному розмірі.
Крім того, як вже неодноразово зазначалось, позивач не надав жодних доказів скрутного матеріального становища, які перешкоджають йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору. Також, в клопотанні про відстрочку сплати судового збору скаржник не зазначає про наявність або відсутність коштів на рахунках підприємства та не подає відповідних доказів. У зв'язку з наведеним клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору не може бути задоволено.
Отже, звертаючись до апеляційного суду, як на підставу відстрочення сплати судового збору скаржник не надав доказів виключних обставин за яких може мати місце звільнення від сплати судового збору.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає за необхідне звернути увагу на положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Цей обов'язок сторони закріплено, зокрема, і у Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка не тільки надає особі право на справедливий суд, але і забороняє зловживання наданими їй правами.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
За змістом положень ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.
Однак, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до апеляційного господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.
Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/8549/16.
У зв'язку з тим, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства “Європейський газовий банк” на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/8549/16 підлягає поверненню з підстав передбачених п. 3, ч. 1 ст. 97 ГПК України вищезазначене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не розглядалось.
Керуючись 86, п. 3, ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Європейський газовий банк” на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/8549/16 з доданими до неї документами повернути скаржнику.
2. Справу №910/8549/16 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
ОСОБА_1