16.11.2016 Справа № 904/10990/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016р. у справі №904/10990/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", м.Київ
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпро
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, м.Дніпро
про визнання права користування майном
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016р. у справі №904/10990/15 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено.
Визнано право Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" користування нежитловим вбудованим приміщенням (16, 8 кв. м.) та частиною даху (26, 2 кв. м.), реєстровий номер 08681844.10.ХЕИИДШ153, загальною площею 43, 0 кв. м., розміщеними за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мукачевська, 190Д, на 5 поверсі та на даху 6-поверхового будинку, що перебуває на балансі 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, до 05 серпня 2017 року включно на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2011р. №12/02-4491-ОД.
Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" 4019 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову до суду
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом було неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи. Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016р. у справі №904/10990/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст апеляційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" №3674-VІ від 08.07.2011 року (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Як вбачається з доданих до апеляційної скарги документів, заявником не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги та подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Клопотання відповідач обґрунтував тими обставинами, що Регіональне відділення є бюджетною організацією та сплату судового збору здійснює через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області. Посилається на положення "Про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області" та зазначає, що завдання з управління об'єктами державної власності слід оцінювати, як представлення інтересів з управління об'єктами державної власності суспільства в цілому, захисту майнових інтересів держави, поповнення державного бюджету України від оренди державного майна та від продажу державного майна, а також враховуючи наявність складної економічної ситуації у фінансовому забезпеченні діяльності Регіонального відділення, майновий стан Регіонального відділення, як державної установи, недостатність коштів на рахунку на сплату судового збору станом на відповідний період, а тому, на його думку, зазначене є підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (Інформаційний лист Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015р. №484-VIII) від 12.11.2015р. №01-06/2093/15).
Оскільки, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати або відстрочення сплати судового збору.
Разом з тим у п. 2 Прикінцевих положень Закону України №484-VIII від 22.02.2015р. на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечення відповідного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Невиконання центральним органом виконавчої влади законодавчо встановленого обов'язку щодо фінансування відповідних державних органів само по собі не може бути підставою для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру 23.12.2015р. становила 1218,00 грн. (МЗП станом на 01.01.2015р.) і була сплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №0010231957 від 18.12.2015р.
Тобто при поданні цієї апеляційної скарги, відповідач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1339,80 грн. (110 % від 1218,00 грн.).
Надана ж скаржником виписка Головного управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області, яка свідчить, що залишок коштів на рахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", по якому здійснюється оплата судового збору станом на 07.10.2016р. складає 1818,49 грн., не підтверджує відсутність грошових коштів на момент подання даної апеляційної скарги та не може бути прийнята судом в якості доказу неможливості сплатити судовий збір у сумі 1339,80 грн., з огляду на що, клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
За п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Отже, за встановлених вище обставин, апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
Водночас, апеляційний господарський суд вважає за необхідне довести до відома скаржника, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.
Крім того, при повторному зверненні із апеляційною скаргою має бути подано клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. При цьому, зазначене клопотання подається в будь-якому випадку пропуску строку незалежно від причин, які зумовили цей пропуск.
На підставі наведеного та керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору відхилити.
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016р. у справі №904/10990/15 повернути без розгляду.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя Е.В. Орєшкіна